ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
07 серпня 2014 року 14:15 № 826/20957/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства «Лекс Холдинг»
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві
про скасування податкового повідомлення-рішення № 0006432201 від 31.07.2013 р.,
за участю представників сторін:
від позивача: Мінкін Ю.Г.
від відповідача: Козак В.А.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приватне акціонерне товариство «Лекс Холдинг» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просить скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 р. № 0006432201 з податку на додану вартість за формою «р» на суму 108 710,00 грн., складене Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 31.07.2013 р. № 290/26-54-22-01-10/31240623 прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 р. № 0006432201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що висновки акту не підтверджені документально та прямо суперечать первинним документам, засновані на неперевірених даних актів звірок інших контрагентів, а тому податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки є протиправним та підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що перевіркою встановлено заниження позивачем сум податку на додану вартість, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем у відповідності до положень чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Лекс Холдинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Центр-Груп» в період з 01.02.2013 р. по 28.02.2013 р.
Перевіркою встановлено порушення ПрАТ «Лекс Холдинг»:
- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ПрАТ «Лекс Ходинг» було занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього у сумі 72 473,00 грн., в тому числі за лютий 2013 р. на суму 72 473,00 грн.
За результатами перевірки складено акт від 31.07.2013 р. № 290/26-54-22-01-10/31240623 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 р. № 0006432201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 108 710,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 72 473,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 36 237,00 грн.
За наслідками первинного адміністративного оскарження, 04.10.2013 р. Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення № 4934/10/26-15-10-04-04, яким податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 р. № 0006432201 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
За наслідками повторного адміністративного оскарження, Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 18.12.2013 р. № 17729/6/99-99-00-115, яким податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 р. № 0006432201 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги Головним управлінням Міндоходів у м. Києві, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.
Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Лекс Холдинг» (Орендар) укладено договір оренди від 01.04.2011 р. № 01/04-11 з ТОВ «Центр-Груп» (Орендодавець), відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в користування групу нежилих приміщень, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 72 (літ. А). Загальна площа орендованого майна становить 1052,6 кв.м. Крім того, Орендар приймає в користування меблі, відповідно до переліку, що є невід'ємною частиною договору (Додаток № 1).
Про прийняття нежитлових приміщень згідно договору оренди від 01.04.2011 р. № 01/04-11 свідчить акт приймання-передачі № б/н від 01.04.2011 р.
ПрАТ «Лекс Холдинг» у лютому 2013 р. отримало від ПП «Центр-Груп» послуги на виконання умов договору оренди від 01.04.2011 р. № 01/04-11 на загальну суму 434 142,99 грн., в тому числі ПДВ - 72 357,17 грн., що підтверджується первинними документами, а саме: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, платіжними дорученнями на оплату отриманих послуг (а.с. 56-64 Том І).
Висновки відповідача про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента ПП «Центр-Груп», зроблені на підставі акту від 24.05.2013 р. № 1533/2240/32922351 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Центр-Груп» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.04.2012 р. по 31.03.2013 р.», складеного ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, яким встановлено непідтвердження господарських відносин ПП «Центр-Груп» з підприємствами покупцями та постачальниками, в тому числі й ПрАТ «Лекс Холдинг».
Стосовно посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодами з таким контрагентом до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.
Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.
Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.
У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).
Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.
Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.
При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.
Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.
Вирішуючи дану справу, суд враховує прийняте Окружним адміністративним судом м. Києва рішення у справі № 826/654/14 від 17.02.2014 р. за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Приватного акціонерного товариства «Лекс Холдинг», Приватного товариства «Центр Груп» про визнання правочину недійсним та стягнення у дохід держави коштів, залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 р., яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Суд проаналізувавши надані позивачем первинні документи та інші документи, відносно здійснення його господарської діяльності, не може погодитися з висновками податкового органу, оскільки вони ґрунтуються лише на податковій інформації, використаної з актів перевірок контрагента позивача.
З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки носять лише інформаційний характер, а тому не можуть бути належною доказовою базою у прийнятті рішення про відсутність товарності операцій, у зв'язку з чим, висновки податкового органу, що господарські операції, вчинені між позивачем та його контрагентом - є безтоварними, не відповідають дійсності та є необґрунтованими, оскільки реальність господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.
Таким чином усі первинні бухгалтерські документи були складені за фактом проведення господарських операцій з ПП «Центр-Груп» у лютому 2013 р.
В той же час, факт виконання зазначеного вище правочину у ході перевірки фактично не досліджувався, а висновки відповідача ґрунтуються лише на підставі даних актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача.
Факт наявності переданого в оренду приміщення у власності ПП «Центр-Груп» підтверджується свідоцтвом про право власності, що підтверджується матеріалами справи.
Окрім того, на думку суду, відсутність виробничих, складських приміщень та транспорту у підприємства-орендаря не має жодного значення для виконання зобов'язань за договором оренди приміщення та машино-місць.
Суд зазначає, що первинні документи повністю відображають суть господарських операцій, рух активів, передачу майна в оренду від контрагента до позивача, а, отже, і реальність господарських операцій.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ПП «Центр-Груп» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
На момент здійснення спірних господарських операцій ПП «Центр-Груп» було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також належним чином зареєстровано платником ПДВ.
Разом з тим, в акті перевірки не зазначено, а в судовому засіданні відповідачем не доведено, яким чином податковий кредит позивача, сформований за операціями з контрагентом, співвідноситься з податковими зобов'язаннями останнього.
Враховуючи наведене, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Зазначена позиція узгоджується з Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2007 р. N К-24186/06.
Також суд зазначає, що в акті перевірки від 31.07.2013 р. № 290/26-54-22-01-10/31240623 відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладена між позивачем і ПП «Центр-Груп» угода суперечить актам цивільного законодавства чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цієї угоди або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.
Викладене свідчить, що позивач, придбані у ПП «Центр-Груп» послуги, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.
Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП «Центр-Груп», що не заперечується податковим органом.
В даній справі судом встановлено, що господарські операції здійсненні на підставі оформлених належним чином первинних документів.
За таких обставин суд дійшов висновку, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 31.07.2013 р. № 290/26-54-22-01-10/31240623 спростовуються матеріалами справи.
Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ПП «Центр-Груп», а тому вважає, що формування ПрАТ «Лекс Холдинг» податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправними.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків сплачує штрафні санкції.
Оскільки, суд визнав неправомірним збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 р. № 0006432201 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ПрАТ «Лекс Холдинг» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 31.07.2013 р. № 0006432201 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1.Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «ЛексХолдинг» задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 р. № 0006432201 Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.
3. Судові витрати в розмірі 2 174,20 гривень присудити на користь Приватного акціонерного товариства «ЛексХолдинг» за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук
Повний текст постанови складено 12.08.2014 р.