26 серпня 2014 р. Справа № 876/7796/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2014 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Косівського районного управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними,-
22.03.2012р. ОСОБА_1 звернувся в Косівський районний суд Івано-Франківської області з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Косівського районного управління юстиції Івано-Франківської області, просив скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Косівського районного управління юстиції в Івано-Франківській області від 13.03.2012 року про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження та зобов'язати відповідача зняти обтяження з такого майна.
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18.07.2014р. в справі №0910/762/2012 залишено позовну заяву без розгляду. Ухвала обґрунтована тим, що позивач повторно не з'явився в судове засідання хоча, як зазначено в оскарженій ухвалі, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, про причини неприбуття суд не повідомив. Також від позивача не надходило заяви про розгляд справи у його відсутності чи про відкладення розгляду справи.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18.07.2014р. в справі №0910/762/2012 скасувати та направити справу в суд першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що про розгляд справи на 26.06.2014р. був належним чином повідомлений, однак у зв'язку з хворобою не з'явився в судове засідання та подав клопотання про відкладення розгляду справи. Про розгляд справи 18.07.2014р. не був повідомлений належним чином, тому не міг взяти участі в судовому засіданні. Дані обставини спростовують повторність його неявки в судове засідання.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити з наступних підстав.
Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Виходячи з правил, встановлених ч.3 ст.128 КАС України у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Аналогічне положення закріплено також у п.4 ч.1 ст.155 КАС України, яким передбачено, що позов підлягає залишенню без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Отже, істотною умовою для ухвалення процесуального рішення про залишення позовної заяви без розгляду є повторне неприбуття, належним чином повідомленого позивача у судове засідання без поважних причин.
Неприбуття в судове засідання позивача належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, є повторним, коли ні позивач, ні його представник вдруге не прибули на розгляд справи, і в суду є достовірні дані (докази) про те, що обидва рази позивача належним чином повідомлено, а також сторонами не було заявлено підставне клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд такої без їх участі.
Згідно оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку із неявкою позивача у судові засідання призначені на 26.06.2014р., 09.07.2014р. та 18.07.2014р.
Щодо неявки в судове засіданні позивача 26.06.2014р. то колегія суддів вважає, що останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою наявною в матеріалах справи (ар.с. 34), однак з клопотання, яке зареєстроване судом першої інстанції 26.06.2014р. за вх.. №5347/14 вбачається, що позивач не мав змоги з'явитись в судове засідання, оскільки у зв'язку з хворобою його направлено на обстеження до Івано-Франківської обласної лікарні для спрямування напрямку подальшого стаціонарного лікування, що є наслідком вважати неявку позивача в судове засідання за таких обставин поважною.
Щодо неявки в судове засіданні позивача 09.07.2014р. слід зауважити, що відповідно до ч.3 ст.35 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з повідомлення про вручення поштового відправлення (ар.с. 41) про розгляд справи на 09.07.2014р. позивача повідомлено 08.07.2014р., що є недотримання вимог ч. 3 ст. 35 КАС України.
Як це передбачено п.116 Постанови Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009р. «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином (ч.11 ст.35 КАС України)
Аналізуючи матеріалів справи: поштове відправлення з повідомленням про вручення, в якому надсилалась повістка про судове засідання 18.07.2014р. та яке повернулось до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (ар.с.44), висновки суду першої інстанції про належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи є необґрунтовані, оскільки в силу приписів п.116 вищезгаданих Правил суд не врахував, що судова повістка повернута суду з підстав «за закінченням терміну зберігання», а не з підстав відмови позивача чи іншої уповноваженої позивачем особи, в тому числі, повнолітнього члена сім'ї від її вручення, чи з підстав тимчасової відсутності позивача за вказаною в позовній заяві адресою, та не може слугувати підтвердженням вручення повістки належним чином, що є наслідком вважати неявку позивача в судове засідання за таких обставин поважною.
Аналіз обставини у справі та вимог чинного законодавства дає можливість колегії суддів дійти висновку, що залишаючи позовну заяву без розгляду з покликанням на повторність неявки позивав в судове засідання та вважаючи належність повідомлення позивача про судовий розгляд, суд першої інстанції дійшов до невірного висновку.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуваню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.160, 195, 197, 199, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2014 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №0910/762/2012 скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
ОСОБА_2