Справа № 755/21532/14-ц
"26" серпня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Чех Н.А.,
з участю народних засідателів - Глущенко З.К., Шкандала О.О.,
при секретарі - Кузьменко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за заявою Київської міської туберкульозної лікарні № 1 з диспансерним відділенням, заінтересована особа: ОСОБА_1, про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 до протитуберкульозного закладу,
Головний лікар Київської міської туберкульозної лікарні № 1 звернувся до суду з вказаною заявою, посилаючись на те, що за даними лікарні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, становить загрозу розповсюдження хвороби - туберкульозу. Даний факт підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії КМТЛ № 1 з ДВ від 24.07.2014 року про необхідність госпіталізації хворого. Згідно даного висновку ОСОБА_2 перебуває на обліку в КМТЛ № 1 з ДВ з 2013 року, та має діагноз: ВДТБ (10.01.2014) S1S2 обох легень (інфільтративний), Дестр-, МБТ+ М- К+, Р (І) HS, (ІІ)0.Г+, кат. 1, ког 1 (2014). У зв'язку з цим, лікарня вважає, що ОСОБА_2 потребує обов'язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу строком на три місяці, починаючи з дня фактичної госпіталізації. Хворому необхідно пройти курс лікування проти туберкульозу, дотримуватися режиму лікування, виконувати призначення лікаря протитуберкульозного закладу, проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та обстеження, дотримуватися вимог санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм у лікувально-профілактичних закладах. Проте, ОСОБА_2 відмовляється від лікування. Про свій стан та необхідність проходження курсу лікування в туберкульозному стаціонарі ОСОБА_2 був проінформований. Незважаючи на неодноразові запрошення, він до протитуберкульозного закладу не з'являвся. Своєю відмовою від проходження лікування ОСОБА_2 створює особливу небезпеку та загрозу для здоров'я оточуючого населення. Подальша відмова хворого від проходження лікування може призвести до поширення захворюваності на туберкульоз серед населення, що призводить до порушення права на безпечну санітарно-епідеміологічну ситуацію необмеженого кола осіб. Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_2 в епідеміологічному відношенні є небезпечним для оточуючих, проте в добровільному порядку відмовляється пройти курс лікування від захворювання на туберкульоз, який супроводжується бактеріовиділенням, лікарня вважає, що ОСОБА_2 підлягає примусовій госпіталізації до протитуберкульозного закладу.
В судове засідання представник заявника, який діє на підставі довіреності, виданої головним лікарем КМТЛ № 1 з ДВ ОСОБА_1, не з'явився, надав заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності, заяву підтримав, просив її задовольнити.
В судове засідання ОСОБА_2 судом не викликався згідно ч. 1 ст. 285 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оригінал медичної карти № 60 Уч-к-16, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.
В суді встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на обліку в Київській міській туберкульозній лікарні № 1 з диспансерним відділення з 2013 року.
Відповідно до висновку Київської міської туберкульозної лікарні № 1 з диспансерним відділення від 24.07.2014 року у ОСОБА_2 діагноз - ВДТБ (10.01.2014) S1S2 обох легень (інфільтративний), Дестр-, МБТ+ М- К+, Р (І) HS, (ІІ)0.Г+, кат. 1, ког 1 (2014). Хворий епіднебезпечний, немотивований до лікування. Потребує примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу строком на три місяці, починаючи з дня фактичної госпіталізації.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» протидія захворюванню на туберкульоз є складовою державної політики щодо забезпечення якісної і доступної медичної допомоги, реалізації державних цільових програм лікування найбільш поширених небезпечних для здоров'я і життя людини захворювань, проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів з метою ранньої діагностики захворювань, надання гарантованого обсягу безоплатної медичної допомоги. Здійснення протитуберкульозних заходів, забезпечення кожному громадянину в разі захворювання на туберкульоз безоплатності, доступності та рівних можливостей отримання відповідної медичної допомоги належать до завдань центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» хворі на туберкульоз та інфіковані мікобактеріями туберкульозу зобов'язані: дотримуватися призначеного їм відповідно до стандарту медичної допомоги режиму лікування; дотримуватися правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров'я під час стаціонарного чи санаторно-курортного лікування; проходити у встановлені строки обов'язкові медичні огляди та обстеження на туберкульоз, визначені відповідними галузевими стандартами у сфері охорони здоров'я; дотримуватися вимог протиепідемічного режиму. Хворі на туберкульоз, звільнені з установ виконання покарань, зобов'язані протягом трьох діб після звільнення з місць позбавлення волі з'явитися до відповідного протитуберкульозного закладу для продовження лікування та медичного спостереження.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» медична допомога хворим на туберкульоз надається амбулаторно або в умовах стаціонару протитуберкульозного закладу відповідно до галузевих стандартів надання медичної допомоги та стандарту інфекційного контролю за захворюванням на туберкульоз. Обов'язковими умовами проведення протитуберкульозного лікування є надання письмової інформованої згоди хворого (пацієнта) або його законного представника чи піклувальника на проведення лікування та його письмове попередження про необхідність і умови дотримання протиепідемічного режиму. Контроль за дотриманням хворими призначеного лікарем режиму лікування та протиепідемічного режиму, у тому числі виявлення їх порушення, здійснюється медичними працівниками, які відповідно здійснюють або мають здійснювати лікування хворого на туберкульоз. Хворим на заразні форми туберкульозу забезпечується госпіталізація до протитуберкульозних закладів. У разі відмови хворих на заразні форми туберкульозу від госпіталізації їх лікування може проводитися амбулаторно за можливості їх ізоляції в домашніх умовах.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» у разі якщо хворі на заразні форми туберкульозу, у тому числі під час амбулаторного чи стаціонарного лікування, порушують протиепідемічний режим, що ставить під загрозу зараження туберкульозом інших осіб, з метою запобігання поширенню туберкульозу за рішенням суду вони можуть бути примусово госпіталізовані до протитуберкульозних закладів, що мають відповідні відділення (палати) для розміщення таких хворих. Заява про примусову госпіталізацію чи про продовження строку примусової госпіталізації хворого на заразну форму туберкульозу подається до суду представником протитуберкульозного закладу, що здійснює відповідне лікування цього хворого, протягом 24 годин з моменту виявлення порушення хворим протиепідемічного режиму. До заяви додається мотивований висновок лікаря, який здійснює або має здійснювати лікування цього хворого, про необхідність відповідно примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації. Примусова госпіталізація осіб, стосовно яких судом ухвалено відповідне рішення, здійснюється з урахуванням висновку лікаря на строк до трьох місяців. Продовження строку примусової госпіталізації таких осіб здійснюється за рішенням суду на визначений ним строк з урахуванням висновку лікаря, який здійснює лікування цього хворого. Рішення про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації хворих на заразні форми туберкульозу приймається судом за місцем виявлення зазначених хворих або за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу та підлягає негайному виконанню. Органи внутрішніх справ за зверненням керівника протитуберкульозного закладу надають у межах своїх повноважень допомогу у забезпеченні виконання рішення суду. Примусова госпіталізація хворих на заразні форми туберкульозу, які страждають на психічні розлади, здійснюється в установленому цим Законом порядку з урахуванням законодавства про психіатричну допомогу. Невиконання рішення суду про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації тягне кримінальну відповідальність відповідно до закону.
В суді встановлено, що ОСОБА_2 в епідеміологічному відношенні є небезпечним для оточуючих, в добровільному порядку пройти курс лікування від захворювання на туберкульоз відмовляється, у зв'язку з чим, він підлягає примусовій госпіталізації до протитуберкульозного закладу.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 1, 3, 10, 11, 20 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз», ст.ст. 60, 212-215, 218, 223, 234, 235, 283-286, 294 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Заяву Київської міської туберкульозної лікарні № 1 з диспансерним відділенням, заінтересована особа: ОСОБА_1, про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 до протитуберкульозного закладу - задовольнити.
В примусовому порядку госпіталізувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, до протитуберкульозного закладу - Київської міської туберкульозної лікарні № 1 з диспансерним відділенням, за адресою: місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок № 121/3, строком на три місяці. Строк рахувати починаючи з дня фактичної госпіталізації.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.
Суддя:
Народні засідателі: