Справа № 738/961/14-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/480/2014
Категорія - ч.1 ст. 119 КК Доповідач ОСОБА_2
28 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
з участю сторін кримінального провадження
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника -адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013260170000023,
щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єреван Республіки Вірменії, громадянина Вірменії, проживаючого в АДРЕСА_1 , з вищою економічною освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину -інваліда, дочку Ані, ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працює, раніше не судимий,
обвинуваченого за ч. 1 ст. 119, ст. 128 КК України,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2014 року,
Цим вироком ОСОБА_6 засуджений: за ч. 1 ст. 119 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; за ст. 128 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів, остаточно призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілих:
- ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по 70 000 грн. кожному, на відшкодування моральної шкоди;
- ОСОБА_11 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди;
- ОСОБА_12 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь:
- фінансового управління Чернігівської обласної державної адміністрації 873 грн. 96 коп. за лікування потерпілих від злочину в КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня»;
- фінансового управління Менської районної державної адміністрації в місцевий бюджет Менського району Чернігівської області 841 грн.. 32 коп. за лікування потерпілих від злочину в КЗ «Менська центральна районна лікарня»
- Київській міській лікарні № 2 Департаменту охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації за лікування потерпілих від злочину 85 240 грн. 86 коп.
Як встановив суд, обвинувачений ОСОБА_6 наприкінці 2012 року, у належній йому половині нежитлової будівлі приміщення по АДРЕСА_2 , обладнав сауну, де встановив котел з водонагрівальним баком, який відповідно до висновку судово-технічної експертизи № 136 від 01.02.2013 року, був виготовлений з порушенням норм та стандартів, експлуатувався без випробування та був небезпечним для використання, так як не відповідав вимогам п. 4.1 і п. 4.13 ДСТУ 2326-93 „Державний стандарт України.Котли опалювальні водогрівальні теплопродуктивністю до 100 кВт”, затвердженого і введено в дію наказом Держстандарту України № 212 від 29 грудня 1993 року.
ОСОБА_6 , знаючи про технічні проблеми, які виникали під час нагрівання котла та баку з водою, проявив злочинну недбалість та самовпевненість, без введення в експлуатацію сауни та без проведення випробування котла та бака нагріву води, не передбачаючи при цьому можливості настання шкоди для життя та здоров'я відвідувачів сауни, хоча за даних конкретних обставин повинен був і міг її передбачити, відповідно до діючих у даній галузі правил, легковажно розраховував на відвернення тяжких наслідків для життя та здоров'я відвідувачів сауни.
Так, 07 січня 2013 року близько 20 години 30 хвилин, ОСОБА_6 за оплату здійснив допуск 12 громадян до приміщення сауни, попередньо підготувавши її до експлуатації. В подальшому при експлуатації водонагрівального обладнання, із-за технічних прорахунків, допущених під час його конструювання та монтажу, відбулася розгерметизація баку нагріву води з викидом під тиском пари та гарячої води в приміщення парилки, де в той час перебували ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 ,
Від викиду пароводяної суміші з високою температурою ОСОБА_13 одержала тілесні ушкодження у вигляді опіків 2-3 ступенів голови, тулуба, верхніх кінцівок, загальною площею до 70 %, опіку дихальних шляхів, тяжкого опікового шоку, які на момент заподіяння відносились до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, та які в подальшому ускладнились опіковою хворобою та поліорганною недостатністю, від яких потерпіла померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в опіковому центрі Київської міської лікарні № 2 м. Києва.
Потерпілий ОСОБА_12 від викиду пароводяної суміші одержав тілесні ушкодження у вигляді опіків голови, тулуба верхніх та нижніх кінцівок 1-3 ступеня, до 80% поверхні тіла, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; потерпілий ОСОБА_11 одержав тілесні ушкодження у вигляді опіків 2-3 ступенів голови, тулуба, кінцівок до 60 % загальної площі тіла, опіку верхніх дихальних шляхів, ускладнених вкрай тяжким опіковим шоком, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 та ст. 128 КК України, вказуючи на однобічність судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам події злочинів.
Обладнання для сауни, яку він облаштував в одному з приміщень бару «Мон Ані», виготовив ОСОБА_14 , знаний спеціаліст в місті Мена, який під час судового засідання підтвердив, що котел та бак нагріву води виготовляв саме він. Про необхідність перевірки роботи котла та баку нагріву води, ОСОБА_14 як спеціаліст, його не повідомив, оплату за роботу одержав по домовленості.
Про необхідність випробування котла та баку нагріву води на спеціальному стенді чи в лабораторії, він не знав, а ОСОБА_14 , знаючи про це, не повідомив його, тим самим поставивши під загрозу життя та здоров'я людей, які в подальшому будуть користуватися сауною. 18 грудня 2012 року ОСОБА_14 в усному порядку дозволив експлуатацію сауни.
Апелянт зазначає, що він не передбачав можливості настання тих наслідків з потерпілими і не міг передбачити. Крім того, потерпіла ОСОБА_13 при наданні своєчасної спеціалізованої допомоги в умовах опікового центру могла жити, про що є висновки комісійної судово-медичної експертизи, а тому його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, не має.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та доповнив її, вказуючи на необгрунтовано великі суми моральної шкоди, стягненої з нього на користь потерпілих, просив зменшити суми моральної шкоди, а також застосувати до нього амністію та звільнити від покарання як батька неповнолітньої дитини-інваліда, захисника обвинуваченого, який повністю підтримав доводи ОСОБА_6 , при цьому зазначав про невинуватість його підзахисного в інкримінованих йому злочинах, прокурора, які заперечував проти доводів апеляційної скарги обвинуваченого, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали кримінального і судового провадженнь, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, вирок суду змінити в порядку ч.2 ст. 404 КПК України, застосувати до обвинуваченого амністію.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_6 самовільно, у належній йому половині нежитлової будівлі приміщення по АДРЕСА_2 , обладнав сауну, де встановив котел з водонагрівальним баком.
Дані огляду місця пригоди від 8 січня 2013 року свідчать про те, що в сауні відбувся вибух котла та баку нагріву води, який зруйнував частину приміщення, а викид пароводяної суміші призвів до тяжких опіків і смерті відвідувачки сауни ОСОБА_13 та заподіяння опіків і тяжких тілесних ушкоджень відвідувачам сауни ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Згідно з висновками технічної експертизи від 01 лютого 2013 року № 136, котел, установлений в сауні обвинуваченого ОСОБА_6 , за своєю конструкцією створював небезпеку під час експлуатації. А саме, був виготовлений саморобним способом без додержання технічних умов та не мав термометра для вимірювання температури чи покажчика температури води, розширювального бачка та іншого допоміжного обладнання, як того вимагають п.4.1 та п. 4.13 ДСТУ 2326-93.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про його невинуватість у вибуху котла, не заслуговують на увагу. Облаштовуючи сауну в частині приміщення кафе, обвинувачений офіційного дозволу не одержував, відповідність такого переобладнання технічним та протипожежним нормам не узгоджував. Водонагрівальний котел та бак виготовив кустарним способом, звернувшись до громадянина ОСОБА_14 .
Випробовуючи роботу котла та водонагрівального бака ОСОБА_6 помітив, що водонагрівальний бак після нагріву розширюється, у зв'язку з чим він викликав ОСОБА_14 , який порадив зробити вихід гарячого пару через кран гарячої води.
Перевіряючи поради ОСОБА_14 , обвинувачений ОСОБА_6 запросив у приміщення сауни ОСОБА_15 , який в свою чергу вказав на необхідність обладнання випускного клапана пару, установки водонагрівального баку округлої форми, виготовленого із заліза товщиною близько 5 мм.
Незважаючи на технічні прорахунки в обладнанні котла та баку нагріву води, ОСОБА_6 розпочав експлуатацію сауни та 7 січня 2013 здав її в користування за оплату 12 громадянам, троє з яких від опіків постраждали.
Здаючи сауну в користування за оплату, ОСОБА_6 повинен був забезпечити безпечні умови її експлуатації, чого в даному випадку не сталося. Виготовлені кустарним способом, без випускного клапана пару, із тонкого заліза котел та водонагрівальний бак розірвалися, відбувся викид кип'яченої води та пару, які завдали смертельних опіків відвідувачці сауни ОСОБА_13 та тяжко травмували ще двох відвідувачів ОСОБА_11 і ОСОБА_12 .
Допитаний судом в якості свідка директор ДП „Спецмонтаж” ОСОБА_14 не заперечував, що виготовляв котел для сауни на замовлення ОСОБА_6 . Останній його повідомив, що сауна буде індивідуальною на 3-4 чоловіки. Виходячи з призначення, був виготовлений котел, який пройшов випробування і не був призначений для використання у промислових потужностях : сильнішого нагріву, більш тривалого часу роботи та тиску.
Під необережним вбивством внаслідок злочинної недбалості розуміють дії чи бездіяльність винної особи, яка не передбачала настання смерті потерпілого але повинна і могла передбачити таки наслідки, діючи з більшою обачністю. До вбивства з необережності внаслідок злочинної недбалості відносять і дії винної особи, яка безпосередньо не завдавала шкоду потерпілій особі, хоча безпосередньо з необережності створила умови для її заподіяння.
Обвинувачений ОСОБА_6 безпосередньо ніяких дій на заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_13 не вчиняв, проте внаслідок злочинної недбалості допустив потерпілу в самовільно обладнану сауну, в якій перегрівався котел та бак з водою, які виготовлені були без додержання технічних стандартів, під час експлуатації розірвалися та завдали опіків, від яких потерпіла померла.
Про небезпеку експлуатації котла та баку нагріву води обвинуваченого попереджали ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , він сам наглядно спостерігав, що від нагріву води бак деформується, устаткування сауни потребує переобладнання. Отже, за тих умов повинен був і міг передбачити загрозу для життя та здоров'я відвідувачів сауни.
Доводи обвинуваченого, що смерть потерпілої настала внаслідок несвоєчасної медичної допомоги в спеціалізованому медичному закладі, не виключають його винуватості в необережному вбивстві потерпілої.
Згідно з висновками комісійної судово-медичної експертизи № 81 від 5 серпня 2013 року потерпіла ОСОБА_13 , 1990 року народження, могла б жити при наданні своєчасної спеціалізованої медичної допомоги в умовах опікового центру ( том 2 а. п. 156-168) Проте, комісія експертів дійшла висновку, що медична допомога, надана в лікарських закладах відповідала можливостям та компетенції цих закладів, лікування потерпілої проводилося без порушень клінічних протоколів.
Смерть потерпілої ОСОБА_13 настала саме від опіків 2-3 ступенів 70 % поверхні тіла, гнійно-некротичного запалення в опікових ранах, серозно-гнійної двобічної пневмонії, гнійних плевриту, ларингиту та трахеїбронхіту, некротичного нефрозу, набряку головного мозку та легень.
Припущення експертів про вдалий прогноз лікування потерпілої, разом з належним лікуванням в інших медичних закладах, причини смерті потерпілої, вказують на винуватість ОСОБА_6 у необережному вбивстів внаслідок злочинної недбалості.
Внаслідок злочинної недбалості обвинуваченого ОСОБА_6 , одержали тяжкі тілесні ушкодження потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які перебували в сауні разом із загиблою ОСОБА_13 , проте їх опіки не викликали смертельних ускладнень і вони залишилися живими.
Отже, висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у необережному вбивстві потерпілої ОСОБА_13 та у необережному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, обґрунтовані наданими обвинуваченням доказами, в тому числі показаннями потерпілих, які вижили, свідків, які відвідували сауну разом з потерпілими та підтвердили технічні несправності сауни, були очевидцями вибуху котла та баку, даними судово-медичних експертиз про тяжкість тілесних ушкоджень та їх наслідки для потерпілих, показаннями свідків, які вказували обвинуваченому про технічні прорахунки в обладнанні сауни.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно застосував кримінальний закон і призначив обвинуваченому покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.
Задовольняючи частково цивільні позови потерпілих про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, а також тих фізичних страждань та психологічних переживань, а також вкрай негативних змін у житті потерпілих. Зокрема, подружжя ОСОБА_16 втратили дочку молодого віку, потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до відвідування сауни були здоровими молодими людьми, після одержання тяжких опіків втратили здоров"я та стали інвалідами 2 групи. Підстав для зменшення розміру моральноїшкоди, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, в порядку ч.2 ст. 404 КПК України, вирок суду підлягає зміні, а з мотивувальний частини виключенню посилання суду на винність ОСОБА_6 у злочинній самовпевненості. Судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, про що прямо зазначено у ч. 1 ст. 337 КПК України. Згідно обвинувального акту щодо ОСОБА_6 на державній та на російській мовах, обвинувачення йому пред'являлося в необережному вбивстві та заподіянні тяжких тілесних ушкоджень внаслідок злочинної недбалості. Самостійно збільшити об'єм обвинувачення і доповнити його злочинною самовпевненістю, суд першої інстанції не мав законних підстав.
Відповідно до ст. 1206 Цивільного Кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, кошти на відшкодування витрат на лікування, зараховуються до відповідного бюджету.
Менська центральна районна лікарня, Чернігівська обласна лікарня, Київська міська лікарня № 2 - є державними закладами охорони здоров'я. Відповідно, кошти за лікування потерпілих, повинні стягуватися в районний бюджет, обласний бюджет та міський бюджет, а не на користь фінансового управління Менської державної адміністрації, фінансового управління Чернігівської обласної адміністрації та на не на користь міської лікарні №2 м. Києва, як вирішив суд.
Таким чином, відшкодуванню із засудженого на користь місцевого бюджету району підлягає сума 841 грн. 32 коп., на користь обласного бюджету -873 грн. 96 коп. та на користь Київського міського бюджету - 85 240 грн.
Крім того обвинувачений ОСОБА_6 є суб'єктом амністії, як особа, засуджена за необережні злочини невеликої та середньої тяжкості, та має дитину-інваліда - ОСОБА_17 , 0 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 532 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
В порядку ч.2 ст. 404 КПК України вирок Менського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2014 року щодо ОСОБА_6 змінити, виключити з мотивувальної частини вироку обвинувачення ОСОБА_6 у злочинній самовпевненості.
Стягнути із засудженого ОСОБА_6 на користь місцевого бюджету Менського району, р/р 31410544700276 в ГУ ДКСУ в Чернігівської області, код ЄДРПОУ 24060300, МФО 853592, - 841грн. 32 коп. відшкодування витрат за лікування потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 в Менській центральній районній лікарні за період перебування на стаціонарному лікування з 7 по 8 січня 2013 року.
Стягнути із засудженого ОСОБА_6 на користь обласного бюджету Чернігівської області, код ЄДРПОУ 37972475, р/р 3141454470001, МФО 853592 ГУ ДКСУ в Чернігівської області, - 873 грн. 96 коп. відшкодування витрат за лікування потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 в Чернігівській обласній лікарні за період з 8 по 9 січня 2013 року.
Стягнути із засудженого ОСОБА_6 на користь Київського міського бюджету, р/р 35425002001397 в ГУ ДКСУ м. Києва, код банку 820019, код 25637595, 85 240 грн. 86 коп. відшкодування витрат на лікування потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 в Київській міській клінічній лікарні № 2 .
За заявою обвинуваченого ОСОБА_6 звільнити його від покарання, призначеного судом по амністії, на підставі ст. 1 п ”в” Закону України „Про амністію в 2014 році”, як батька неповнолітньої дитини-інваліда.
В решті цей же вирок залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення і може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_18 АНТИПЕЦЬ ОСОБА_19