Провадження № 11-кп/774/1204/14 Справа № 199/3747/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
27 серпня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040030000115, за обвинуваченням
ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
Встановила:
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2014 року ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3,4 ч.1 ст.76 КК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не оскаржуючи правильність кваліфікації своїх дій та доведеність його вини у скоєнні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, просить змінити вирок щодо нього та пом'якшити йому покарання, зокрема, порушує питання про виключення з вироку вказівки про застосування відносно нього додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
18 березня 2014 року приблизно о 20 год. 30 хв. ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Опель Вестра», д.р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 , здійснював рух по проспекту Воронцова в напрямку проспекту імені Газети «Правда» в м. Дніпропетровську.
Під час руху ОСОБА_6 в порушення вимог пунктів 12.3, 12.4,12.9(б) Правил дорожнього руху не врахував дорожню обстановку для можливості постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, проявляючи злочинну недбалість та неуважність до зміни дорожньої обстановки, не застосував заходів щодо зниження швидкості, а продовжив рух, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , який перетинав проїзну частину дороги. У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та доводи адвоката ОСОБА_8 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, пояснення потерпілої ОСОБА_9 , яка також підтримала апеляційну скаргу обвинуваченого, думку прокурора ОСОБА_7 , яка вважала вирок законним і обгрунтованим, а призначене ОСОБА_6 покарання таким, що відповідає вимогам ст.65 КК України, у зв'язку з чим просила апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджена сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, що правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку та ніким в апеляційному порядку не оскаржуються.
Дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України кваліфіковані правильно та не оскаржуються обвинуваченим в апеляційній скарзі.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого про суворість призначеного покарання та не обгрунтоване призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суду необхідно врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання, суд у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону.
Призначаючи основне і додаткове покарання ОСОБА_6 , суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, тяжкість наслідків, що настали, в результаті яких потерпілий ОСОБА_11 на момент судового розгляду в суді першої інстанції продовжував лікуватися, дані про особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Також судом при призначенні покарання ОСОБА_6 враховано наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, зокрема, те, що він повністю визнав свою вину, щиросердно розкаявся, частково відшкодував завдані збитки потерпілому ОСОБА_11 , а також те, що на його утриманні перебувають вагітна дружина та батьки пенсійного віку.
Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання в межах санкції частини статті, за якою його визнано винним, та звільнення його від його відбування на підставі ст.75 КК України.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо невмотивованого призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу, оскільки суд у вироку зазначив, з яких мотивів він призначив ОСОБА_6 додаткове покарання.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції й вважає, що призначене покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами та звільненні його від покарання на підставі ст.75 КК України є правильним, оскільки тяжкість вчиненого і наслідки від злочину було враховано місцевим судом у сукупності з даними про особу обвинуваченого, обставинами, що пом'якшують покарання, позиції потерпілої сторони, яка просила призначити ОСОБА_6 покарання без ізоляції від суспільства.
Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам статей 50,65-67 КК України та відповідає суспільній небезпечності вчиненого ним злочину і його особі, а тому вважати таке покарання явно несправедливим внаслідок суворості, про що йдеться в апеляційній скарзі ОСОБА_6 , підстав немає.
Виходячи з наведеного доводи ОСОБА_6 в апеляційній скарзі щодо можливості звільнення його від додаткового покарання на тій підставі, що на його утриманні перебувають дружина, грудна дитина і батьки пенсійного віку, які потребують його допомоги, є необґрунтованими.
Інших доводів щодо можливості призначення ОСОБА_6 покарання без позбавлення його права керувати транспортними засобами в апеляційній скарзі обвинуваченого не містять, а тому підстав для їх задоволення не вбачається.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судового рішення, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404,407 КПК України, колегія суддів
Постановила:
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалені рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_6 може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді