Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
20 серпня 2014 р. № 820/13574/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чудних С.О.,
при секретарі судового засідання Хмелівській Н.М.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Гнатченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати винесене Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області податкове повідомлення-рішення № 0001692205 від 08.07.2014 року в частині донарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8012,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем була проведена фактична перевірка щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт від 27.06.2014 року №1023/20/40/22/3085011343. Обставини, які викладені в акті перевірки, неправомірно кваліфіковані як порушення, що передбачені ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", в результаті чого на думку позивача відповідачем неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 8012,82 грн. Позивач вважає, що на суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб не покладено обов'язку щодо здійснення обліку товарних запасів, а тому такі особи не можуть нести відповідальність за його невиконання. У зв'язку із чим, позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення № 0001692205 від 08.07.2014 року є протиправним та підлягає скасуванню в зазначеній частині, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні 20.08.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 20.08.2014 року проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував відображений в акті перевірки висновок про порушення позивачем ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". В ході проведення фактичної перевірки позивача, фахівцями контролюючого органу були встановлені фактичні залишки ТМЦ на загальну суму 4006,41 грн., які знайшли своє відображення у відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації фактичних залишків ТМЦ, яка підписана позивачем без зауважень. При цьому, накладні або інші документи на ТМЦ в сумі 4006,41 грн. надані не були. Таким чином, відповідач обґрунтовано застосував до позивача в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні фінансові санкції, у зв'язку із чим просив просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви громадянина ОСОБА_4 від 25.056.2014 року, направлення на перевірку №2407, 2408 від 20.06.2014 року та наказу про організацію проведення фактичних перевірок від 19.06.2014 року № 253, відповідачем була проведена фактична перевірка щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт від 27.06.2014 року №1023/20/40/22/3085011343 (а.с.70-75) .
Перевіркою встановлено порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 п.1, п.2, п. 12. п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п. 14.14. Закону України "Про платіжні системи та перекази коштів в Україні", п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів". (зв.бік а.с. 75).
На підставі вказаного акту перевірки від 27.06.2014 року №1023/20/40/22/3085011343 відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001692205 від 08.07.2014 року, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8012,82 грн. (а.с. 5).
З дослідженого акту перевірки від 27.06.2014 року №1023/20/40/22/3085011343 судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірного податкового повідомлень-рішення слугував викладений в акті висновок про порушення встановленого законодавством порядку ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем реалізації та збереження на загальну суму 4006,41 грн. згідно з додатком до акту перевірки.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стосовно посилання позивача на необґрунтованість проведення перевірки, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 75.1.3 статті 75 Податкового Кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.2.3 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.
Тобто, підставою проведення зазначеної фактичної перевірки позивача став факт отримання податковим органом інформації про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.
Із матеріалів справи вбачається, що на адресу контролюючого органу 25.05.2014 року надійшло звернення громадянина ОСОБА_4 про можливі порушення порядку ведення розрахункових операцій зокрема Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, що підтверджує наявність законодавчо обґрунтованих підстав для проведення фактичної перевірки (а.с.70).
Згідно пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України, допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Посадові особи відповідача, які здійснювали фактичну перевірку пред'явили позивачу службові посвідчення, направлення на проведення перевірки та копію наказу на проведення перевірки. Дані обставини підтверджується підписом позивача на направлення на перевірку (а.с.72-73).
Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач, у разі невідповідності підстав для проведення фактичної перевірки, мав право не допускати посадових осіб відповідача до проведення перевірки, у разі, якщо він вважає, що останні проводять протиправно перевірку. Проте, враховуючи факт допуску до проведення перевірки, суд констатує, що дані обставини жодним чином не впливають на правомірність винесення рішення.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що посилання позивача на незаконність податкового повідомлення - рішення у зв'язку з порушенням проведення перевірки є необґрунтованими.
Щодо застосованої відповідачем штрафної (фінансової) санкцій в сумі 8012,82 грн., суд зазначає наступне.
Згідно із розрахунком штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за актом перевірки від 27.06.2014 року №1023/20/40/22/3085011343 сума штрафних санкцій складається зі штрафів порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме порушення порядку ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем реалізації та зберігання на загальну суму - 4006,41 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 4006,41х2=8012,82 грн. (а.с. 6).
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Як вбачається із ч. 12 та ч. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг), забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Посилання позивача на те, що відповідно до вимог статей 2, 9 Закону України від 16 липня 1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб не покладено обов'язку щодо здійснення обліку товарних запасів, а тому такі особи не можуть нести відповідальність за його невиконання, суд не приймає до уваги.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що обов'язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений на ФОП, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Натомість ФОП, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" були зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.
Аналогічна позиція кореспондується із позицією Верховного суду України, викладеної у постанові від 11.06.2013 року по справі №21-147а13.
Так, відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, фізичні особи-підприємці зобов'язані вести книги обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги та порядок її ведення визначаються центральним органом державної податкової служби. Зокрема, форма Книги, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010 р. №1025.
Відповідно до 1 Порядку фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.
Із наведеного вбачається, що Книгу обліку доходів і витрат ведуть фізичні особи-підприємці, крім тих, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Як зазначалось вище, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 перебуває на загальній системі оподаткування і зобов'язана вести книгу обліку доходів і витрат.
Як встановлено судом та як вбачається із додатків до акту перевірки, на момент здійснення перевірки працівникам податкової служби, позивачем не надано перевіряючим Книгу обліку доходів та витрат, хоча згідно до вимог листа Державної податкової адміністрації України від 05.11.1997 року № 17-01 17/10-8886 книга повинна знаходитись на місці здійснення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг протягом всього робочого дня та пред'являтися для перевірки представникам податкової служби на першу їх вимогу. Вилучення книги з місця проведення торгової діяльності не дозволяється.
Із статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вбачається, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична-та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Пунктами 1, 3, 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Перевірка обліку руху товарів безпосередньо на місці проведення підприємницької діяльності проводиться податковим інспектором виключно на день перевірки.
Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
Судом встановлено, що в ході проведення перевірки у позивача було виявлено товарні запаси (залишки) за місцем реалізації товару на суму 4006,41 грн., по яким не були надані прибуткові документи.
Аналіз вказаних норм чинного законодавства та обставин справи свідчать про обґрунтованість висновків податкового органу, оскільки спірне порушення полягає саме у відсутності зазначених документів на момент проведення перевірки за місцем здійснення підприємницької діяльності та їх ненадання податковому органу разом із запереченнями да акту перевірки, а тому рішення податкового органу в частині застосування до позивача штрафу в сумі 8012,82 грн. є законним та обґрунтованим.
За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до неправомірного обрахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.
Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що висновки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області викладені у акті від 27.06.2014 року №1023/20/40/22/3085011343 є обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001692205 від 08.07.2014 року не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 128, 159, 160-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 26.08.2014р.
Суддя С.О. Чудних