12 серпня 2014 року м. Київ К/9991/20434/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг Інвест Груп" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 по справі № 2а-8825/10/2670
за позовом Прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг Інвест Груп"
про стягнення заборгованості, -
Прокурором Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції до суду заявлений позов про стягнення з Товариства заборгованості по сплаті з земельного податку у розмірі 366 426,09 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.08.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з Товариства заборгованість у сумі 366 426,09 грн.
Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судам попередніх інстанцій відповідачем подано до контролюючого органу декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік, у якій визначив суму орендної плати в сумі 1 465 683,87 грн. з щомісячною сплатою у розмірі 122 140,32 грн.
Самостійно визначена платником податку щомісячна сума податкового зобов'язання починаючи з 02.03.2010 відповідачем не сплачувалась і станом на 28.05.2010 за Товариством рахується заборгованість у сумі 366 426,09 грн. (довідка від 28.05.2010) (а.с. 8).
Таким чином, підставою виникнення заборгованості є самостійно подана відповідачем декларація, якою узгоджена сума орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік.
Також судами встановлено, що податкова інспекція відповідно до вимог п. 6.2 та п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами", з метою погашення відповідачем податкового боргу, направляла на адресу Товариства першу та другу податкові вимоги від 09.03.2010 № 1/667 та від 26.04.2010 № 2/938, що були отримані відповідачем.
Вказані заходи до погашення заборгованості не призвели.
У преамбулі Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що до загальнодержавних податків і зборів належить плата за землю (земельний податок, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності).
Отже, Закон № 2181-III застосовується до стягнення коштів, встановлених Законом про систему оподаткування податків і зборів (обов'язкових платежів) і санкцій за порушення, пов'язані зі сплатою цих платежів.
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені Законом № 2181-III строки, то ця сума визнається сумою податкового боргу, внаслідок чого до платника податків застосовуються заходи щодо стягнення боргу.
Податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов'язання (п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-III).
Тобто виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.
Порядок погашення податкового боргу регулюється нормами статей 6-15 Закону № 2181-III.
Зокрема, після настання зазначених у п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-III обставин та з урахуванням строку, передбаченого пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону, виникає право на звернення контролюючого органу із позовом про стягнення податкового боргу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлених судами обставин, контролюючим органом було дотримано порядок та строки стягнення податкового боргу, в тому числі надіслано першу та другу податкові вимоги, що не призвело до сплати відповідачем наявного податкового боргу у добровільному порядку та відповідно стало підставою для позивача звернутися до суду.
За таких обставин суд першої інстанцій цілком обґрунтованого дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суть оскарження судових рішень, які не набрали законної сили, в суді вищої ланки (апеляційному суді) полягає у перевірці цим судом їх законності й обґрунтованості шляхом повторного розгляду справи, з можливістю дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Отже, апеляційне оскарження і перевірка рішень і ухвал суду першої інстанції забезпечують їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів осіб, які брали участь у справі.
Частиною 2 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції під час розгляду справи безпідставно не було взято до уваги заяву відповідача від 20.09.2010 про доповнення до апеляційної скарги, в якій Товариство повідомляло про погашення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 366 426,09 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 03.09.2010 № 37 з відповідною відміткою банківської установи.
В силу ч. 2 ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.
Таким чином, у зв'язку із самостійною сплатою відповідачем податкового боргу, про стягнення якого було заявлено позов, провадження у справі підлягає закриттю, судове рішення апеляційної інстанції, враховуючи порушення норм процесуального права, скасуванню, а законне судове рішення суду першої інстанції визнанню таким, що втратило законну силу.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 203, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг Інвест Груп" задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 по справі № 2а-8825/10/2670 скасувати.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2010 № 2а-8825/10/2670 визнати законною та такою, що втратила законну силу.
Провадження у справі № 2а-8825/10/2670 закрити.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
Суддя О.В. Карась