22 серпня 2014 року Справа № 915/1173/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010" 01015, м. Київ, вул. Цитадельна, 7
до Єланецької районної ради 55500, Миколаївська обл., Єланецький район, смт. Єланець, вул. Горького, буд. 15, корпус А
про стягнення 98230 грн. 43 коп.
Суддя А.П. Алексєєв
Представники сторін:
від позивача - Затишняк В.М., дов. № 138 від 20.12.2013 року.
від відповідача - Хвиць Р.О., дов. б/н від 06.08.2014 року.
Суть спору: позивач 25.07.2014 року звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором підряду в сумі 89810, 40 грн., а також нараховану пеню в розмірі 6973, 23 грн. та 3% річних в сумі 1446, 81 грн., а разом - 98230, 43 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача суму судового збору в розмірі 1964, 70 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі.
Відповідач направив на адресу суду відзив на позовну заяву. Із змісту відзиву вбачається, що відповідачем не заперечується факт надання позивачем послуг та робіт вартістю 89810, 40 грн. Відповідачем зазначається, що ним виконані дії направлені на оплату наданих послуг. Так, за ствердженням відповідача ним було передано платіжні документи до державної казначейської служби в Миколаївській області, про що свідчить платіжне доручення № 291 від 17.12.2013 року. Проте, кошти казначейською службою перераховані позивачу не були. Крім того, у зв'язку із частковою оплатою послуг після 01.08.2014 року сума заборгованості становить не 89810,40 грн. як зазначає позивач, а 54810 грн. Із заявленою вимогою щодо стягнення пені відповідач не згоден з огляду на те, що не вбачає своєї провини у невиконанні свого обов'язку по оплаті наданих робіт та послуг.
Представник відповідача підтримав наданий судові відзив, просив розглянути справу по суті з урахуванням відзиву.
Розглянувши справу, суд 22.08.2014 року оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
13.12.2013 року між позивачем (підрядник за договором) та відповідачем (замовник за договором) був укладений договір №1141.
Згідно до п. 1.1. договору відповідач доручив, а позивач зобов'язався виконати власними і залученими силами та засобами роботи з поточного ремонту системи опалення будівлі Єланецької районної ради.
П. 2.1. договору встановлено, що сума договору складає 89810, 40 грн. разом із ПДВ.
Згідно з п. 3.1. договору за надання послуг з виконання робіт згідно п. 1.1. договору відповідачем сплачується позивачу сума, яка буде обумовлена актами виконаних робіт.
П. 3.2. договору визначено, що оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на поточних рахунок позивача, але не пізніше грудня 2013 року.
17.12.2013 року позивачем були виконані взяті на себе зобов'язання за договором, про що сторонами було підписано та скріплено печатками акт здачі-прийняття робіт КБ-2в та довідку про вартість виконаних робіт КБ-3 на загальну суму 89810, 40 грн.
Згідно до положень ст. 525 ЦК України та ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.
Згідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлених строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідачем не були заявлені позивачеві претензії щодо якості робіт, їх вартості та строків виконання.
Отже, виходячи з наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 89810, 40 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 6.4. договору при несвоєчасній оплаті замовником вартості виконаних підрядником робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.
Згідно до п. 3.3. договору відповідач повинен був розрахуватися із позивачем до 31.12.2013 року включно.
Отже, прострочення оплати наступило з 01.01.2014 року.
Так, на суму боргу в розмірі 89810,40 грн. позивач нарахував відповідачеві пеню в сумі 6973, 22 грн. за період з 01.01.2014 року по 01.07.2014 року, тобто за шість місяців з моменту невиконання зобов'язання, як передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України. При обрахунку пені позивач застосував облікову ставку в розмірі 6,5 % річних, яка діяла до 14.04.2014 року та - 9,5 % річних, яка почала діяти з 15.04.2014 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно до положень ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
У відзиві боржник послався на те, що вжив необхідних дій для виконання свого обов'язку по оплаті виконаних робіт та наданих послуг в строки обумовлені договором шляхом направлення 17.12.2013 року на адресу управління державного казначейства відповідного платіжного доручення. Проте, всупереч вимог ч. 1 та 2 ст. 4-3 ГПК України та ч. 1 ст. 33 ГПК України (обов'язок сторони надати докази на підтвердження своїх заперечень) відповідних доказів зазначеної обставини судові представлено не було.
При цьому, суд виходить з того, що факт невиконання управлінням державної казначейської служби свого обов'язку по перерахуванню коштів не може підпадати під терміни "випадок", "непереборна сила" в контексті ч. 1 ст. 617 ЦК України, так як відповідач мав можливість виникнення цієї обставини.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення заявленої суми пені є обґрунтованими, а доводи відповідача щодо відсутності його вини у порушенні свого обов'язку по своєчасній оплаті робіт та послуг - неспроможними.
Згідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Враховуючи те, що позивачу як кредитору у спірних правовідносинах не було завдано збитків, а відповідач належить до органів місцевого самоврядування, діяльність якого фінансується за бюджетні кошти і є значущою для відповідної територіальної громади, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені за власною ініціативою з заявленої до стягнення суми в розмірі 6973, 23 грн. - до 5000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням 3% річних від простроченої суми.
Так, позивачем була нарахована сума 3 % річних на суму боргу в розмірі 89810,40 грн. за період з 01.01.2014 року по 15.07.2014 року в розмірі 1446, 81 грн.
Суд дійшов висновку, що зазначена вимога є законною і підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Єланецької районної ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010" грошові кошти в розмірі 96257, 21 грн. (дев'яносто шість тисяч двісті п'ятдесят сім грн. 21 коп.), з яких 89810, 40 грн. - основний борг, 5000 грн. - пеня, 1446, 81 грн. - 3% річних, а також суму судового збору в розмірі 1964, 61 грн.
В частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 1973, 22 грн. - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повний текст рішення складено та підписано 27.08.2014 року.
Суддя А.П. Алексєєв