18 серпня 2014 року м. Київ В/800/3326/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Цвіркуна Ю.І. - суддя-доповідач,
Кошіля В.В., Моторного О.А., Рибченка А.О., Сіроша М.В.,
розглянувши заяву суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6
про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.04.2014 року у справі №2а-1670/1449/11 Полтавського окружного адміністративного суду
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_6 звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.04.2014 року, якою касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011 року у справі №2а-1670/1449/11 - без змін.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 16.07.2014 року заявнику встановлено строк для усунення недоліків, допущених при поданні даної заяви, шляхом додання до заяви документу про сплату судового збору, до 07.08.2014 року.
Вимоги, встановлені в ухвалі судді Вищого адміністративного суду України від 16.07.2014 року, виконані.
У заяві про перегляд судового рішення заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363.
Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, заявник вказує на ухвали Вищого адміністративного суду України: від 11.06.2014 року №К/800/7475/13, від 02.07.2014 року №К/800/21426/13, від 27.05.2014 року №К/800/2130/13, від 28.05.2014 року №К/800/21019/14, від 24.04.2014 року №К/9991/50192/11, від 24.04.2014 року №К/9991/50446/11, від 28.05.2014 року №К/9991/54422/12, від 19.09.2012 року №К/9991/87881/11, від 17.10.2012 року №К/9991/65468/11, від 22.05.2014 року №К/9991/50953/11, від 23.06.2014 року №К/800/53541/13, від 26.05.2014 року №К/9991/52901/11, від 14.05.2014 року №К/9991/70984/12, від 28.05.2014 року №К-21872/10.
Згідно із статтею 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.
У судових рішеннях, на які посилається заявник, відсутнє різне правозастосування в подібних правовідносинах, яке відповідно до статті 237 КАС України може бути підставою для перегляду судових рішень в адміністративній справі Верховним Судом України.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»).
Однак, як вбачається зі змісту поданих судових рішень, правовідносини у справі, щодо якої подано заяву про перегляд, та справах, на які посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, не є подібними. Крім того, в даних судових рішеннях не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.
Зокрема в ухвалі від 14.04.2014 року у справі №2а-1670/1449/11 Вищий адміністративний суд України погодився із висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з урахуванням того, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг витрати на сплату податку на додану вартість не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.
В рішеннях, на які посилається заявник як на неоднакове застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачами податкового кредиту за результатами господарських операцій, які були здійснені фактично, з метою підприємницької діяльності та реальність яких підтверджено первинними документами.
Оскільки чинне законодавство підставою для подання заяви про перегляд судових рішень та допуску адміністративної справи для перегляду Верховним Судом України визначає різне застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску даної справи до провадження.
Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_6 в допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.04.2014 року у справі №2а-1670/1449/11 Полтавського окружного адміністративного суду за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.
Судді Ю.І.Цвіркун
В.В.Кошіль
О.А.Моторний
А.О.Рибченко
М.В.Сірош