Провадження №2-а/263/4/2014
26 серпня 2014 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Турченка О.В., при секретарі Лапоног Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Маріупольської міської ради, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промисловий центр», житлово-комунальне підприємство «Жилкомплекс» про визнання рішення неправомірним, його скасування та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій,
Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача, вказуючи, що вони є власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1. Рішенням Маріупольської міської ради від 16.04.2013 р. за №6/27-3079 ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр», якому належить лише частка підвалу будинку, була дозволена розробка проекту відводу земельної ділянки площею 0,01524 га для обслуговування будівель торгівлі (підвалу) по АДРЕСА_1. Даний дозвіл був наданий з метою подальшої передачі в оренду цієї земельної ділянки в окреме користування ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр». Проте дана земельна ділянка є прибудинковою територією, яку обслуговує ЖКП «Жилкомплекс». У зв'язку з цим позивачі просять вищевказане рішення визнати неправомірним, скасувати його та зобов'язати Маріупольську міську раду утриматися від прийняття рішення про передання земельної ділянки по АДРЕСА_1 ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» у користування.
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та додатково пояснили, що ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» метою відводу земельної ділянки вказує будівництво будівель торгівлі на площі 152 кв.м, хоча площа підвалу, що знаходиться у його власності, складає лише 90 кв.м. Після прийняття міськрадою оскаржуваного рішення товариство встановило паркан на цій ділянці, внаслідок чого там існує антисанітарія, розрощуються дерева, а фундамент будинку руйнується.
Представник позивача ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 також підтримала позов з викладених у ньому підстав та пояснила, що на теперішній час рішення Маріупольської міської ради виконано ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» у відведений термін, воно встановило на бажаній території огорожу, щоб в подальшому отримати цю земельну ділянку в оренду та розпочати будівництво.
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 до суду не з'явились з невідомих причин, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Представник відповідача Юдін О.С. позов не визнав та пояснив, що з боку ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» були надані заява та відповідний пакет документів, тому у Маріупольської міської ради не було підстав відмовляти в їх прийнятті та розгляді. Юридична процедура прийняття рішення порушена не була. На теперішній час оскаржуване рішення втратило свою силу, оскільки воно діяло протягом 12 місяців. Безпосередньо рішення про затвердження проекту відводу земельної ділянки не приймалось, тому порушень прав позивачів немає взагалі. Окрім того, відсутня технічна документація на спірну прибудинкову територію стосовно її меж відносно самого будинку. У майбутньому міськрада не припускає надати цю земельну ділянку в оренду товариству.
Представник ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» Темір І.В. також вважав позовні вимоги безпідставними, оскільки прибудинкова територія будинку АДРЕСА_1 не закріплена, вона є власністю територіальної громади та відноситься до земель житлової та громадської забудови. Рішенням господарського суду встановлено, що спірна земельна ділянка є крівлею підвального приміщення ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр», а не прибудинковою територією. Сама розробка проекту була зроблена з метою обслуговування цього нежитлового приміщення, у тому числі проведення ремонту. Права позивачів при цьому не зачіпляються.
Представник ЖКП «Жилкомплекс» надав заяву про розгляд справи без його участі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини і відповідні до них правовідносини.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення /вчинення дії/;
4) безсторонньо /неупереджено/;
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення /дія/;
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі та третя особа ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» є власниками певних квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі ЖКП «Житлокомплекс», що відповідно до ч.3 ст.72 КАС України додатковому доказуванню не підлягає.
18.01.2013 р. ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» звернулось до відповідача з заявою про вибір місця розташування земельної ділянки площею 152,4 м2 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі.
Рішенням Маріупольської міської ради від 16.04.2013 р. за №6/27-3079 ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» дозволена розробка проекту землеустрою з відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,01524 га для обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлового приміщення - підвалу) по АДРЕСА_1 без права здійснення містобудівної діяльності до затвердження плану зонування у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому слід зазначити, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації (ст.42 ЗК України).
Окрім того, статтями 79 та 791 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. №76, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.
Аналізуючи дані правові норми, суд робить висновок, що у Маріупольської міської ради не було жодних підстав відмовити ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, оскільки кадастровий номер та правовстановлюючі документи на неї як на прибудинкову територію відсутні.
Таким чином, рішення Маріупольської міської ради від 16.04.2013 р. за №6/27-3079 є законним.
Також слід зазначити, що виходячи з положень частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішеннях №6-рп/1997 від 25 листопада 1997 року, №9-рп/1997 від 25 грудня 1997 року щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55, статей 64, 124 Конституції України, статті 2482 Цивільного процесуального кодексу України, випливає, що кожен має право звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
При цьому право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 6 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного позову ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб був наданий судовий захист, слід встановити, що особа, яка звернулась з позовом, дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Проте позивачі не вказують, які ж їх права, свободи або інтереси порушені відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, адже вони не є власниками або користувачами земельної ділянки, розташованої біля будинку АДРЕСА_1. Не встановлено таких обставин і під час розгляду справи.
Окрім того, приймаючи до уваги приписи статті 42 ЗК України, з подібним позовом до суду може звернутися або підприємство, яке здійснює управління будинком АДРЕСА_1, або об'єднання власників цього багатоквартирного будинку.
Наявні у справі докази свідчать, що оскаржуване рішення має нормативно-правову природу, прийняте у межах повноважень, передбачених законодавством України, та не належить до тих, яке встановлює, змінює або припиняє правовідносини для позивачів.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159, 161-163 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Маріупольської міської ради, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промисловий центр", житлово-комунальне підприємство "Жилкомплекс" про визнання рішення неправомірним, його скасування та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.В. Турченко