Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ:
головуючого ОСОБА_20,
суддів: ОСОБА_21., ОСОБА_22.,
за участю прокурора ОСОБА_23.,
розглянула у судовому засіданні 21 серпня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженого ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, представника цивільного відповідача ГУ Державної казначейської служби України у Донецькій області на вирок Петровського районного суду м. Донецька від 26 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 грудня 2013 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк два роки;
- за ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на два роки та штрафом в розмірі 15 000 грн;
- за ч. 3 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на три роки та штрафом в розмірі 20 000 грн;
- за ч. 2 ст. 127 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк десять років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на три роки та штрафом в розмірі 20 000 грн.
ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання «лейтенант міліції».
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на два роки та штрафом в розмірі 10 000 грн;
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.
ОСОБА_4 позбавлено військового звання «солдат».
ОСОБА_4 виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 127 КК України.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на два роки;
- за ч. 1 ст. 396 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на два роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.
ОСОБА_2 позбавлено спеціального звання «підполковник міліції».
ОСОБА_2 виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 368 КК України.
Вироком суду стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області за рахунок коштів державного бюджету України на користь потерпілого ОСОБА_5 250 000 грн відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні позову потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області за рахунок коштів державного бюджету України 10 000 грн відшкодування матеріальної шкоди відмовлено.
Стягнуто з засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Донецькій області по 3 791,40 грн в порядку компенсації витрат на проведення судових експертиз.
Вироком суду також вирішено долю речових доказів.
За вироком суду визнано винними і засуджено ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 за вчинені ними злочини за таких обставин.
8 січня 2012 року, приблизно о 20-ій год., ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поряд з буд. № 11 по вул. Ульянових у м. Донецьку, на ґрунті особистих неприязних відносин розпочав сварку із потерпілим ОСОБА_6, під час якої розпилив в обличчя останньому рідину з аерозольного балончика, що містить отруйну речовину дратівливої дії природного походження, таким чином умисно заподіявши потерпілому хімічний опік роговиці, кон'юнктиви 2-3 ступеня лівого ока, що є тілесним ушкодженням середнього ступеня тяжкості.
ОСОБА_1, будучи призначеним наказом виконуючого обов'язки начальника ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області від 5 серпня 2011 року на посаду дільничного інспектора міліції Петровського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області, як представник влади, був службовою особою.
ОСОБА_4 наказом командира військової частини НОМЕР_1 Внутрішніх військ МВС України від 12 квітня 2011 року був прийнятий на військову службу і призначений на посаду кулеметника ІНФОРМАЦІЯ_4 спеціального призначення. 7 червня 2012 року на підставі наказу МВС України від 26 квітня 2012 року і телеграми Командувача внутрішніми військами МВС України від 31 травня 2012 року ОСОБА_4 був відряджений у складі свого підрозділу до військової частини НОМЕР_2 Внутрішніх військ МВС України, розташованої у м. Донецьку, для забезпечення громадської безпеки на період проведення Чемпіонату Європи з футболу (Євро 2012).
12 червня 2012 року, приблизно о 17-ій год., у дільничний пункт міліції № 5, розташований по АДРЕСА_1, за розпивання спиртних напоїв у громадському місці військовим нарядом був доставлений ОСОБА_7, який для складання протоколу про адміністративне правопорушення був переданий дільничному інспектору Петровського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_1, який, будучи представником влади, з метою покарати ОСОБА_7 за його поведінку, явно виходячи за межі наданої йому влади та службових повноважень, в порушення вимог Присяги, Правил поведінки та професійної етики рядового і начальницького складу органів МВС України, п. 2 ст. 10 Закону України «Про міліцію», ст.ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, застосував до потерпілого ОСОБА_7 насильство - наніс один удар кулаком в область потилиці, два удари в живіт і по спині, умисно заподіявши потерпілому синець і забій лівої поперекової області, забій лівої нирки, що є легкими тілесними ушкодженнями, які спричинили короткочасний розлад здоров'я. Таким чином, своїми діями заподіяв істотну шкоду інтересам окремих громадян і держави у виді порушення охоронюваних Конституцією України прав громадян на свободу та особисту недоторканість, підриву авторитету і престижу органів державної влади - Петровського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області.
17 червня 2012 року військовий наряд з охорони громадського порядку в складі солдатів ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, призначений відповідно до розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та патрульно-постової відомості військових нарядів на 17 червня 2012 року, ніс службу з охорони громадського порядку в Петровському районі м. Донецька. Під час несення служби начальник військового наряду ОСОБА_4, як представник влади і співробітник правоохоронного органу, був службовою особою. У цей же день, приблизно о 16-ій год. 40 хв., зазначеним військовим нарядом на чолі з ОСОБА_4 на перехресті вулиць Раціоналізаторів і Косарєва в Петровському районі м. Донецька за розпивання спиртних напоїв у громадському місці було затримано ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які були доставлені в дільничний пункт міліції № 5 за вказаною адресою. Для складання протоколу про адміністративне правопорушення затримані були передані ОСОБА_1, як дільничному інспектору Петровського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області. Того ж дня, у період часу з 17-ї до 19-ї год., ОСОБА_1 та ОСОБА_4, будучи службовими особами, явно виходячи за межі наданих їм влади і службових повноважень, в порушення вимог вказаних нормативно-правових актів, з використанням холодної зброї - палиці гумової ПР-73 застосували до потерпілих ОСОБА_10 і ОСОБА_11 насильство. При цьому, ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_10 по обличчі і голові не менше десяти ударів руками і не менше п'яти ударів ногами по тулубу, а ОСОБА_4 - не менше п'яти ударів долонями по обличчю, умисно заподіявши йому спільними діями фізичний біль. Потерпілому ОСОБА_11 ОСОБА_1 наніс не менше шести ударів кулаками по обличчю, а потім спільно з ОСОБА_4 - не менше шести ударів палицями ПР-73 по спині, правій нозі, тулубу, голові, умисно заподіявши йому спільними діями садна в правій завушній області, по одному крововиливу на зовнішній поверхні лівого плеча, в нижній третині на правій і лівій поверхнях грудної клітини, на передній поверхні правого стегна, в середній і нижній третинах, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, чим заподіяли істотну шкоду інтересам окремих громадян і держави у виді порушення охоронюваних Конституцією України прав громадян на свободу та особисту недоторканість, підриву авторитету і престижу органу державної влади - Петровського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області.
17 червня 2012 року 2012 року, приблизно о 17-ій год., військовим нарядом з охорони громадського порядку в складі лейтенанта ОСОБА_12, сержанта ОСОБА_13, солдата ОСОБА_14, призначеним відповідно до розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та патрульно-постової відомості військових нарядів на 17 червня 2012 року, поблизу автостанції «Трудівська» у Петровському районі м. Донецька за розпивання спиртних напоїв у громадському місці був затриманий ОСОБА_5 Для складання протоколу про адміністративне правопорушення затриманий був переданий ОСОБА_1, який застосувавши наручники, доставив його в дільничний пункт міліції № 5. У той же день, в період часу з 17-ї до 19-ї год., невстановлені в ході досудового слідства особи і засуджений ОСОБА_1, будучи як представник влади службовою особою, явно виходячи за межі наданої йому влади та службових повноважень, в порушення вимог вказаних нормативно-правових актів, діючи спільно та узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, побили потерпілого ОСОБА_5 з метою його покарання за опір ОСОБА_1 під час затримання, завдавши останньому не менше дев'яти ударів руками, ногами і палицею ПР-73 в область обличчя, шиї, грудної клітини, а потім застосувавши тортури, ввели потерпілому в пряму кишку гумову палицю ПР-73, умисно заподіявши спільними, болісними і такими, що принижують людську гідність діями сильний фізичний біль, а також легкі тілесні ушкодження; закритий перелом 10-го ребра праворуч по лінії лопатки, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості; внутрішньочеревний наскрізний розрив стінки прямої кишки, надрив серозної оболонки тонкої кишки і розрив передньої стінки ампули прямої кишки, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, що спричинило тяжкі наслідки для потерпілого. Своїми діями невстановлені в ході досудового слідства особи і ОСОБА_1 заподіяли істотну шкоду інтересам окремих громадян і держави у виді порушення охоронюваних Конституцією України прав громадян на свободу та особисту недоторканість, підриву авторитету і престижу органу державної влади - Петровського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області.
ОСОБА_15, будучи наказом начальника ГУ МВС України в Донецькій області від 8 грудня 2006 року призначений на посаду старшого дільничного інспектора міліції Петровського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області, був службовою особою як представник влади.
17 червня 2012 року, в період часу з 17-ї до 19-ї год., ОСОБА_15 зайшов до вказаного дільничного пункту міліції № 5, де побачив потерпілого ОСОБА_5, який сидів з наручниками, застебнутими за спиною, і мав на обличчі, шиї, зап'ястях явні тілесні ушкодження у вигляді саден і синців. ОСОБА_5 в усній формі повідомив ОСОБА_2 про застосування до нього насильства з боку дільничного інспектора міліції ОСОБА_1, повідомивши про скоєння тяжкого посадового злочину, а також попросив у нього допомоги та захисту, на що ОСОБА_15 відвів потерпілого в кімнату для вмивання, запропонував змити з обличчя сліди крові, що вказують на заподіяння тілесних ушкоджень безпосередньо в дільничному пункті міліції, і забути про вчинений щодо нього тяжкий злочин.
Приблизно в цей же час, біля будівлі, в якій знаходиться дільничний пункт міліції № 5, до ОСОБА_2 звернулися потерпілі ОСОБА_11 і ОСОБА_10, у яких були явні сліди застосування насильства: у ОСОБА_10 - кровотеча з носа, у ОСОБА_11 - садна і синці. Потерпілі в усній формі повідомили ОСОБА_2, що їх побили в дільничному пункті міліції ОСОБА_1 та ОСОБА_4
Достовірно знаючи про вчинення відносно потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_10 тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, засуджений ОСОБА_15, будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу, зловживаючи наданими йому владою і службовими повноваженнями в інтересах третіх осіб та з особистою заінтересованістю, всупереч інтересам служби, в порушення вимог ст. 10 Закону України «Про міліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 2.3 Інструкції про порядок прийняття, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені і підготовлювані злочини, з метою приховування злочинів, вчинених ОСОБА_1 і військовослужбовцем ОСОБА_4, в Петровський РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області про вчинені злочини не повідомив, осіб, які скоїли злочини, не затримав, заходів щодо встановлення інших співучасників злочинів та охорони місця вчинення злочинів не прийняв, надання потерпілим медичної допомоги не організував.
ОСОБА_15 своїми умисними діями, які виразилися в приховуванні тяжкого злочину, заподіяв істотну шкоду охоронюваним Конституцією України правам потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_10 та інтересам ГУ МВС України в Донецькій області у виді підриву авторитету і престижу органу державної влади - Петровського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17 грудня 2013 року апеляції захисників ОСОБА_16, який діяв в інтересах засудженого ОСОБА_1, ОСОБА_17, який діяв в інтересах засудженого ОСОБА_2, ОСОБА_18, який діяв в інтересах засудженого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_1 задоволено частково. Вирок суду змінено: виключено з вироку суду рішення суду про позбавлення ОСОБА_1 спеціального звання «лейтенант міліції», ОСОБА_4 - військового звання «солдат», ОСОБА_2 - спеціального звання «підполковник міліції». В решті вирок залишено без зміни.
У касаційних скаргах:-
прокурор ставить питання про скасування вироку суду та ухвали апеляційного суду із направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, мотивуючи прохання неправильним застосуванням кримінального закону, а саме статті 75, що призвело до призначення засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_2 покарання, що не відповідає тяжкості скоєного та їх особам внаслідок м'якості, оскільки судом не було враховано відсутність розкаяння засуджених та обставин, які б пом'якшували їх покарання. Вказав на неправильне застосування кримінального закону при призначенні додаткового покарання у виді позбавлення спеціального та військового звання, що має бути призначено за вчинений злочин, що є тяжким та особливо тяжким, а не після призначення злочинів за сукупністю та після звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Зазначив про недотримання апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України 1960 року при відмові в задоволенні апеляції прокурора щодо невідповідності призначеного засудженим покарання внаслідок м'якості, а також вказав на відсутність в резолютивній частині ухвали апеляційного суду прийнятого рішення по апеляції прокурора;
- захисник ОСОБА_3, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, просить судові рішення щодо останнього скасувати, а матеріали справи направити на нове розслідування. Обґрунтував своє прохання тим, що проведено досудове та судове слідство неповно та необ'єктивно, не встановлені всі особи, причетні до скоєння злочину щодо потерпілого ОСОБА_5 Вказав на порушення права на захист при пред'явленні для ознайомлення матеріалів справи ОСОБА_1 та його захиснику, про порушення слідчим норм кримінально-процесуального закону і безпідставній відмові прокурора у відмові в задоволенні відводу слідчому. Зазначив про неправильне застосування кримінального закону - статті 65, оскільки суд призначив засудженому покарання в максимальних межах санкції статті, не мотивувавши свого рішення належним чином, і не врахувавши при цьому наявність на його утриманні неповнолітньої дитини. Вказав про порушення вимог ст. 377 КПК України 1960 року апеляційним судом, який в своїй ухвалі не дав вичерпної відповіді на всі доводи апеляції;
- засуджений ОСОБА_1 просить про скасування судових рішень щодо нього із направленням матеріалів справи на нове розслідування з аналогічних підстав, наведених у касаційній скарзі його захисника ОСОБА_3;
- засуджений ОСОБА_15 просить про скасування судових рішень щодо нього із направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, при цьому заперечив фактичні обставини справи, встановлені судами, вважає свою винність у вчиненні злочинів, за які його засуджено, недоведеною. Крім того, послався на зміни внесені до Кримінального кодексу України, зокрема до ч. 3 ст. 364, за змістом яких вказане злочинне діяння декриміналізовано;
- представник цивільного відповідача ГУ Державної казначейської служби України у Донецькій області просить судові рішення в частині вирішення цивільного позову на користь потерпілого ОСОБА_5 скасувати, а в цій частині матеріали справи направити на новий судовий розгляд, мотивуючи своє прохання тим, що Держказначейство не є належним цивільним відповідачем, крім того як співвідповідач мало б бути залучено МВС України, що зроблено не було.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення касаційних скарг засуджених, захисника, представника цивільного відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги засудженого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_1 та його захисника, представника цивільного відповідача підлягають залишенню без задоволення, касаційна скарга прокурора - задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України 1960 року при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370-372 КПК України 1960 року.
Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.
Як вбачається із змісту касаційних скарг засудженого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_1 та його захисника, останні фактично посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та вказують на неповноту та однобічність досудового і судового слідства, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Висновки суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджується сукупністю зібраних у справі, перевірених у судовому засіданні та наведених у вироку доказах.
За встановлених фактичних обставин справи дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 127 КК України, дії засудженого ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 396 КК України судами кваліфіковані правильно.
Висновки суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та кваліфікація дій за ч. 2 ст. 365 КК України є правильною і у касаційних скаргах не оспорюються.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, усі доводи засуджених та їх захисників, викладені ними в апеляціях, аналогічні й тим, що наведені в касаційних скаргах, були всебічно розглянуті апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.
Безпідставні твердження касаційної скарги прокурора про не зазначення у резолютивній частині ухвали апеляційного суду прийнятого рішення по апеляції прокурора згідно змісту цієї резолютивної частини ухвали, що міститься в матеріалах кримінальної справи (а.с. 240 том 11).
Перевірялись апеляційним судом твердження щодо порушення права на захист засудженого ОСОБА_1 та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону при ознайомленні захисником ОСОБА_19 із матеріалами справи, що не знайшли свого підтвердження.
Як встановив апеляційний суд, ОСОБА_19, як і іншим особам, які мали право на ознайомлення з матеріалами справи, були пред'явлені всі матеріали справи з зазначенням кількості аркушів справи у кожному томі. Протоколи ознайомлення підписані всіма особами, які знайомилися з матеріалами справи, в тому числі і захисником ОСОБА_19 без будь-яких застережень щодо неправильності відомостей, зазначених в цих протоколах. Після ознайомлення з матеріалами справи захисниками заявлялись письмові клопотання, які були розглянуті слідчим і по яким були винесені відповідні постанови про відмову у їх задоволенні. Ці постанови були вручені особам, які заявили клопотання. Після ознайомлення з матеріалами справи додаткові слідчі дії не проводилися і згідно вимог статей 220-222 КПК України 1960 року слідчий не зобов'язаний був повторно ознайомлювати з матеріалами справи у зв'язку з розглядом і прийняттям рішень про відмову в задоволенні заявлених клопотань. Захисник ОСОБА_19 після ознайомлення з матеріалами справи заявила клопотання про закриття справи щодо ОСОБА_1 у задоволенні якого слідчий відмовив з повідомленням про прийняте рішення і направленням їй копії постанови. Будь-яких інших клопотань захисник ОСОБА_19 не заявляла.
Спростовані апеляційним судом й доводи апеляції представника цивільного відповідача про неправильно вирішений цивільний позов, аналогічні тим, що наведені в касаційній скарзі, оскільки Державне казначейство є органом, який виконує державні зобов'язання з використання державних бюджетних коштів та може нести відповідальність за шкоду, завдану службовою особою органу державної влади. Посилання у касаційній скарзі на ухвали касаційного суду про стягнення відшкодування з відповідного органу внутрішніх справ, що отримує фінансування з бюджету, не свідчать про порушення норм кримінально-процесуального закону при вирішенні цивільного позову і не спростовує висновків апеляційного суду.
Покарання призначене засудженому ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України і з таким висновком апеляційного суду погоджується колегія суддів.
Як встановлено судами, засуджений ОСОБА_1 раніше не судимий, однак будучи працівником правоохоронного органу, діяльність якого направлена на захист законних прав та інтересів громадян, вчинив декілька злочинів, в тому числі й тяжких, пов'язаних з порушенням прав громадян на особисту недоторканість, неодноразово перевищував свої службові повноваження, що було поєднано із застосуванням фізичного насильства щодо декількох громадян, його дії носили зухвалий і цинічний характер, а щодо потерпілого ОСОБА_5 ним було вчинено ще й катування, пов'язане з приниженням та глумлінням над потерпілим, завданням йому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя потерпілого в момент їх заподіяння, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_5 визнаний інвалідом другої групи, став непрацездатним.
Отже, підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання таким, що не відповідає тяжкості скоєного та його особі внаслідок суворості, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з рішенням судів про звільнення засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, що є явно несправедливим через м'якість, тому в цій частині касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, оскільки із врахуванням тяжкості скоєних ними злочинів, вчинення яких призвело до підриву авторитету держави й престижу органу державної влади, до заподіяння істотної шкоди охоронюваним Конституцією України правам потерпілих і заподіяної тяжкої шкоди здоров'ю потерпілого ОСОБА_5, відсутності щирого каяття за вчинене та обставин, які б пом'якшували їх покарання. Рішення суду при звільненні ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із посиланням на те, що він є особою молодого віку, не судимий, позитивно характеризується, брав другорядну роль у вчиненні злочині, а ОСОБА_2, що він не судимий, позитивно характеризується, проходив службу в органах внутрішніх справ України, є явно недостатнім для цього.
Доводи у касаційній скарзі прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону при призначенні засудженим додаткового покарання, але при цьому не вказуючи на невідповідність у зв'язку з цим призначеного покарання внаслідок м'якості та необхідності скасування судових рішень в цій частині, є фактично констатацією допущеного судом першої інстанції такого неправильного застосування кримінального закону, що було усунуто при апеляційному розгляді кримінальної справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а кримінальна справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого суду слід врахувати наведене, вирішити питання щодо кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 364 КК України у зв'язку із внесеними змінами до вказаної статті, тобто прийняти по справі законне та обґрунтоване рішення, яке б відповідало вимогам кримінального і кримінально-процесуального законів. При цьому, звільнення ОСОБА_4, ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України слід вважати м'яким.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, представника цивільного відповідача ГУ Державної казначейської служби України у Донецькій області залишити без задоволення.
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 грудня 2013 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_2 скасувати, а матеріали справи направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
____________________ ___________________ _________________
ОСОБА_20 ОСОБА_21 ОСОБА_22