ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 серпня 2014 року 12:00 № 826/9139/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства «Кримський титан»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2014 р. № 0000071152, № 0000070152,
Приватне акціонерне товариство «Кримський титан» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві:
- від 12.06.2014 р. № 0000071152 про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 132 280,00 грн.;
- від 12.06.2014 р. № 0000070152 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі за рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 132 280,00 грн., та нарахування штрафних санкцій 33 070,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 26.05.2014 р. № 45/2655-15-02/32785994 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 р. № 0000071152, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 132 280,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 р. № 0000070152, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 132 280,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що податковий кредит ПрАТ «Кримський титан» підтверджений відповідними первинними та бухгалтерськими документами, а, отже, твердження відповідача щодо завищення розміру податкового кредиту за операціями з ТОВ «Промінвесстгрупп СН» є безпідставним та помилковим.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Обґрунтовуючи заперечення на позовні вимоги зазначив, що перевіркою встановлено, що операції з оприбуткування, приймання-передачі робіт (послуг) фактично не проводились, та, як наслідок, у ході перевірки не виявлено факту передачі робіт (послуг) від продавця до покупця, у зв'язку із його відсутністю, а первинні документи оформлені не належним чином, не містять доказовості первинного документа, що свідчить про відсутність реального характеру здійснення господарської операції.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 07.08.2014 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Кримський титан» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2014 р.
Перевіркою встановлено порушення ПрАТ «Кримський титан» вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим, ПрАТ «Кримський титан» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2014 р. на 132 280,00 грн.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт від 26.05.2014 р. № 45/2655-15-02/32785994 та прийнято:
- податкове повідомлення - рішення від 12.06.2014 р. № 0000071152, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 132 280,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 р. № 0000070152, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 132 280,00 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції у розмірі 33 070,00 грн.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до пп «а» п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:
а) у паперовому вигляді;
б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.
З системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності, реальне здійснення господарських операцій, наявність причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг, наявності належно оформлених первинних документів, наявності у покупця належно оформленої податкової накладної.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Кримський титан» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. У періоді, який проводилася перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.04.2014 р. № 200170961, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва, мав статус платника ПДВ.
Щодо фактичних обставин справи, суд зазначає наступне.
1. ТОВ «Промінвестгрупп СН» (Продавець) та Філіал «Іршанський горно-збагачувальний комбінат», який діє від імені Приватного акціонерного товариства «Кримський титан» (Покупець), укладено договір № СН 1/10 від 01.10.2013 р., відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити трубну продукцію, найменування, асортимент, кількість, ціну, строки та умови поставки якої вказані в Специфікаціях до даного договору.
Відповідно до Специфікацій до договору № СН 1/10 від 01.10.2013 р. (№ 1 від 02.10.2013 р., № 2 від 06.11.2013 р., № 3 від 11.12.2013 р., № 4 від 25.12.2013 р., № 5 від 29.01.2014 р., № 6 від 03.03.2014 р., № 7 від 29.03.2014 р.) Продавець зобов'язується поставити Покупцю на умовах Інкотермс-2000, СРТ, Житомирська обл., смт Нова Борова, вул. Заводська, 1 труби сталеві.
На підтвердження перевезення товару позивачем надано товарно-транспортні накладні (а.с. 104- 108 Том І).
На підтвердження видаткових операцій та передачі товару Покупцю позивачем надано видаткові накладні: № 5 від 21.01.2014 р., № 3 від 15.01.2014 р., № 4 від 17.01.2014 р., № 6 від 22.01.2014 р.
На підтвердження оприбуткування товару позивачем надано суду прибуткові ордера, інвентарні карточки (а.с. 112- 120 Том І).
Податкові зобов'язання відображено у виданих ТОВ «Промінвестгрупп СН» податкових накладних (а.с. 121-124 Том І).
Про рух активів між Покупцем та Продавцем свідчать надані позивачем платіжні доручення (а.с. 125-135 Том І).
Розвантаження товарно-матеріальних цінностей проводилось за допомогою крану КДЭ -161, крану козлового ККС-20/5-32. Наявність у філії «ІГЗК» зазначеної техніки підтверджується інвентарними карточками обліку основних засобів № 7738, № 3976.
Відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб підтверджується лімітно-забірними картками, в яких зазначено, коли відпущено ТМЦ, для яких цілей буде використовуватися ТМЦ.
2. ТОВ «Промінвестгрупп СН» (Продавець) та Приватне акціонерне товариство «Кримський титан», від імені якого виступає Філія «Вільногірський ГМК» ПрАТ «Кримський титан» (Покупець) уклали договір поставки № 14/10 від 14.10.2013 р., відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передати Покупцеві у власність (продати), а Покупець прийняти та оплатити труби сталеві б/в в строки та на умовах, встановлених цим договором.
Ціна товару, його якісні а кількісні характеристики встановлюються в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (п. 1.2 договору).
Поставка товару здійснюється на умовах СРТ - м. Вільногірськ, вул. Степова, 1 (згідно Інкотермс- 2000). Витрати по транспортуванню оплачуються за рахунок Продавця.
Відповідно до Специфікацій до договору № 14/10 від 14.10.2013 р. (№ 1 від 14.10.2013 р., 3 2 від 10.01.2014 р., № 3 від 04.03.2014 р.) Продавець зобов'язується поставити Покупцю труби сталеві.
На підтвердження перевезення товару позивачем надано суду товарно-транспортні накладні (а.с. 142-145 Том І).
На підтвердження здійснення видаткових операцій та передачі товару Покупцю позивачем надано суду видаткові накладні: № 1 від 14.01.2014 р., № 2 від 14.01.2014 р.
Про прийняття товару та погодження їх якості для використання комісією свідчать акти прийняття труб від 14.01.2014 р. № 1, від 14.01.2014 р. № 2.
Про оприбуткування товару свідчать надані позивачем прибуткові ордера, інвентаризаційні карточки (а.с. 155- 155 Том І).
Розвантаження ТМЦ проводилось за допомогою крану козлового МККС-32М. Наявність у філії вказаного крану підтверджується інвентарною карточкою обліку основних засобів № б/н.
Відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб підтверджується лімітно-забірними картками, в яких зазначено, коли відпущено, для яких цілей буде використовуватися ТМЦ. Використання отриманого товару в господарській діяльності філії «ВГМК» підтверджується актами списання ТМЦ (а.с. 156-161 Том І).
Податкові зобов'язання за вищевказаними господарськими операціями відображено в податкових накладних, виписаних ТОВ «Промінвестгрупп СН» (а.с. 161-162).
Оплата за ТМЦ здійснювалася на підставі платіжних доручень (а.с. 163-164 Том І).
Натомість як вбачається з акту перевірки від 26.05.2014 р. № 45/2655-15-02/32785994 висновки відповідача щодо відсутності реального характеру здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промінвестгрупп СН» зроблені з огляду на:
- акт перевірки від 22.04.2014 р. № 372/22-01/38788744 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Проінвестгрупп СН» з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ під час фінансово -господарських взаємовідносин з ПрАТ «Кримський титан» за січень 2014 р.». За результатами перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПрАТ «Кримський титан» по ланцюгу постачання металевих труб ТОВ «Мега Комп ТД» - ТОВ «Бреап» - ТОВ «Промінвестгрупп СН» - ПрАТ «Кримський титан»;
- акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мега Комп ТД» від 21.03.2014 р. № 68/04-62-22/38752959, відповідно до умов якого, встановлено нереальність здійснення господарських операцій по ланцюгу ТОВ «Мега Комп ТД» - ТОВ «Бреап». Перевіркою встановлено, що ТОВ «Мега Комп ТД» є основним постачальником ТОВ «Бреап»;
- акт перевірки від 31.03.2014 р. № 481/04-62-22-3/38905415 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бреап» щодо нереальності проведення господарських відносин із платником податків за січень 2014 р. та контрагентами - покупцями». Висновками вказаного акту встановлено непідтвердження податкового кредиту та податкових зобов'язань, нереальність здійснення задекларованих операцій, формування штучного ризикового податкового кредиту підприємств постачальників, недостатня кількість трудових ресурсів або відсутність трудових ресурсів та матеріальних ресурсів у контрагентів постачальників ТОВ «Бреап» свідчить про неможливість здійснення господарських відносин із платниками податків за січень 2014 р. та контрагентами покупцями. Крім того, зазначеною перевіркою встановлено відсутність посадових осіб ТОВ «Бреап» за податковою адресою.
З урахуванням висновків, викладених у вищенаведених актах, відповідачем зроблено висновок, що операції з оприбуткування, приймання-передачі робіт (послуг) фактично не проводилися, та як наслідок в ході перевірки не виявлено факту передачі робіт (послуг) від продавця до покупця, у зв'язку із його відсутністю, а первинні документи оформлені неналежним чином, що свідчить про відсутність намірів створення правових наслідків.
Стосовно посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодами з таким контрагентом до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.
Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.
Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.
У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).
Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.
Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.
При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.
Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
В даній справі судом встановлено, що господарські операції здійсненні на підставі оформлених належним чином первинних документів.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Промінвеструпп СН» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Промінвеструпп СН» було зареєстровано як юридична особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мало статус платника податку на додану вартість.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не було враховано первинні документи позивача. Так, в акті перевірки не зазначено, що первинні документи позивача, які засвідчують факт здійснення господарських операцій складені з порушенням, їх зміст чи форма не відповідають нормам чинного законодавства, що в свою чергу, спричиняє втрату первинними документами юридичної сили. Зазначене свідчить про належне документальне підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промінвеструпп СН».
Щодо ненадання довіреностей на отримання товару та подорожніх листів, суд зазнає наступне.
Відповідно до умов договорів №СН 1/10 від 01.10.2013 р., укладеного між ТОВ «Промінвеструпп СН» та філією «ІГЗК», № 14/10 від 14.10.2013р., укладеного між ТОВ «Промінвеструпп СН» та філією «ВГМК», постачання ТМЦ здійснюється на умовах СРТ, склад покупця відповідно до Правил Інкотермс -2000. Витрати з транспортування сплачуються за рахунок Продавця (ТОВ «Промінвеструпп СН») та включають у ціну товару для покупця. Обов'язкове оформлення дорожніх листів ані чинним законодавством, ані договорами не передбачено.
Таким чином, оскільки товар отримано представниками філій безпосередньо на території комбінатів, оформлення довіреностей не передбачається. Факт перевезення засвідчується товарно-транспортними накладними, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства.
Висновки про сумнівність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промінвеструпп СН» податковим органом були зроблені не у зв'язку з непідтвердженням товарності цих операцій, відсутністю чи неправильним складанням первинних документів або неналежним їх відображенням у бухгалтерському чи податковому обліку, а лише на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Мега Комп ТД» та ТОВ «Бреап».
Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між ПрАТ «Кримський титан» та ТОВ «Промінвеструпп СН» необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.
Як вбачається з акту перевірки від 26.05.2014 р. № 45/2655-15-02/32785994, відповідачем не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промінвеструпп СН», жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.
Враховуючи наведене, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Зазначена позиція узгоджується з Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2007 р. N К-24186/06.
При цьому, в акті перевірки відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і ТОВ «Промінвеструпп СН» угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.
Викладене свідчить, що позивач, придбані у ТОВ «Промінвеструпп СН» товари (послуги), використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.
Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Промінвеструпп СН», що не заперечується податковим органом.
Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Промінвеструпп СН», а тому вважає, що формування ПрАТ «Кримський титан» податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 132 280,00 грн. та суми бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 132 280,00 грн. - протиправними.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.
Оскільки, суд визнав неправомірним зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 132 280,00 грн. та суми бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 132 280,00 грн., то нарахування штрафних санкцій у розмірі 33 070,00 грн. є також неправомірним.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.06.2014 р. № 0000071152, № 0000070152 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ПрАТ «Кримський титан» підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 69-72, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Кримський титан» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 р. № 0000071152, винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 р. №0000070152, винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.
4. Судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Кримський титан» за рахунок Державного бюджету України.
5. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007, отримувач платежу УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, МФО 820019, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу «судовий збір за позовом ПрАТ «Кримський титан», Окружний адміністративний суд м. Києва, із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (вул. Лєскова, 2, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 38748591).
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук