19 серпня 2014 р.
Справа № 2-а-9315/09/1570
Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -ОСОБА_1
судді - ОСОБА_2
судді - ОСОБА_3
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „Украгрокомп” на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року по справі за позовом товариства обмеженою відповідальністю „Украгрокомп” до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановиЛА:
Позивач, звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року у задоволені позову товариства обмеженою відповідальністю „Украгрокомп” відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
12 серпня 2011 року Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду скасовано Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року. Прийнято по справі нову постанову, якою позов товариства обмеженою відповідальністю „Украгрокомп” задоволено повністю. Податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0000822310/0 від 03.02.2009 року скасовано.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року Постанову скасовано Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Сторони по справі сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ч. 3 ст. 122, ст. 197 КАС України.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою адміністрацією в Одеській області сумісно з працівниками Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси проведена планова документальна виїзна перевірка скаржника з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.09.2008р.
За результатами проведеної перевірки був складений акт №13/23-10/23991045 від 21.01.2009р. (надалі по тексту - акт перевірки), згідно з яким були встановлені, зокрема, порушення Позивачем п.п.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від 28.12.94 №334/94-ВР (надалі по тексту - Закон 334), що призвело до заниження Позивачем податку на прибуток підприємства у перевіряємому періоді на загальну суму 3 929 804 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2009р. №0000822310/0 про сплату 7 391 601,00 грн. податку на прибуток, в тому числі основного платежу на суму 3 929 804,00 грн. та 3 461 797 грн. застосованої штрафної санкцій.
Актом встановлено, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.07.2007р. по 30.09.2008р. встановлено його заниження всього у сумі 15 617 807 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року в сумі 1 507 599грн., за 4 квартал 2007 року в сумі 3 696 382 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 3 939 134 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 3 205 536 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 3 269 156 грн.
Так, перевіркою відображених у рядку 01.1 декларацій «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.07.2007 по 30.09.2008 у загальній сумі 28864177,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із продажу вугілля, борошна, зерна та інших товарів. Па думку відповідача, позивач неправомірно списав товарно-матеріальні цінності (вугілля) з рахунку 41 «Товари» (запис вчинювався по кредиту рахунку), факт реалізації яких не підтверджено відповідними первинним документами. Розрахунок собівартості вугілля (за марками та вагою), реалізація якого не підтверджена первинними документами, з зазначенням контрагентів: ПБП «Восток-Трейд», ТОВ «Роял-Би», ТОВ «Кепіталторгмаш», з посиланням на видаткові накладні, які були досліджені в ході перевірки.
Щодо реалізації товарно-матеріальних цінностей позивачем, зокрема вугілля, контрагентам ПБП «Восток-Трейд», ТОВ «Роял-Би», ГОВ «Кепіталторгмаш» слід зазначити наступне.
Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» від 16.05.1996 №99 (далі по тексту - Інструкція №99), дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, регламентовано умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.
Довіреність на одержання цінностей, яка відповідно до пункту 8 цієї ж Інструкції видається на строк не більше 10 днів, і, в свою чергу, с первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - товарно-транспортну накладну на відпуск цінностей, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для її бухгалтерського обліку. Оформлення накладної здійснюється після подання довіреності (лист Міністерства фінансів України від 29.08.2005 №31-04200-30/23-7454/6784).
Між позивачем і ПМП «Восток-Трейд», ТОВ «Роял-БІ», ТОВ «Кепіталторгмаш» було укладено договори купівлі-продажу де в складених до них специфікаціях зазначено місце поставки вугільної продукції - склад продавця у м. Ізмаїл, вул. Восточна, 1 та у селищі Новохолмське, ст. Аліяга. Як зазначено в акті відповідачем, ці складські приміщення є власністю позивача.
Так, за умовами договорів на поставку вугілля, покупець купує вугілля зі складу продавця і вивіз купленого товару зі складу здійснюється покупцем. У продавця, в цьому разі, немає потреби і можливості вести та зберігати транспортну документацію.
Стосовно порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не включення до складу валового доходу вартість товарів дизпалива, безкоштовно отриманих у звітному періоді, що призвело до заниження суми валових доходів на 131 175,00 грн.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІУ (із змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Згідно до п. 5.9 ст. 5 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих. що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів плаї пика податку у такому звітному періоді.
Згідно накладної № 281236 від 22.07.2008 року вбачається, що Товариством було поставлено ТОВ «Нива» бензин марки А-80 на суму 4890,00 грн. і дизельне паливо у кількості 23320 л. на суму 46640,00 грн. За накладною №PH-7301 від 30.07.2008 підприємством придбано у ТОВ «Імпекс-Ель» таку ж кількість бензину і дизельного палива. Таким чином, за накладною вказаною останньою, підприємство не реалізовувало пальне, а заповнювало недостачу, яка виникла у зв'язку з поставкою палива ТОВ «Нива», що підтверджується накладними.
Щодо порушення позивачем п. 5.1. пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість електроенергії не пов'язаної з борошномельним виробництвом. Внаслідок чого, завищені валові витати на суму 26407,00 грн., в том числі по періодам: у 3 кварталі 2007 року - на 1120,00 грн., у 4 кварталі 2007 року - на 13009,00 грн., у 3 кварталі 2008 року на 2148,00 грн. Так, згідно акту перевірки вбачається, що у періоді, який перевірявся, позивачем безпідставно списано у собівартість виробленої продукції вартість зерна, що не використано у виробництві відповідно до розрахунку максимально фактично можливого обсягу переробленого зерна згідно з технічними можливостями млинного комплексу у розрахунку до обсягу фактично спожитої електроенергії плинним комплексом, а отже позивачем безпідставно списано у собівартість виробленої продукції вартість зерна, яке фактично не використано у виробництві та відповідно вартість якого не врахована у залишках товарно-матеріальних цінностей при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів.
Як вибачається з матеріалів справи, висновки перевіряючих грунтувались на акті державної технічної комісії про готовність завершеного будівництвом об'єкту до експлуатації від 30.10.1998, затвердженого розпорядженням Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області від 09.11.1998 №366 продуктивність млинного комплексу, що належить товариству, складає 40 тон зерна на добу. Згідно з договором про постачання електричної енергії №В-М-048 від 30.05.2007 укладеного з ВАГ ЕК «Одесаобленерго», дозволена потужність млина складає 400 кВт. Тобто, на переробку 1 тони зерна використовується 240 кВт. На підставі таких даних, перевіряючими проведено розрахунок технічно можливого обсягу переробленого зерна млином на підставі даних про обсяги фактично спожитої електроенергії згідно рахунків-фактур виставлених ВАТ «Одесаобленерго» Великомихайлівський PFM, який було співставлено з даними бухгалтерського обліку (Дт 05.7 «Матеріали передані у переробку» Кт 05.1 «Сировина і матеріали» щодо передачі зерна у переробку: Дт 41 «Товари» Кт 05.7 «Матеріали передані у переробку» щодо оприбуткування готової продукції). При проведенні вказаного розрахунку перевіряючими взяті періоди споживання електроенергії та роботи млинного комплексу на підставі звітів щодо перероблення пшениці, які відповідають карткам рахунку №05.7 «Матеріали передані у переробку». Відповідно до наведеного розрахунку відповідачем зроблено висновок про невідповідність даних списання зерна у переробку у бухгалтерському обліку та фактично - можливим обсягом переробленого зерна млином.
Суд касаційної інстанції у своїй Ухвалі зазначив, що дослідження питання продуктивність млина в порівнянні з загальною кількістю спожитої електроенергії, а отже і встановлення кількості зерна переробленого позивачем за відповідний період потребує спеціальних знань, таким чином зазначені обставини повинні були встановленні судом шляхом призначення судової експертизи з урахуванням вимог сі. 81 КАС України.
Також Вищий адміністративний суд України вказав, що, при визначенні правомірності витрат з оренди за користування SIM-картками суд не перевірив належними засобами доказування зв'язок зазначених витрат з господарською діяльністю позивача як обов'язкової умови врахування цих витрат при визначенні бази оподаткування. Судом не було витребувано та досліджено будь-яких первинних документів, які б свідчили про господарський характер цих витрат, зокрема рахунки на оплату цих послуг, внутрішні інструкції підприємства по використанню послуг телефонного зв'язку у господарській діяльності, наявності на балансі позивача чи в оренді мобільних телефонів тощо.
Разом з тим, виконати приписи Вищого адміністративного суду України не є можливим, оскільки до Одеського апеляційного адміністративного суду України надійшла довідка Головного управління статистики в Одеській області № 05-03-22/1537 від 29.04.2014 року, у якій зазначено, що дата державної реєстрації припинення товариства обмеженою відповідальністю „Украгрокомп” - 26.11.2013 року № 15431170023003068.
Відповідно до змісту п.5 ч.1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі - у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Згідно з приписами ч.2 ст.203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів відповідно до ст.203 КАС України, вважає за необхідне Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року у справі № 2-а-9315/09/1570 - визнати нечинною, а провадження у справі - закрити.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 203, 205, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Украгрокомп”, - задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року у справі № 2-а-9315/09/1570, - визнати нечинною, провадження по справі за позовом товариства з товариства обмеженою відповідальністю „Украгрокомп” до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення, - закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючийсуддя
ОСОБА_1
суддя
ОСОБА_2
суддя
ОСОБА_3