іменем україни
6 серпня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Амеліна В.І., Карпенко С.О., Парінової І.К.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 1 квітня 2014 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 20 травня 2014 року,
У грудні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що рішенням суду з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дитини, 2003 року народження, у розмірі ј частини всіх видів заробітку, починаючи з 8 листопада 2005 року до повноліття дитини. Посилаючись на те, що відповідач нерегулярно сплачує аліменти, позивач просила стягнути з останнього заборгованість у розмірі 12 956 грн 35 коп. та пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 56 326 грн.
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 1 квітня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, 2003 року народження, за період з 4 квітня 2011 року по 30 листопада 2014 року у розмірі 3 937 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 20 травня 2014 року рішення районного суду змінено, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 10 000 грн за період прострочення з 1 червня 2011 року по 18 грудня 2013 року.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції керувався положеннями ст. ст. 195, 196 СК України та виходив з того, що при виникненні заборгованості за аліментами з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер та виконується щомісячно, отже при розрахунку неустойки суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне з цих зобов'язань мало бути виконано та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши їх загальну суму.
Відповідні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року (справа № 6-31цс13), які відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для застосування судами України.
Керуючись положеннями ч. 2 ст. 196 СК України, враховуючи розмір доходу відповідача, розмір неустойки, який значно перевищує розмір заборгованість, наявність осіб, які знаходяться на утримання відповідача, апеляційний суд дійшов правильного висновку про зменшення розміру пені.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 20 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: В.І. Амелін
С.О. Карпенко
І.К. Парінова