Ухвала
20 серпня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів: Кафідової О.В., Писаної Т.О.,
Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Всеукраїнської об'єднаної кредитної спілки «Сузір'я» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2014 року,
У грудні 2013 року Всеукраїнська об'єднана кредитна спілка «Сузір'я» (далі - ВОКС «Сузір'я») звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 06 жовтня 2005 року між сторонами укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надає відповідачеві кредит у розмірі не більше 300 000 грн., а позичальник погашає дану позику, а також сплачує проценти за користування кредитом. Оскільки ОСОБА_3 не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, у нього утворилась заборгованість у розмірі 1 055 086,67 грн., яку позивач і просить стягнути на свою користь.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВОКС «Сузір'я» заборгованості за кредитним договором № 159 від 06 жовтня 2005 року на загальну суму 1 055 086,67 грн., в тому числі: 284 000 грн. - заборгованість за кредитом; 557 720,79 грн. - заборгованості за відсотками; 60 638,31 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту; 152 727,57 грн. - інфляційних втрат. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга заявника підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ст. 261 ЦК України та відповідач просив застосувати наслідки спливу позовної давності. Крім того, згідно розписки від 27 березня 2008 року відповідачем була погашена заборгованість в повному обсязі.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що факт невиконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 159 від 06 жовтня 2005 року підтверджується цим договором та додатком № 1 до нього, крім того згідно квитанцій прибуткових касових ордерів за період з березня 2007 року по травень 2011 року вбачається, що відповідач вносив в касу ВОКС «Сузір'я» на погашення заборгованості за вказаним договором 159500 грн. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення 1 055 086,67 грн. заборгованості.
Проте із вказаним висновком апеляційного суду погодитися не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Установлено, що 06 жовтня 2005 року між ВОКС «Сузір'я» та ОСОБА_3 укладено договір № 159 про надання кредиту, згідно з умовами якого спілка передала в користування позичальникові кредит у розмірі не більше 300 000 грн., а позичальник зобов'язався повернути дану позику та сплатити проценти за користування нею. Повний обсяг наданого за даним договором кредиту визначається протоколом, що підписується між двома сторонами та визначає суму щомісячного платежу у погашення кредиту. При відмові позичальника підписувати такий протокол, кредитор в односторонньому порядку визначає повний обсяг наданого кредиту та величину щомісячних платежів у погашення кредиту (т. 1, а.с. 6).
Згідно з пунктом 3 кредитного договору після отримання позичальником кредиту у повному обсязі позичальник зобов'язується повністю сплатити зафіксовану суму кредиту кредиторові протягом не більше 12 місяців, здійснюючи рівномірні щомісячні платежі у сумі не менше 10 % наданого кредиту.
При здійсненні кожного платежу доля процентів (доходу) за користування кредитом стягається першою та нараховується із розрахунку 30 % річних на суму несплаченого залишку кредиту.
Згідно з даними видаткових касових ордерів ОСОБА_3 видано ВОКС «Сузір'я» 284 000 грн. кредиту (т. 1, а.с. 9 - 11).
Згідно виписки заборгованість ОСОБА_3 за договором № 159 від 06 жовтня 2005 року станом на 20 листопада 2013 року становить 814977,46 грн. (а.с. 7)
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 60, статей 57, 212 ЦПК України рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі докази оцінюються у сукупності і жоден з них не має для суду наперед встановленого значення. При цьому, відхиляючи одні докази і беручи за основу інші, суд має дати оцінку підстав для цього.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався як на доказ відсутності заборгованості за кредитним договором № 159 від 06 жовтня 2005 року перед позивачем на розписку від 27 березня 2008 року, яка видана головою правління ВОКС «Сузір'я» (т. 1, а.с. 56).
В матеріалах справи наявна копія розписки від 27 березня 2008 року, з якої вбачається, що голова правління ВОКС «Сузір'я» ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 750000 грн. у якості погашення заборгованості по кредитному договору № 151 від 13 травня 2005 року та кредитному договору № 159 від 06 жовтня 2005 року, укладеними між ОСОБА_3 та ВОКС «Сузір'я». Кредит погашений повністю (т. 1, а.с. 56).
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21 червня 2012 року, яке набрало законної сили, встановлено, що згідно розписки від 27 березня 2008 року, підписаної головою правління ВОКС «Сузір'я» ОСОБА_4, останній отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 750000 грн. у якості погашення заборгованості по кредитному договору № 151 від 13 травня 2005 року та кредитному договору № 159 від 06 жовтня 2005 року, в результаті чого заборгованість за обома кредитами була погашена повністю (т. 1, а.с. 57 - 60).
Отже, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд вірно виходив із того, що згідно розписки від 27 березня 2008 року відповідачем була погашена заборгованість перед позивачем в повному обсязі. Крім того, вказані обставини також встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не врахував зазначених положень закону, безпідставно вважав, що квитанції прибуткових касових ордерів від 05 лютого 2010 року № 3 та від 18 травня 2011 року № 3, витяги з касової книги свідчать про внесення коштів ОСОБА_3 на виконання вимог договору кредиту, а відповідно й про визнання ним факту наявності заборгованості і переривання строку позовної давності, оскільки з вказаних доказів не вбачається, що грошові кошти внесені саме відповідачем, крім того, на вказаних ордерах відсутній підпис ОСОБА_3
Разом з тим, посилання суду першої інстанції на пропущення позивачем строку позовної давності не має правового значення та не впливає на правильність ухваленого рішення у справі, оскільки суд вірно встановив відсутність факту порушення відповідачем прав ВОКС «Сузір'я», а отже правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Враховуючи зазначене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи, тому підстави для його зміни або скасування відсутні.
Керуючись статтями 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2014 року скасувати, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2014 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.С. Висоцька
Судді: О.В. Кафідова
Т.О. Писана
О.В. Умнова
І.М. Фаловська