Іменем України
27 серпня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Боднар О.В. і Кеміня М.П.,
секретарі: Чейпеш С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Воловецького районного суду від 19 вересня 2013 р. за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, -
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося у суд із позовом до ОСОБА_2 у вересні 2013 р.
Просило стягнути з відповідача на свою користь 35072.30 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 06.10.2006 р. і судові витрати.
На обґрунтування зазначало, що відповідно до вказаного договору ОСОБА_2 одержав кредит у сумі 2490 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитними зобов'язаннями, унаслідок чого станом на 31.07.13 р. утворилася заборгованість на загальну суму 35072.30 грн., яка складається із 9961.10 грн. заборгованості за кредитом, 22964.90 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом, 500 грн. фіксованого штрафу та 1646.30 грн. - штрафу в процентній складовій.
Рішенням Воловецького районного суду від 19.09.13 р. у позові відмовлено (а.с.43-44).
У апеляційній скарзі та в судовому засіданні апелянт в особі представника Дурдинець Р.Ю. просить скасувати це рішення та увалити нове про задоволення позову. Доводить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права. Указує, що суд застосував строк позовної давності за відсутності заяви сторони.
Письмових пояснень або заперечень відповідач не надав, у судове засідання утретє не з'явився, а тому справа розглядається за його відсутності на підставі ст. 74 ч.5 ЦПК України.
Суд першої інстанції виходив із пропуску строку позовної давності, який у спорах про повторення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони.
Колегія суддів не погоджується з цим висновком через порушення судом норм матеріального права.
Згідно з положеннями ст.ст. 256, 267 ч.4 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові
Тобто, підставою для застосування строку позовної давності є заява сторони під час розгляду справи.
Як видно з матеріалів справи, 06.10.06 р. позивач надав відповідачу кредитні кошти на суму 2490 грн. (а.с.13-14).
ОСОБА_2 не виконував узяті на себе зобов'язання, у результаті чого станом на 31.07.13 р. заборгував позивачу 35072.30 грн.
Про застосування наслідків спливу позовної давності відповідач не заявив.
Безпідставним є посилання суду першої інстанції на те, що позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується судом незалежно від наявності заяви сторони в спорі, оскільки пункт 7 ч.11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою частиною 11 статті 11 указаного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця із метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.
Указана правова позиція узгоджується із висновками, які викладені в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Доказів погашення заборгованості немає.
Отже, ОСОБА_2 не виконував узятих на себе зобов'язань і вимога Банку про стягнення із нього заборгованості є правомірною.
У контексті наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим таке підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 256, 267 ч.4, 1054 ч.1 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212, 213, 303, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.3, п.4, ч.2, 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
2. Рішення Воловецького районного суду від 19 вересня 2013 р. скасувати.
3. Позов задовольнити.
4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 35072.30 грн. кредитної заборгованості, яка складається із 9961.10 грн. заборгованості за кредитом, 22964.90 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом, 500 грн. фіксованого штрафу та 1646.30 грн. - штрафу в процентній складовій.
5. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: