"14" серпня 2014 р. м. Київ К/800/2211/14
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівДонця О. Є.,
Чумаченко Т. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та ОСОБА_4 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради, реєстратора Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради Євтушенко Інги Ввікторівни, про визнання протиправними та скасування рішень,
встановив:
ОСОБА_5 звернулась з позовом до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради, реєстратора Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради Євтушенко І. В. про визнання протиправним та скасування рішень:
- виконавчого комітету Одеської міської ради № 1316 від 25 листопада 2008 року "Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси";
- реєстратора КП "БТІ" Одеської міської ради Євтушенко І. В. щодо державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення НОМЕР_1, загальною площею 164,3 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, - за територіальною громадою Одеської міської ради в особі Одеської міської ради.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 1316 від 25 листопада 2008 року «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеса»; визнано протиправним рішення реєстратора КП "БТІ" Одеської міської ради Євтушенко І. В. щодо державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення НОМЕР_1, загальною площею 164,3 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, - за територіальною громадою Одеської міської ради в особі Одеської міської ради.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року змінено постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2013 року: визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 1316 від 25 листопада 2008 року «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеса» в частині затвердження переліку об'єктів нежитлового фонду, що підлягають реєстрації за Одеською міською радою, за порядковим номером 35: приміщення підвалу НОМЕР_1, загальною площею 164,3 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів, Департамент комунальної власності Одеської міської ради та ОСОБА_4 звернулись з касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.
В запереченнях позивач просила скарги залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню частково.
Судами встановлено, що позивач є власником нежилого підвального приміщення, загальною площею 155,5 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 05 вересня 2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстрований у державному реєстрі правочинів за № 2657. Право власності на це приміщення зареєстровано КП "ОМБТІ та РОН" у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно у книзі № 68-121.
25 листопада 2008 року виконавчий комітет Одеської міської ради прийняв рішення "Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси" від 25 листопада 2008 року № 1316, на підставі якого за територіальною громадою м. Одеси зареєстровано право власності на нежитлове приміщення НОМЕР_1, загальною площею 164,3 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення Одеській міській раді видано свідоцтво про право власності серії САС № 63935 від 15 грудня 2008 року.
Не погоджуючись з рішеннями ради та БТІ, позивач звернулася з цим позовом.
Суд першої інстанції позов задовольнив, посилаючись на його обґрунтованість
Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, уточнив, в якій частині рішення міської ради є незаконним.
Так, суди виходили з того, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Одеської міської ради прийнято без урахування того, що у спірного приміщення є власник, а також що на це приміщення судовим рішенням накладений арешт, тому таке рішення органу владних повноважень не може вважатися правомірним. Також, суди вважали, що реєстратор БТІ повинен був відмовити в проведенні реєстрації права власності на спірне приміщення за Одеською міською радою, оскільки право власності на зазначене приміщення вже зареєстровано.
Колегія суддів не погоджується з мотивами судів та вважає їх висновки передчасними, виходячи з такого.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно із ч.ч. 1 - 3 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Наслідки пропуску цих строків встановлені ст. 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Така редакція цієї статті характеризує її як норму процесуального права.
Отже, аналіз наведеної вище редакції ч. 1 ст. 100 КАС дає підстави вважати, що суд має можливість самостійно, на свій розсуд, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернулася з позовом до суду 10 жовтня 2011 року, тоді як оскаржувані рішення прийняті у 2008 році.
При цьому строк звернення до адміністративного суду обмежено ст. 99 КАС України. З урахуванням положень цієї статті належним способом захисту порушеного права є, зокрема, звернення до суду з даними позовом в межах строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Між тим, розглядаючи справу по суті, суди першої та апеляційної інстанцій не дали оцінку позовним вимогам в аспекті строків звернення позивача до адміністративного суду.
Враховуючи викладене, справа підлягає направленню до суду першої інстанції на новий розгляд для надання оцінки пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду та причини його поважності.
Разом з цим, розглядаючи спір по суті, суди не дали оцінки оскаржуваному рішенню ради, прийнятому в межах повноважень та у спосіб наданих їй законом, яке полягає у реєстрації об'єктів комунальної власності, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.
Окрім того, колегія суддів не може погодитись з висновками судів, щодо реєстрації за позивачем права власності на спірне приміщення КП "ОМБТІ та РОН" у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно у книзі № 68-121 від 11 вересня 2007 року, оскільки в матеріалах справи відсутній документ, який підтверджує цю обставину.
Ухвалюючи рішення, судам необхідно дотримуватися приписів ст. ст. 163, 165 КАС України, відповідно до яких судові рішення складаються, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Отже всупереч вказаним приписам статей КАС України судами першої та апеляційної інстанцій не повно з'ясовано обставини в адміністративній справі, які також не підтверджені тими доказами, що досліджені під час судового розгляду справи.
Таким чином тільки за умови встановлення судами таких обставин можна дійти обґрунтованого висновку про правомірність прийнятих рішень ради і БТІ.
Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційні скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: