Номер провадження: 22-ц/785/3097/14
Номер справи місцевого суду: 520/9381/13-ц
Головуючий у першій інстанції Петренко В.С.
Доповідач Гончаренко В. М.
10.04.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі головуючого Гончаренко В.М.
суддів Короткова В.Д., Калараш А.А.
з участю секретаря Волчанського О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії та постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Валявського О.А. за апеляційними скаргами державного підприємства «ТВК» та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 січня 2014 року, -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеною скаргою на дії та постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Валявського О.А., посилаючись на те, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06.12.2010 року його поновлено на посаді директора державного підприємства «Південь», правонаступником якого є державне підприємство «ТВК».
Вищезазначене рішення суду в цій частині залишено без змін рішенням апеляційного суду Одеської області від 31.03.2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.01.2012 року.
Невиконання судового рішення, що набрало законної сили, та не вчинення державним виконавцем дій, необхідних для його виконання, спричинило звернення ОСОБА_2 до суду із відповідною скаргою.
Представник Державної виконавчої служби України просив суд відмовити у задоволенні скарги.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 січня 2014 року скаргу задоволено.
Державне підприємство «ТВК» та Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, вважаючи ухвалу суду такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, надали до суду апеляційні скарги про її скасування з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні скарги.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечення на них, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне їх відхилити з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2010 року ОСОБА_2 поновлено на посаді директора державного підприємства «Південь» (т.1, а.с. 140-141).
Зазначене рішення суду в цій частині залишено без змін рішенням апеляційного суду Одеської області від 31.03.2011 року (т.1, а.с. 388-392) та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.01.2012 року (т.2, а.с. 126-127).
Правонаступником державного підприємства «Південь» є державне підприємство «ТВК».
На підставі заяви ОСОБА_2 та виконавчого листа № 2-5367/10, виданого 01.06.2011 року Київським районним судом м. Одеси, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Маєвською Д.В. 20.06.2011 року відкрито виконавче провадження про поновлення ОСОБА_2 на посаді директора ДП «ТВК» (т.2, а.с. 244).
Боржником у даному виконавчому провадженні є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.
Зазначене виконавче провадження постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Валявського О.А. № 27203694 від 27.06.2013 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-5367/10, виданого 01.06.2011 року Київським районним судом м. Одеси закінчено (т.2, а.с. 247) з посиланням на п.7 ч.1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно п.7 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом.
Положення ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначають поняття боржника, щодо якого може бути ухвалено господарським судом рішення про визнання його банкрутом.
Боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа - підприємець), неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом. Фізична особа - підприємець є боржником лише за зобов'язаннями, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності. Боржником не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо).
На думку колегії суддів, судом першої інстанції вірно встановлено, що посилання державного виконавця на п.7 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» як на підставу закінчення виконавчого провадження є помилковим, оскільки Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва банкрутом ніколи не визнавався, і взагалі не може бути визнаний банкрутом в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», так як є юридичною особою публічного права, центральним органом виконавчої влади, однак не є суб'єктом підприємницької діяльності.
Таким чином, з огляду на наведене, оскаржувана постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Валявського О.А. про закінчення виконавчого провадження № 27203694 від 27.06.2013 року є не законною та такою, що підлягає скасуванню.
Указом Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» ухвалено рішення про ліквідацію Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва.
Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 17.12.2010 року № 395 припинено діяльність Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва шляхом ліквідації створено ліквідаційну комісію.
Наказом Фонду державного майна України № 164 від 10.02.2011 року цілісний майновий комплекс ДП «ТВК» включено до переліку об'єктів державної власності групи «А», що підлягають приватизації. Органом управління ДП «ТВК» у наказі визначено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.
Однак, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що станом на 13.12.2013 року Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва не виключений з реєстру, а запис про припинення його діяльності відсутній (т.2, а.с. 277-278).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно ч.1 та ч.7 ст. 59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.
Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру.
Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Аналогічне положення містить і ч.1 ст. 4 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» - міністерства, інші центральні органи виконавчої влади припиняються як юридичні особи з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію їх припинення.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва до цього часу не ліквідовано, оскільки його не виключено з ЄДРПОУ, адже він, хоча і є юридичною особою публічного права, однак як і будь-яка інша юридична особа, вважається ліквідованою з моменту внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності, а на цей час такий запис відсутній.
Таким чином, посилання державного виконавця як і представників ДП «ТВК» на те, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва ліквідовано - є помилковими та спростовуються матеріалами справи.
Також вірно встановлено судом першої інстанції і те, що 10.08.2011 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряну С.І. звертався до Київського районного суду м. Одеси із заявою про заміну боржника у даному виконавчому провадженні з Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва на Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03.10.2011 року у задоволенні заяви державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено (т.2, а.с. 237).
Зазначена ухвала не оскаржена, набрала законної сили, та, відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини..
Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно визнав скаргу ОСОБА_2 на дії та постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Валявського О.А. про закінчення виконавчого провадження обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Однак, при цьому, задовольняючи скаргу, суд першої інстанції помилково вийшов за межі вимог заяви, зобов»язавши відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України вчинити дії по відновленню даного виконавчого провадження, у зв»язку з чим в цій частині ухвала підлягає скасуванню.
Керуючись п.3 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, п.5.ч.1 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційні скарги державного підприємства «ТВК» та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва відхилити.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 січня 2014 року змінити.
Виключити з абзацу 3 резолютивної частини ухвали судження «зобов»язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України вчинити дії по відновленню даного виконавчого провадження».
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий В.М.Гончаренко
Судді В.Д.Коротков
А.А.Калараш