ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
20 серпня 2014 року Справа № 813/2873/14
10 год. 41 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2
Зал судових засідань № 7
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Карп'як О.О.
при секретарі судового засідання Дорош Х.Р.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - Гаталяк О.Г.
третя особа - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, Відділу Держземагенства у м. Львові за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання протиправних рішень та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати незаконним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, державного реєстратора прав на нерухоме майно Гаталяк О.Г. реєстраційної служби Львівського МУЮ за № 11306934 від 28.02.2014 року та зобов'язати Реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції провести державну реєстрацію права власності, частини земельної ділянки, яка вказана в договорі дарування позивача № 126529 від 24.11.2005 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на ОСОБА_1.
Ухвалою від 23 квітня 2014 року відкрито провадження у справі.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.11.2005 року бабуся позивачки - ОСОБА_4 будучи власницею житлового будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, подарувала позивачці 39/100 частини вищезазначеного житлового будинку та 39/100 частини земельної ділянки, для обслуговування будинку, що підтверджується договором дарування частини будинку від 24.11.2005 року, договором дарування частини земельної ділянки від 24.11.2005 року, витягом з державного реєстру правочинів 24.11.2005 року. В договорі дарування частини земельної ділянки від 24.11.2005 року зазначений кадастровий № 4610165500:01:003:0031. Після смерті ОСОБА_4, всю іншу частину і земельну ділянку. а саме 61/100 частину, успадкував її другий син (дядько) позивачки - ОСОБА_3. У свідоцтві про право на спадщину виданому ОСОБА_3 спадкове майно, а саме земельна ділянка на якій знаходиться житловий будинок, зазначено кадастровий № 4610165500:01:003:0048. У договорі дарування і в свідоцтві на спадщину за законом ідеться про одну і ту ж земельну ділянку, проте кадастрові номери зазначені різні і вони не співпадають між собою. Позивач вказує, що у наданому їй на її заяву, витяг з державного земельного кадастру, на подаровану їй бабусею частину, вищевказаної ділянки від 18.02.2013 року за № НВ - 4600035442013 вказаний правильний кадастровий номер №4610165500:01:003:0048, тобто такий як і у ОСОБА_3. 24.02.2014 року ОСОБА_1 подала заяву до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована: АДРЕСА_1. Однак 28.02.2014 року рішенням держаного реєстратора прав на нерухоме майно було відмовлено позивачу у державній реєстрації у звязку з тим, що у правовстановлюючих документах на одну земельну ділянку вказуються два різні кадастрові номери.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила просила відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки було встановлено, що документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме у правовстановлюючих документах на частини земельної ділянки (договір дарування від 24.11.2005 р., свідоцтва про право на спадщину від 09.08.2007 року), вказані різні кадастрові номера. У договорі дарування частини земельної ділянки від 24.11.2005 р. кадастровий номер № 4610165500:01:003:0031 у свідоцтві про право на спадщину за законом від 09.08.2007 року кадастровий номер № 4610165500:01:003:0048.
Третя особа в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступне.
28 лютого 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби ЛМУЮ Гаталяк О.Г., розглянуто заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняту 24.02.2014 року за реєстраційним № 5557670, яку подано ОСОБА_1, ОСОБА_3 та прийнято рішення за № 11306934 про відмову у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована АДРЕСА_1 на території Рудненської селищної Ради, кадастровий номер №4610165500:01:003:0031, № 4610165500:01:003:0048.
Відмову у державній реєстрації права власності, відповідач мотивував тим, що подані документи для проведення державної реєстрації права власності не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме у правовстановлюючих документах на одну земельну ділянку два різні кадастрові номери: у договорі дарування 39/100 частини земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки №4610165500:01:003:0031, а у свідоцтві про право на спадщину за законом 61/100 частини земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки №4610165500:01:003:0048.
Незгода з зазначеним вище Рішенням № 11306934 від 28.02.2014 року відповідача та зобов'язання вчинення відповідачем певних дій обумовила позивача звернутись до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Так, правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року № 1952- IV. (далі Закон № 1952-IV).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» закріплює підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Як вбачається з матеріалів облікової справи, яка знаходиться в матеріалах справи, позивач, 24.02.2014 року звернулася до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції із заявою щодо проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована: АДРЕСА_1., із зазначенням кадастрового номера № 4610165500:01:003:0048.
За наслідками розгляду заяви та доданих документів, відповідачем встановлено, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та кадастрового плану земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки зазначений №4610165500:01:003:0048.
В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що 24.11.2005 року укладено договір дарування частини земельної ділянки між ОСОБА_4 (дарувальниця) та ОСОБА_1 (обдарована). Згідно п. 2 Даного договору дарування, відчужувана частина земельної ділянки належить дарувальниці на підставі Державного акта на право власності на землю серії ЛВ № 801068, виданого 06.12.1996 року Рудненською селищною радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватного власності на землю за № 289, кадастровий № 4610165500:01:003:0031.
У свідоцтві про право на спадщину виданому ОСОБА_3 (спадкодавцем всього майна ОСОБА_4) спадкове майно на яке в указаній частці видано, а саме земельна ділянка на якій знаходиться житловий будинок, зазначено кадастровий № 4610165500:01:003:0048.
Таким чином, документи, на підставі яких позивач звернулася до державного реєстратора з метою реєстрації права власності не відповідають вимогам,та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме у правовстановлюючих документах на частини земельної ділянки (договір дарування від 24.11.2005 р., свідоцтва про право на спадщину від 09.08.2007 року), вказані різні кадастрові номера. У договорі дарування частини земельної ділянки від 24.11.2005 р. кадастровий номер № 4610165500:01:003:0031 у свідоцтві про право на спадщину за законом від 09.08.2007 року кадастровий номер № 4610165500:01:003:0048.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
За таких обставин, висновок державного реєстратора про невідповідність заявлених прав поданим документам та стосовно розбіжності у договорі дарування частини земельної ділянки від 24.11.2005 р. кадастровий номер № 4610165500:01:003:0031 у свідоцтві про право на спадщину за законом від 09.08.2007 року кадастровий номер №4610165500:01:003:0048 підтверджується дослідженими у ході судового розгляду доказами.
Такі неузгодженості виключають реєстрацію і, як наслідок, є підставою для відмови у такій державній реєстрації згідно пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Судом не береться до уваги поданий до матеріалів справи позивачем, лист Головного управління Держземагенства у Львівській області від 27.02.2014 року за № 40/К/18, оскільки такий не був поданий разом з іншими документами для розгляду державним реєстратором, а відтак , в суду відсутні підстави брати його до уваги. Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач, виявивши невідповідність поданих позивачем документів для державної реєстрації прав вимогам встановленим Законом України 1952-IV, правомірно виніс рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 11306934 від 28 лютого 2014 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.
Натомість відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
З урахуванням положень ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова в повному обсязі складена 28 серпня 2014 року.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна