Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"13" серпня 2014 р. Справа № 911/2392/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", м. Київ
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп", Київська обл.,
с. Мархалівка
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум", Донецька обл., Словянський район, м. Миколаївка
про стягнення 73 871 грн. 76 коп.
Суддя - Мальована Л.Я.
Представники:
позивач - ОСОБА_1 - (дов. № б/н від 01.04.2013 р.);
відповідачів - не з'явилися.
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів 72 443 грн. 62 коп. інфляційних втрат, 1 428 грн. 14 коп. 3% річних, 7 000 грн. 00 коп. адвокатських послуг.
Відповідачі в засідання суду не з'явились, не виконали вимоги суду викладені в ухвалі від 19.06.2014 р., відзив на позов не надали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідачів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 26 листопада 2009 року у справі № 9/131, у задоволені позовних вимог ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» до ТОВ «ГРАНУМ» про стягнення заборгованості в розмірі 303438,87 грн. відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25 травня 2010 року у справі № 9/131, апеляційну скаргу ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» залишено без задоволення, рішення і господарського суду Донецької області від 26 листопада 2009 року у справі № 9/131 - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 16 вересня 2010 року справі № 9/131, касаційну скаргу ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 травня 2010 року у справі №9/131 задоволено частково. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 травня 2010 року у справі № 9/131 скасовано. Прийнято нове рішення, відповідно до якого підлягає стягненню із Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНУМ» (84180, Донецька область, Слов'янський район, м. Миколаївка, вул. Щорса, 5; код ЄДРПОУ 31586254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28 А; код ЄДРПОУ 25591321) основного боргу у сумі 172 484,81 грн., 3%-річних в сумі 8 371,55 грн. та інфляційні витрати в сумі 59 979,27 грн., які нараховані за період із 20.11.2006 року по 14.07.2008 року (на підставі позовної заяви вих. №1115 від 14.07.2008 року), та 6 063,69 грн. судових витрат.
З урахуванням викладеного касаційна інстанція дійшла висновку, щодо здійснення позивачем правочину з поставки відповідачу товару та прийняття останнім цього товару від позивача, на загальну суму 172 489,81 грн. згідно видаткових накладних № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року, №РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року.
Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Крім того, за умови встановлення судами факту не укладення сторонами договору № 192 від 31.10.2006 року та встановлення факту передання товару на підставі видаткових накладних, має місце укладення правочинів з поставки, до яких застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ч. 2 ст. 712 ЦК України). При цьому, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. І ст.692 ЦК України).,
Отже, обов'язок відповідача оплатити товар в сумі 172 489,81 грн. виник внаслідок приписів закону про зустрічне виконання зобов'язань, в тому числі по факту отримання товару за - правочинами поставки, що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині
Зобов'язання ТОВ «ГРАНУМ» згідно видаткових накладних № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року, №РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року, наказу Господарського суду Донецької області від 03 листопада 2010 року у справі № 9/131 у повному обсязі та належним чином не виконано.
У зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «ГРАНУМ» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, 03 березня 2014 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення із ТОВ «СОВАГРО» та ТОВ «ГРАНУМ» суми 3% річних за період із 15.07.2008 р. по 03.03.2014 р. на підставі видаткових накладних № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року, № РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року, Угоди № 57/04-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 29 квітня 2013 року та на підставі договору поруки №03-02-2014-10 від 03 лютого 2014 року.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05 травня 2014 року у справі № 916/772/14, позов ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» задоволено.
Відповідно до змісту ст. 115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. І ст.202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Отже, у ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» виникло право вимоги щодо нарахування 3% річних та інфляційних витрат за період із 15 липня 2008 року (наступного дня після звернення до суду на підставі позовної заяви вих. № 1115 від 14.07.2008 року та нарахування щодо подальших прострочених днів не були враховані судом при винесені рішення) по дату повного та фактичного погашення заборгованості згідно договору купівлі-продажу, котра ще не настала.
Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.
Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни - кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 515 ЦК України зазначає, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Варто також зазначити те, що даний перелік умов, за яких не допускається заміна кредитора у зобов'язанні, є вичерпним. Відступлення права вимоги щодо стягнення пені, 3%-річних та інфляційних витрат за певний період, не входить до обмеження та заборони на укладення даного роду угод відповідного змісту.
26 січня 2011 року між ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» та ФОП ОСОБА_1 було укладено Угоду № К-88-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України), пунктом 1.1. якої встановлено, що Первісний кредитор (ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО») відступає новому кредитору (ФОП ОСОБА_1.) право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» (код ЄДРПОУ 31586254), зобов'язання щодо сплати розміру 3%-річних, інфляційних втрат набутих Первісним кредитором на підставі видаткової накладної №РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року та видаткової накладної № РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «ГРАНУМ» грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, а Новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до даної Угоди.
На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» було передано ФОП ОСОБА_1 перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання Відповідачем-2 обумовленого зобов'язання.
У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» повідомленням про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило ТОВ «ГРАНУМ» про зазначені вище обставини.
Відповідно до умов Угоди № К-88-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 26 січня 2011 року, Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми 3%-річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання Боржником грошового зобов'язання згідно видаткової накладної № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року та видаткової накладної №РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року (пункт 1.2., 2.3. угоди).
29 квітня 2013 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» укладено Угоду № 57/04-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України). Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що Первісний кредитор (ФОП ОСОБА_1.) відступає Новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»») вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» (код ЄДРПОУ 31586254), зобов'язання щодо сплати розміру 3%-річних, інфляційних витрат набутих Первісним кредитором на підставі видаткової накладної № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року та видаткової накладної № РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року та згідно Угоди № К-88-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 26 січня 2011 року у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «ГРАНУМ» свого зобов'язання згідно вищезазначених накладних.
Відповідно до умов Угоди №57/04-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення а вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 29 квітня 2013 року, Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі 3%-річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення Боржником грошового зобов'язання згідно видаткової накладної № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року та видаткової накладної №РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року (пункт 1.2., 2.4. угоди).
На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.) ФОП ОСОБА_1 було передано Позивачу документи, що підтверджують права вимоги виконання Відповідачем-2 обумовленого зобов'язання.
У відповідності до пункту 4.3. Угоди ФОП ОСОБА_1 повідомленням про зміну кредитора у зобов'язані на підставі угоди № 57/04-13, належним чином повідомило ТОВ «ГРАНУМ» про зазначені вище обставини.
Таким чином, Позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою №57/04-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 29 квітня 2013 року, 07 квітня 2014 року між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» (Кредитор) та ТОВ «ПК «ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (Поручитель) було укладено Договір поруки № 07-04-2014-4, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» (код ЄДРПОУ 31586254) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та Угоди, передбаченою ст. 2 цього Договору (надалі іменується «основний договір»). пункт 1.1. Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду № 57/04-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 29 квітня 2013 року, укладену на підставі видаткової вкладної № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року та видаткової накладної № РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року.
Пунктом 3.1. договору поруки передбачено, що відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою суми 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень 00 копійок;
Відповідно до п. 4.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником обов'язку за основною угодою, Кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до Боржника, так і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.
Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Позивач додатково звернувся до Відповідача-1 із вимогою вих. №05-4/14 від 05 травня 2014 року, яка була одержана Відповідачем-1 08 травня 2014 року, проте залишена без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному розмірі.
Враховуючи те, що ні відповідач-2 в повному обсязі, ні відповідач-1, не сплатили заборгованість, що виникла за Угодою № 57/04-13 про заміну кредитора у зобов'язані відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 29 квітня 2013 року, укладену на підставі видаткової накладної № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року та видаткової накладної № РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року, позивач за захистом свого права звернувся до господарського суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 7 000,00 грн.
На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг № 02-5/06-14 від 02.06.2014 року, копію акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг від 02.06.2014 року та від 16.06.2014 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 року, копія платіжного доручення № 571 від 13.06.2014 року на суму 7 000,00 грн.
Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).
Пунктом 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» № 01-8/973 від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_1 у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 911/2392/14, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 7 000, 00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.
Отже, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 72 443 грн. 62 коп. інфляційних втрат та 1 428 грн. 14 коп. 3 % річних ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, і тому підлягають задоволенню, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» (84180, Донецька обл., Слов'янський район, м. Миколаївка, вул. Щорса, буд. 5, код 31586254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, оф. 23, код 38039872) - 1 428 (одна тисяча чотириста двадцять вісім) грн. 14 коп. 3 % річних, 72 443 (сімдесят дві тисячі чотириста сорок три) грн. 62 коп. інфляційних втрат, 7 000 (сім тисячі) грн. 00 коп. адвокатських витрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
Наказ видати після вступу рішення в законну силу.
Суддя Мальована Л.Я.