Головуючий у 1 інстанції - Богун О.О.
Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.
27 серпня 2014 року справа №254/2002/14-а
приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:
головуючого: Ханової Р.Ф.
суддів: Василенко Л.А., Васильєвої І.А.
розглянувши у порядку
письмового провадження
апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення
Будьоннівської районної у м. Донецьку ради
на постанову Будьоннівського районного суду м. Донецька
від 10 квітня 2014 року
по адміністративній справі № 254/2002/14-а (суддя Богун О.О.)
за позовом ОСОБА_2
до Управління праці та соціального захисту населення
Будьоннівської районної у м. Донецьку ради
про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити
перерахунок та виплату державної соціальної допомоги
по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного
віку, -
Постановою Будьоннівського районного суду м. Донецька від 10 квітня 2014 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 (позивач у справі) до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради (надалі управління, відповідач у справі), внаслідок чого, визнані неправомірними дії управління щодо нарахування та виплати позивачу державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому ніж розмір прожиткового мінімуму для дітей до 6 років, зобов'язано управління здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 14 жовтня 2013 року по 10 квітня 2014 року з урахуванням проведених виплат (арк. справи 24-27).
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог (арк. справи 29-31). Апелянт доводить, що виплата державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснювалась у розмірі, визначеному Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи позивач є матір'ю дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку управління з 7 лютого 2013 року та щомісячно отримує допомогу по догляду за дитиною у розмірі 130 грн. та є застрахованою особою (арк. справи 7-10).
Статтею 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (зі змінами та доповненнями) передбачено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).
З 1 січня 2008 року відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та пункту 3 Прикінцевих Положень цього Закону, пункту 22 Порядку про призначення та виплату державної допомоги сім'ям з дітьми затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50%; з 1 січня 2009 року -75%; з 1 січня 2010 року - 100% прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупнім доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
Таким чином, з 1 січня 2008 року існує норма закону відповідно до якої спірні правовідносини регулюються тільки Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", функції по виплаті допомоги до догляду за дитиною покладені на управління праці та соціального захисту населення і допомога виплачується саме за рахунок Державного бюджету України.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції Закону № 107-VІ, тобто у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Проте, відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», розділ ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким викладена зазначена редакція частини першої статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», діяла по 31 грудня 2008 року.
Пунктом першим частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод. За положеннями частини третьої статті 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановлено законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України, основних соціальних гарантій, визначені Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ.
Отже, станом на день звернення позивача до управління із заявою про призначення їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, частина першої статті 15 Закону діяла в наступній редакції: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 24, 94, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради на постанову Будьоннівського районного суду м. Донецька від 10 квітня 2014 року у справі № 254/2002/14-а - залишити без задоволення.
Постанову Будьоннівського районного суду м. Донецька від 10 квітня 2014 року у справі № 254/2002/14-а - залишити без змін.
Ухвала постановлена та підписана 27 серпня 2014 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: Л.А. Василенко
І.А. Васильєва