ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
12 серпня 2014 року 09:48 № 826/9452/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О., суддів Погрібніченко І.М., Шулежко В.П., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс»
доДержавної інспекції України з контролю за цінами
проскасування рішення № 133 від 18.06.2014 р.,
за участю представників сторін:
від позивача: Перетятько В.Є.;
від відповідача: Ганишевський А.М.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної інспекції України з контролю за цінами, в якому просить скасувати рішення від 18.06.2014 р. № 133 Державної інспекції України з контролю за цінами про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем всупереч положенням чинного законодавства, оскільки позивач не був повідомлений про проведення перевірки у належний спосіб, а, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з тих підстав, що позивач був належним чином повідомлений про проведення перевірки, а тому остання проведена правомірно.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Державною інспекцією України з контролю за цінами 18.06.2014 р. прийнято рішення № 133 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про його скасування.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основні засади цінової політики, відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначає та регулює Закон України «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012 №5007-VIІ (надалі - Закон №5007-VIІ).
Відповідно до положень статті 2 цього Закону, його дія поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.
Пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами, затвердженого Указом Президента України від 30 березня 2012 р. № 236/2012 передбачено, що Державна інспекція України з контролю за цінами є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами, що узгоджується із положеннями ст. 16 Закону №5007-VIІ.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону №5007-VIІ повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами.
Основні функції уповноваженого органу закріплені у статті 17 зазначеного Закону та полягають у: 1) виконанні контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 2) здійсненні державного спостереження у сфері ціноутворення; 3) запобіганні порушенням у сфері ціноутворення.
З метою виконання покладених на уповноважений орган функцій останньому надано права, перелік яких закріплений у статті 18 та серед яких, зокрема, передбачено: проводити у суб'єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року N 877-V (надалі - Закон N 877-V) планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2014 р. на адресу (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57) відповідачем було направлено рекомендованим листом повідомлення про проведення планової перевірки (вих. № 100-701-14/4511-14 від 26.05.2014 р.).
Як зазначив в судовому засіданні відповідач, 02.06.2014 р. позивачем було отримане вищевказане повідомлення.
Держцінінспекція України листом № 100-701-14/4823-14 від 04.06.2014 р. повідомила, що планова перевірка буде розпочата не раніше як за десять днів після отримання повідомлення про її здійснення, а саме: з 13.06.2014 р. по 30.06.2014 р.
Наказом Держцінінспекції України «Про проведення планової перевірки» № 324-14 від 04.06.2014 р. призначено перевірку ТОВ «Маркет-Сервіс» з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у період з 13 червня 2014р по 30 червня 2014 р., на виконання якого, 04.06.2014 р. відповідачем було оформлено направлення на проведення перевірки.
Натомість позивачем не допущено посадових осіб відповідача до проведення планової перевірки, про що зроблено відповідний запис у направленні на планову перевірку від 04.06.2014 р. № 284-14 та складено акт № 248 від 16.06.2014 р. про недопущення працівників Держцініспекції України до проведення планової перевірки ТОВ «Маркет -Сервіс».
З урахуванням вищенаведеного, відповідачем було прийнято рішення від 18.06.2014 р. № 133 про застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 4 ст. 5 Закону N 877-V передбачено, що органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.
Повідомлення повинно містити:
дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу;
найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;
найменування органу державного нагляду (контролю).
Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.
Таким чином, обов'язковою передумовою для проведення перевірки є повідомлення суб'єкта господарювання шляхом надіслання рекомендованого листа, здійснення телефонограми або вручення під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, останнім 26.05.2014 р. було надіслано рекомендований лист на адресу (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57).
Однак даючи оцінку діям відповідача, суд звертає увагу, що згідно вказаного вище рекомендованого листа, адресатами є декілька господарських товариств, а саме: ТОВ «Маркет-Сервіс», ТОВ «Фудмережа», ТОВ «Фудмаркет».
Отже, будь-яке із зазначених вище підприємств мало змогу отримати поштове повідомлення.
За таких обставин, оскільки ТОВ «Маркет Сервіс» не є виключним адресатом у рекомендованому відправленні, суд не може погодитися з відповідачем, що позивач був повідомлений про проведення перевірки належним чином та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.
При цьому, слід врахувати пояснення позивача, з яких вбачається, що останній не отримував вказане повідомлення.
Виходячи з системного аналізу фактичних обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що перевірка проведена відповідачем з порушеннями вимог чинного законодавства, а тому дії позивача щодо недопущення останнього до перевірки є правомірними, а оскаржуване рішення протиправним.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись положеннями статей 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 18.06.2014 р. № 133 Державної інспекції України з контролю за цінами про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін.
3. Судові витрати в розмірі 182,70 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.О. Іщук
Судді І.М.Погрібніченко
В.П.Шулежко
Повний текст постанови складено 13.08.2014 р.