ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
11 серпня 2014 року 09:00 № 826/7214/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомКомандитного товариства «Донтрансгарант і Компанія»
доКиївської митниці Міндоходів
провизнання дій протиправними, скасування актів та вимог,
Командитне товариство «Донтрансгарант і Компанія» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської митниці Міндоходів, в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Київської митниці Міндоходів щодо:
- складання та направлення позивачу Вимоги № 1 про сплату коштів за гарантійним документом № 12513/14/2202/Т/118-00085785 та Акту про настання гарантійного випадку від 04 квітня 2014 р. № 1;
- складання та направлення позивачу Вимоги № 2 про сплату коштів за гарантійним документом № 12513/14/2202/Т/118-00085782 та Акту про настання гарантійного випадку від 04 квітня 2014 р. № 2;
- складання та направлення позивачу Вимоги № 3 про сплату коштів за гарантійним документом № 12513/14/2202/Т/118-00085784 та Акту про настання гарантійного випадку від 04 квітня 2014 р. № 3;
- складання та направлення позивачу Вимоги № 4 про сплату коштів за гарантійним документом № 12513/14/2202/Т/118-00085783 та Акту про настання гарантійного випадку від 04 квітня 2014 р. № 4;
- складання та направлення позивачу Вимоги № 5 про сплату коштів за гарантійним документом № 12513/14/2202/Т/118-00085781 та Акту про настання гарантійного випадку від 04 квітня 2014 р. № 5.
2. Скасувати оскаржувані:
- Вимогу № 1 про сплату коштів за гарантійним документом № 12513/14/2202/Т/118-00085785 та Акт про настання гарантійного випадку від 04 квітня 2014 р. № 1;
- Вимогу № 2 про сплату коштів за гарантійним документом № 12513/14/2202/Т/118-00085782 та Акт про настання гарантійного випадку від 04 квітня 2014 р. № 2;
- Вимогу № 3 про сплату коштів за гарантійним документом № 12513/14/2202/Т/118-00085784 та Акт про настання гарантійного випадку від 04 квітня 2014 р. № 3;
- Вимогу № 4 про сплату коштів за гарантійним документом № 12513/14/2202/Т/118-00085783 та Акт про настання гарантійного випадку від 04 квітня 2014 р. № 4;
- Вимогу № 5 про сплату коштів за гарантійним документом № 12513/14/2202/Т/118-00085781 та Акт про настання гарантійного випадку від 04 квітня 2014 р. № 5.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що оскаржувані Вимоги та Акти про настання гарантійного випадку були складені всупереч положенням чинного законодавства, оскільки підстави для їх складання у відповідача були відсутні.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень на заявлені позовні вимоги зазначив, що перевізником було порушено вимоги щодо переміщення товарів у митному режимі транзиту, а тому оскаржувані Акти та Вимоги про настання гарантійного випадку складені відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 09.07.2014 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Командитне товариство «Донтрансгарант і Компанія» є незалежним фінансовим посередником (гарантом), уповноваженим видавати органам доходів і зборів України фінансові гарантії з метою забезпечення сплати митних платежів особами, відповідальними за їх сплату, в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.
Відповідно до п. 1.2 Угоди про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником від 22.11.2012 р. № 771 (далі - Угода № 771), укладеної між позивачем та Державною митною службою України, позивач визнається незалежним фінансовим посередником, уповноваженим Держмитслужбою України на надання митним органам фінансових гарантій та вноситься до реєстру гарантій.
25 квітня 2014 року позивачем від Київської митниці Міндоходів було одержано:
1) Вимогу № 1 про сплату коштів за гарантійним документом № 12513/14/2202/Т/118-00085785 разом з Актом про настання гарантійного випадку від 04 квітня 2014 року № 1.
З надісланого Відповідачем Акту про настання гарантійного випадку від 04 квітня 2014 року № 1 вбачається, що товар, який 22.02.2014 був оформлений сектором митного оформлення № 8 митного посту «Святошин» Київської митниці Міндоходів із застосуванням фінансової гарантії позивача на підставі гарантійного документа № 12513/14/2202/Т/118-00085785 від 22.02.2014 та направлений в зону діяльності Південної митниці Міндоходів згідно рахунку-проформи № 22/3 по МД типу ЕК11РР № 125130008/2014/640252 від 22.02.2014 не був доставлений до зони діяльності митниці призначення.
Згідно з повідомленням Південної митниці Міндоходів від 01.04.2014 року № 4592/15-70-53 зазначено, що товар не надходив до зони діяльності Південної митниці Міндоходів.
Вартість товару, що не надійшов до місця призначення, становить 2 466 613,57 доларів.
За МД ЕК11РР № 125130008/2014/640252 від 22.02.2014 сума податків та зборів (обов'язкові платежі) складає 6 166 548 грн. 55 коп.
2) Вимогу № 2 про сплату коштів за гарантійним документом № 12513/14/2202/Т/118-00085782 разом з Актом про настання гарантійного випадку від 04 квітня 2014 року № 2.
З надісланого Відповідачем Акту про настання гарантійного випадку від 04 квітня 2014 року № 2 вбачається, що товар, який 22.02.2014 був оформлений сектором митного оформлення № 8 митного посту «Святошин» Київської митниці Міндоходів із застосуванням фінансової гарантії позивача на підставі гарантійного документа № 12513/14/2202/Т/118-00085782 від 22.02.2014 та направлений в зону діяльності Південної митниці Міндоходів згідно рахунку-проформи № 22/2 по МД типу ЕК11РР № 125130008/2014/640253 від 22.02.2014 не був доставлений до зони діяльності митниці призначення.
Згідно з повідомленням Південної митниці Міндоходів від 01.04.2014 року N 4592/15-70-53 зазначено, що товар не надходив до зони діяльності Південної митниці Міндоходів.
Вартість товару, що не надійшов до місця призначення, становить 528 676,16 доларів.
За МД ЕК11РР № 125130008/2014/640253 від 22.02.2014 сума податків та зборів (обов'язкові платежі) складає 1 338 987 грн. 09 коп.
3) Вимогу № 3 про сплату коштів за гарантійним документом № 12513/14/2202/Т/118-00085784 разом з Актом про настання гарантійного випадку від 04 квітня 2014 року № 3.
З надісланого Відповідачем Акту про настання гарантійного випадку від 04 квітня 2014 року № 3 вбачається, що товар, який 22.02.2014 був оформлений сектором митного оформлення № 8 митного посту «Святошин» Київської митниці Міндоходів із застосуванням фінансової гарантії позивача на підставі гарантійного документа № 12513/14/2202/Т/118-00085784 від 22.02.2014 та направлений в зону діяльності Південної митниці Міндоходів згідно рахунку-проформи № 22/5 по МД типу ЕК11РР № 125130008/2014/640254 від 22.02.2014 не був доставлений до зони діяльності митниці призначення.
Згідно з повідомленням Південної митниці Міндоходів від 01.04.2014 року № 4592/15-70-53 зазначено, що товар не надходив до зони діяльності Південної митниці Міндоходів.
Вартість товару, що не надійшов до місця призначення, становить 147 867,21 доларів.
За МД ЕК11РР № 125130008/2014/640254 від 22.02.2014 сума податків та зборів (обов'язкові платежі) складає 736 258 грн. 95 коп.
4) Вимогу № 4 про сплату коштів за гарантійним документом № 12513/14/2202/Т/118-00085783 разом з Актом про настання гарантійного випадку від 04 квітня 2014 року № 4.
З надісланого Відповідачем Акту про настання гарантійного випадку від 04 квітня 2014 року № 4 вбачається, що товар, який 22.02.2014 був оформлений сектором митного оформлення № 8 митного посту «Святошин» Київської митниці Міндоходів із застосуванням фінансової гарантії позивача на підставі гарантійного документа № 12513/14/2202/Т/118-00085783 від 22.02.2014 та направлений в зону діяльності Південної митниці Міндоходів згідно рахунку-проформи № 22/4 по МД типу ЕК11РР № 125130008/2014/640256 від 22.02.2014 не був доставлений до зони діяльності митниці призначення.
Згідно з повідомленням Південної митниці Міндоходів від 01.04.2014 року № 4592/15-70-53 зазначено, що товар не надходив до зони діяльності Південної митниці Міндоходів.
Вартість товару, що не надійшов до місця призначення, становить 3 088 251,91 доларів.
За МД ЕК11РР № 125130008/2014/640256 від 22.02.2014 сума податків та зборів (обов'язкові платежі) складає 14 787 522 грн. 59 коп.
5) Вимогу № 5 про сплату коштів за гарантійним документом № 12513/14/2202/Т/118-00085781 разом з Актом про настання гарантійного випадку від 04 квітня 2014 року № 5.
З надісланого Відповідачем Акту про настання гарантійного випадку від 04 квітня 2014 року № 5 вбачається, що товар, який 22.02.2014 був оформлений сектором митного оформлення № 8 митного посту «Святошин» Київської митниці Міндоходів із застосуванням фінансової гарантії позивача на підставі гарантійного документа № 12513/14/2202/Т/118-00085781 від 22.02.2014 та направлений в зону діяльності Південної митниці Міндоходів згідно рахунку-проформи № 22/1 по МД типу ЕК11РР № 125130008/2014/640257 від 22.02.2014 не був доставлений до зони діяльності митниці призначення.
Згідно з повідомленням Південної митниці Міндоходів від 01.04.2014 року № 4592/15-70-53 зазначено, що товар не надходив до зони діяльності Південної митниці Міндоходів.
Вартість товару, що не надійшов до місця призначення, становить 809 440,00 доларів.
За МД ЕК11РР № 125130008/2014/640257 від 22.02.2014 сума податків та зборів (обов'язкові платежі) складає 2 673 221 грн. 86 коп.
Позивач, не погоджуючись із винесеними рішеннями, вважаючи їх та дії відповідача такими, що мають очевидні ознаки протиправності, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про їх скасування.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 Митного кодексу України визначено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пп. в) п. 2) частини 2 статті 91 Митного кодексу України митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються: від одного пункту, розташованого на митній території України, до іншого пункту, розташованого на митній території України, у тому числі якщо частина цього переміщення проходить за межами митної території України.
Відповідно до частини 4 статті 92 Митного кодексу України передбачено, що для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:
1) подати органу доходів і зборів митну декларацію (документ, який відповідно до статті 94 цього Кодексу використовується замість митної декларації), товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок-фактуру (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару;
2) у випадках, визначених законодавством, надати органу доходів і зборів дозвільний документ на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 305 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.
Надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів є обов'язковим при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 306 Митного кодексу України визначено, що фінансові гарантії є одним із способів забезпечення митних платежів.
Відповідно до положень частини першої, другої та третьої статті 307 Митного кодексу України юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов'язань перед органами доходів і зборів України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом.
Взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод.
Фінансова гарантія видається гарантом і надається органам доходів і зборів особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Фінансова гарантія діє на всій митній території України.
В силу положень частини першої та другої статті 311 Митного кодексу України органи доходів і зборів як забезпечення сплати митних платежів приймають фінансові гарантії, видані гарантами, включеними до реєстру гарантів, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов'язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов'язань із сплати митних платежів.
З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що фінансова гарантія, як спосіб забезпечення сплати митних платежів, надається органу доходів і зборів гарантом, внесеним до реєстру гарантів, відносини яких регулюються на підставі відповідних укладених угод. При цьому, на гаранта покладається обов'язок виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання відповідними особами зобов'язань перед органами доходів і зборів.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2014 р. СМО № 8 м/п «Святошин» Київської митниці Міндоходів здійснено митне оформлення наступних періодичних митних декларацій типу ЕК 11 РР:
- МД № 125130008/2014/640252 - паливо дизельне (ДТ-3-К4), вага нетто 2616,699 тон.;
- МД № 125130008/2014/640253 - паливо дизельне ULSD 10 PPM EN590, вага нетто 574,648 тон;
- МД № 125130008/2014/640254 - бензин автомобільний Аи-95-К5-Евро, вага нетто 160,542 тон;
- МД № 125130008/2014/640256 - бензин автомобільний Unleaded Gasoline RON 95, вага нетто 3153,691 тон;
- МД №125130008/2014/640257 - паливо дизельне (ДТ-3-К5), вага нетто 1299,150 тон.
Вищезазначені митні декларації подані до митного оформлення в електронному вигляді.
Митне оформлення здійснювалося декларантом ТОВ «Цикловаст» на підставі розпоряджень компанії «Ksandro Enterprise Ltd.» від 22.02.2014 р. № 22/3, від 22.02.2014 р. № 22/2, від 22.02.2014 р. № 22/5, від 22.04.2014 р. № 22/4, від 22.02.2014 р. № 22/1.
Відповідно до умов Договору про надання послуг з видачі фінансових гарантій у вигляді документа з метою забезпечення сплати митних платежів 27.11.2013 року № 333ЕН, Позивачем було надано особі, відповідальній за сплату митних платежів Компанії «Ksandro Enterprise Ltd.» гарантійні документи (далі - Фінансові гарантії):
1) № 00085785 код 12513/14/2202/Т/118 від 22 лютого 2014 року;
2) № 00085782 код 12513/14/2202/Т/118 від 22 лютого 2014 року;
3) № 00085783 код 12513/14/2202/Т/118 від 22 лютого 2014 року;
4) № 00085784 код 12513/14/2202/Т/118 від 22 лютого 2014 року;
5) № 00085781 код 12513/14/2202/Т/118 від 22 лютого 2014 року.
Дії посадових осіб митних органів, перевізників, декларантів або уповноважених ними осіб під час здійснення контролю за переміщенням товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу юридичними та фізичними особами незалежно від виду транспорту, крім стаціонарних засобів транспортування (трубопроводи та лінії електропередачі) у: 1) вантажних відправленнях; 2) супроводжуваному багажі; 3) несупроводжуваному багажі; 4) ручній поклажі регламентовано Порядком виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 N 1066 (надалі - Порядок N 1066).
Відповідно до п. 5.1 та п. 5.2 Розділу V Порядку N 1066 передбачено, що для здійснення контролю за перевезенням товарів автомобільним або залізничним транспортом із застосуванням періодичної митної декларації (далі - ПМД) як ДКПТ може використовуватися ПМД, а при вивезенні товарів за межі митної території України (зокрема в митному режимі транзиту) - Реєстр номерів транспортних засобів та товарно-транспортних документів (далі - Реєстр), подані митному органу на паперовому або електронному носії.
ПМД та Реєстр у формі документа на паперовому носії супроводжуються їхніми електронними копіями.
Електронні копії ПМД або Реєстру (ПМД або Реєстр у формі електронного документа) ставляться на контроль у відповідному програмно-інформаційному комплексі ЄАІС в автоматичному режимі після їх надходження в ЄАІС.
При цьому відомості про перевізника, кількість ввезених товарів, транспортні засоби комерційного призначення, товаротранспортні документи та рахунок-фактуру (інвойс) (за наявності) або інший документ, в якому вказується вартість товару, вносяться митним органом відправлення до ЄАІС за номером ПМД або ЕПМД. Витяги роздруковуються з електронної копії ПМД або ЕПМД (абз. 2 п. 5.3 Розділу V Порядку N 1066).
З огляду на викладене, суд зазначає, що Витяг з ЄАІС свідчить про факт надання декларантом Реєстру номерів транспортних засобів, а тому його слід вважати належним доказом.
Оскільки декларантом позивача періодичні митні декларації подавалися в електронному вигляді, зокрема, з огляду на те, що саме Витяг з ЄАІС свідчить про факт надання декларантом Реєстру номерів транспортних засобів, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на той факт, що ним не надавалися Реєстри номерів, зокрема, що Реєстр номерів транспортних засобів та товарно-транспортних документів не відповідає формі, яка встановлена в Додатку № 2 Положення про митні декларації, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 р. № 450 , а також те, що останні не були надіслані позивачу разом із оскаржуваними вимогами.
Як вбачається з пояснень відповідача, в результаті аналізу в ЄАІС інформації з контролю за переміщенням товарів Київською митницею Міндоходів було виявлено відсутність відміток про надходження вантажів згідно МД типу ЕК 11 РР, які слідували в зону діяльності Південної митниці Міндоходів.
В усіх випадках перевізниками, як спосіб гарантування доставки вантажів до митниці призначення згідно ст. 306 Митного кодексу України було обрано фінансову гарантію, яку надавав відповідно до п. 1.2 ст. 314 Митного кодексу України незалежний фінансовий посередник, а саме - КТ «Донтрансгарант і компанія». У зв'язку з цим було направлено запит від 26.03.2014 вих. № 13-10/219-ЕП до Південної митниці Міндоходів щодо з'ясування факту прибуття та митного оформлення вантажу по вказаним ДКД.
За наданою Південною митницею Міндоходів інформацією від 01.04.2014 №4592/15-70-53-ЕП встановлено, що вантажі по вказаним МД типу ЕК 11 РР до зони діяльності Південної митниці Міндоходів не надходили.
04.04.2014 СМО №8 М/п «Святошин» Київської митниці Міндоходів було складено Акти №№ 1, 2, 3. 4, 5 про настання гарантійного випадку. Відповідно до них сума митного боргу (сума податків та зборів (обов'язкових платежів), який підлягає сплаті, згідно чинного законодавства України, за недоставлений у митницю призначення товар становить 25 702 539,04 грн.
07.04.2014 листом за № 06.1-47/5/13-2480 Київською митницею Міндоходів було направлено на адресу Командитного Товариства «Донтрансгарант і компанія» вимоги №№ 1, 2, 3, 4, 5 про сплату коштів за гарантійним документом відповідно до пункту 4 статті 311 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, пункту 2.1.1. Угоди № 771 про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником від 22.11.2012 (далі - Угода), враховуючи факт настання гарантійного випадку з приводу невиконання зобов'язань щодо доставлення вантажів до митниці призначення із застосуванням гарантійних документів.
Позивач наголошує на невідповідності номерів гарантійних документів, вказаних у Вимогах, номерам виданих ним фінансових гарантій, однак суд звертає увагу, що згідно п. 8 ст. 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Жодним доказом твердження позивача не підтверджено, а, отже, не може бути прийнято судом до уваги.
Стосовно складення протоколів про порушення митних правил суд зазначає, що відповідно до статті 458 Митного кодексу України порушенням митних правил є адміністративне правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Виходячи із загального визначення порушення митних правил висновок про виявлення факту порушення митних правил, що відповідно до ст. 491 Митного кодексу України є підставою для порушення справи про порушення митних правил, повинен робитись за умови наявності усіх елементів складу правопорушення, а саме об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкту та суб'єктивної сторони.
Статтею 459 Митного кодексу України визначено, що суб'єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-ти річного віку, а також посадові особи підприємств.
Митним та адміністративним законодавством не передбачено можливість застосування стягнення до невстановленої особи. Відсутність суб'єкта порушення митних правил унеможливлює встановлення суб'єктивної сторони (вини суб'єкта), що тягне за собою висновок про відсутність складу правопорушення.
Отже, складання протоколу про порушення митних правил щодо невстановленої особи є неможливим та призведе до порушення норм чинного митного та адміністративного законодавства.
Таким чином, для вирішення питання щодо складання протоколу про порушення митних правил (за попередньою кваліфікацію за ознаками ч. 1 ст. 470 Митного кодексу України) необхідно встановити та опитати осіб-перевізників.
Крім того, у ході перевірки обставин перевезення товарів необхідно переконатись у відсутності обставин, передбачених ст. 450 Митного кодексу України, внаслідок яких вчинення порушення митних правил, зокрема, передбаченого ч.3 ст. 470 Митного кодексу України, не тягне за собою адміністративної відповідальності.
До таких обставин відноситься аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.
Разом з цим, у ході перевірки можуть бути отримані дані, що свідчимуть про можливу наявність ознак злочину. За таких обставин матеріали підлягають направленню до органів досудового слідства для вирішення питання щодо реєстрації кримінального провадження.
З огляду на викладене, рішення про складення протоколу може бути прийнято за результатами проведених заходів.
Враховуючи вище викладене, беручи до уваги, що митне оформлення ПМД здійснювалось у електронному вигляді, оперативним управлінням боротьби з контрабандою та митними порушеннями митниці направлено запити до Департаменту ДАІ МВС України та митниць Міндоходів для встановлення власників транспортних засобів, якими здійснювалося перевезення товарів та опитування водіїв цих транспортних засобів, якими здійснювалося перевезення товарів та опитування водіїв цих транспортних засобів з метою встановлення місця доставлення товарів та обставин їх перевезення.
Так, Запорізькою митницею Міндоходів листом від 26.05.2014 р. № 08-70-53-35/1409 повідомлено, що згідно з наявними базами даних Запорізької митниці Міндоходів фактів митного оформлення у будь-якому митному режимі товарів підприємства ТОВ «Цикловаст» не встановлено. Провести опитування перевізників згідно із списком не уявляється можливим, оскільки в зоні діяльності Запорізької митниці Міндоходів жодний з них не значиться.
Чернівецькою митницею Міндоходів листом від 21.05.2014 р. № 24-70-51-12/01-396-ЕП, Житомирською митницею Міндоходів листом від 15.05.2014 р. № 10/1/10/2575-ЕП, Луганською митницею Міндоходів листом від 20.05.2014 р. № 1354/12-70-54/04-ЕП, Херсонською митницею Міндоходів листом від 14.05.2014 р. № 07/15-19/2459, якими повідомлено, що в зоні їх діяльності не зареєстровані вказані відповідно до списку, наданого Київською митницею Міндоходів, перевізники.
Відповідно до частини першої статті 95 Митного кодексу України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: 1) для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб); 2) для залізничного транспорту - 28 діб; 3) для авіаційного транспорту - 5 діб; 4) для морського та річкового транспорту - 20 діб; 5) для трубопровідного транспорту - 31 доба; 6) для трубопровідного транспорту (з перевантаженням на інші види транспорту) - 90 діб.
Виключний перелік випадків, коли орган доходів і зборів має право направляти гаранту вимоги щодо сплати митних платежів визначений у частині четвертій статті 311 Митного кодексу України, а саме:
1) перевищення більше ніж на 10 днів встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого);
2) встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами;
3) настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу III цього Кодексу;
4) встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов тимчасового ввезення або транзиту товарів, транспортних засобів особистого користування, що переміщуються через митний кордон України громадянами відповідно до розділу XII цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що факт настання гарантійного випадку встановлений з приводу невиконання зобов'язань щодо завершення процедур митного контролю та оформлення відповідно до митного режиму реекспорту товару, ввезеного 22.02.2014 р. згідно періодичних МД № 125130008/2014/640252, № 125130008/2014/640253, № 125130008/2014/640254, № 12513008/2014/640256, № 125130008/2014/640257 через СМО № 8 м/п «Святошин» Київської митниці Міндоходів.
Переміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення було розпочато 22.02.2014 р., згідно вимог про сплату грошових коштів за гарантійним документом строк доставки триває до 22.03.2014 р., оскаржувані акти та вимоги складено 04.04.2014 р. Проте станом на час розгляду справи товар до митного органу не доставлений.
Відповідно до пп. 2 п. 11 ст. 311 Митного кодексу України підтвердженням фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, є завершення процедур митного контролю та оформлення товарів до митного режиму, що передбачає сплату митних платежів.
Позивачем не надано жодних відомостей стосовно місцезнаходження товару, що відповідно до положень Митного кодексу України та Угоди свідчить про настання гарантійного випадку.
Отже, у відповідача були всі підстави для складання оскаржених Актів про настання гарантійного випадку та Вимог про сплату коштів за фінансовою гарантією.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, позивачем не доведено обставин в обґрунтування своїх позовних вимог, тоді як прийняті відповідачем спірні рішення є такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук