ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
08 серпня 2014 року 13:00 № 826/7780/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»
до треті особи: Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 1. ОСОБА_1, 2. Акціонерний комерційний банк «Європейський»
про визнання нечинною постанови від 07.12.2012 р. ВП № 34230600, зобов'язання звільнити з- під арешту,
Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: ОСОБА_1, Акціонерний комерційний банк «Європейський», в якому просить:
1. Зняти арешт з автомобіля AUDI A8 4.2 QUATTRO № кузова НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 і переданий в заставу позивачу.
2. Визнати нечинною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. від 07 грудня 2012 року ВП №34230600 про розшук майна боржника - автомобіля AUDI A8 4.2 QUATTRO № кузова НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1.
3. Зобов'язати Відповідача прийняти постанову про звільнення з-під арешту автомобіля AUDI A8 4.2 QUATTRO № кузова НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, копію якої направити державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81-А) для припинення обтяження, зареєстрованого 8 жовтня 2012 року за № 13085888, і подальшого вилучення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. прийнято постанову, якою порушено права позивача як заставодержателя.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що стягнення на все майно боржника відповідач здійснює в інтересах АКБ «Європейський», який в частині автомобіля не є заставодержателем, оскільки заставодержателем є позивач. Накладення відповідачем арешту в частині автомобіля, що перебуває в заставі у позивача, та оголошення розшуку майна боржника унеможливлює реалізацію ним своїх прав як заставодержателя.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Заперечень або пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надано.
Треті особи 1, 2 в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяв про розгляд справи без їх участі або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Заперечень або пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надано.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. від 14.09.2012 р. відкрито виконавче провадження ВП № 34230600 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3690/12, виданого 10 вересня 2012 р. Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 (боржник) на користь АКБ «Європейський» боргу в розмірі 4 226 525,86 грн.
Постановою від 01.10.2012 р. ВП №34230600 державний виконавець наклав арешт на все майно, що належить боржникові, заборонивши здійснювати відчуження цього майна в межах суми боргу.
Постановою від 07.12.2012 р. оголошено розшук майна боржника - автомобіля AUDI A8 4.2 QUATTRO, № кузова НОМЕР_2.
08.10.2012 р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис № 13085888 про накладення арешту на все рухоме майно боржника.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (надалі - Закон N 606-XIV) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону N 606-XIV державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
Відносини застави регулюються Законом України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 року N 2654-XII (надалі - Закон N 2654-XII).
Застава - це спосіб забезпечення зобов'язання рухомим майно, в силу якого заставодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника (стаття 1 названого Закону).
Згідно з частиною 5 ст. 18 Закону N 2654-XII якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше. Переважне право заставодержателів одного і того ж майна, що зареєстровані в один і той же день, визначається моментом реєстрації застави. Переважне право у задоволенні вимог із заставленого рухомого майна визначається на підставі моменту реєстрації застави та моменту реєстрації змін щодо предмета застави в частині цих змін.
Згідно з частиною 1 статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 54 Закону N 606-XIV звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:
виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Отже, з системного аналізу вищенаведених правих норм, вбачається, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення звертається за наявності однієї з умов: або якщо право застави виникло після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, або якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Задоволення вимог інших стягувачів, ніж заставодержатель відбувається за рахунок залишку коштів після задоволення вимог заставодержателя відповідно до положень ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження».
Як вбачається з матеріалів справи, право застави виникло у ПАТ «ОТП Банк» 02.04.2008 р. на підставі укладеного між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1, кредитного договору № CL-002/085/2008 538 від 02.04.2014 р. на загальну суму 120 750,00 доларів США.
В якості забезпечення виконання боржником зобов'язань за договором кредиту боржник надав в заставу позивачу автомобіль AUDI A8 4.2 QUATTRO, № кузова НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1.
На виконання умов договору застави обтяження автомобіля зареєстровано на користь позивача в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 3 квітня 2008 р. за № 6940536.
Таким чином, заставодержателем (обтяжувачем) автомобіля AUDI A8 4.2 QUATTRO, № кузова НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1 є ПАТ «ОТП Банк».
Відповідно до ст. 1 Закону N 2654-XII в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі:
1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;
2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;
3) реалізації предмета застави;
4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Відповідно до ч. 1 ст.26 Закону N 2654-XII заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов'язання.
Вищенаведеними нормами закону встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно та звернення до суду з позовом є правом кредитора, відповідно звернення стягнення на заставлене майно є правом заставодержателя. Так, забезпечення виконання зобов'язання може відбутися, зокрема, і за рішенням суду шляхом стягнення коштів з боржника, або сплатою боржником заборгованості добровільно, що автоматично припинить звернення стягнення на майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року N 1255-IV (надалі - Закон N 1255-IV) на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету невизначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 14 Закону N 1255-IV якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.
Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.
Якщо відповідно до закону обтяжувач вправі притримати рухоме майно, що належить боржнику, для забезпечення своєї вимоги, пріоритет такого права притримання встановлюється з моменту його реєстрації. Якщо право притримання не було зареєстроване, воно не має пріоритету над зареєстрованими обтяженнями, але має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями.
Відповідно до ст. 40 Закону N 1255-IV звернення стягнення на предмет публічного обтяження здійснюється в порядку, встановленому законом.
Якщо щодо предмета публічного обтяження зареєстроване інше обтяження з вищим пріоритетом, при зверненні стягнення на предмет публічного обтяження обтяжувач або особа, на користь якої встановлено публічне обтяження, зобов'язані надіслати обтяжувачу з вищим пріоритетом письмове повідомлення про звернення стягнення за публічним обтяженням у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону. У цьому разі обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на відповідне рухоме майно згідно з положеннями розділу IV цього Закону.
Статтею 20 Закону N 2654-XII встановлено право звернення стягнення на заставлене майно. Так, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.
Як вже зазначалось, обтяження автомобіля AUDI A8 4.2 QUATTRO, № кузова НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1 на підставі Договору застави зареєстровано на користь позивача в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 3 квітня 2008 року за №6940536. Між тим судове рішення на користь АКБ «Європейський», на виконання якого, відкрито виконавче провадження, ухвалено у 2012 році.
Відтак, стягнення на все майно боржника відповідач здійснює в інтересах АКБ «Європейський», який в частині автомобіля AUDI A8 4.2 QUATTRO, № кузова НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1 не є заставодержателем, оскільки заставодержателем є позивач.
Отже, позивач має пріоритет щодо звернення стягнення на предмет застави, тобто автомобіль AUDI A8 4.2 QUATTRO № кузова НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на час розгляду даної справи існує прострочена заборгованість боржника перед позивачем, що підтверджується розрахунком заборгованості від 29.05.2014 р., що зумовлює наявність у позивача права розпоряджатись предметом застави у спосіб, визначений Договором застави, а саме: шляхом звернення стягнення на заставлене майно з метою задоволення вимог позивача до боржника.
Згідно зі статтею 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про незаконність винесеної відповідачем постанови про розшук майна боржника ВП № 34230600 від 07.12.2012 р., якою оголошено розшук майна автомобіль AUDI A8 4.2 QUATTRO № кузова НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, що належить боржнику: ОСОБА_1, а, отже, обґрунтованість позовних вимог в цій частині та наявність правових підстав для її скасування.
Щодо вимог позивача зобов'язати відповідача прийняти постанову про звільнення з-під арешту автомобіля AUDI A8 4.2 QUATTRO, № кузова НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, копію якої направити державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81-А) для припинення обтяження, зареєстрованого 8 жовтня 2012 року за № 13085888, і подальшого вилучення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, а здійснюють примусове виконання рішень державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу». Тобто повноваження щодо примусового виконання рішень, зокрема, суду, належить до виключної компетенції спеціально уповноваженого на те органу, отже є його дискреційними повноваженнями.
За таких обставин суд, дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, не має права перебирати на себе повноваження державної виконавчої служби щодо вирішення питання про зобов'язання прийняти відповідне рішення (постанову) та направити його державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
При цьому, суд зазначає, що визнання незаконною та скасування постанови про накладення арешту в частині рухомого майна - автомобіля AUDI A8 4.2 QUATTRO № кузова НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1 є достатнім та належним способом захисту прав позивача.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 5.15.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року, у разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту до реалізації арештованого майна боржника майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.
Порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року № 830 (надалі - Порядок № 830).
Пункт 24 цього Порядку зобов'язує обтяжувача, яким є відповідач, протягом п'яти днів після припинення обтяження подати держателю або реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру.
Держателем Реєстру є Міністерство юстиції України, яке забезпечує його ведення. Адміністратором Реєстру є державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, що має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Реєстрі. Реєстраторами є суб'єкти, які уповноважені Держателем реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну та припинення обтяжень (пункт 2 Порядку № 830).
Як вбачається з Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 44337704 від 29.05.2014 р., реєстратором обтяження № 13085888 від 08.10.2012 р. є державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
Наведеним підтверджується відсутність у державного виконавця повноважень щодо внесення до Єдиного державного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про звільнення з-під арешту майна, оскільки до його повноважень належить лише направлення до відповідного реєстратора постанови про зняття арешту.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Беручи до уваги те, що постанова Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.10.2012 р. ВП № 34230600 є незаконною в частині накладення арешту на автомобіль AUDI A8 4.2 QUATTRO, № кузова НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, а також відсутність у відповідача повноважень щодо внесення до Єдиного державного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про звільнення з-під арешту майна, суд вважає за необхідне з метою повного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.10.2012 р. ВП № 34230600 в частині накладення арешту на автомобіль AUDI A8 4.2 QUATTRO № кузова НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1 та зобов'язати Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві вчинити дії щодо зняття арешту з майна Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», накладеного при здійсненні виконавчого провадження ВП № 34230600.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши всі наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково.
2. Визнати незаконною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 34230600 від 01.10.2012 р. в частині накладення арешту на рухоме майно: автомобіль AUDI A8 4.2 QUATTRO, № кузова НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1.
3. Визнати незаконною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 07 грудня 2012 року ВП №34230600 про розшук майна боржника - автомобіля AUDI A8 4.2 QUATTRO, № кузова НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1.
4. Зняти арешт з автомобіля AUDI A8 4.2 QUATTRO, № кузова НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 і переданий в заставу Публічному акціонерному товариству «ОТП Банк».
5. Зобов'язати Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві вчинити дії щодо припинення арешту майна: автомобіля AUDI A8 4.2 QUATTRO, № кузова НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, накладеного при здійсненні виконавчого провадження ВП № 34230600.
6. В іншій частині позовних вимог відмовити.
7. Судові витрати в розмірі 50,00 грн. присудити на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук