Справа №585/1800/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Євтюшенкова В. І.
Номер провадження 22-ц/788/1535/14 Суддя-доповідач - Криворотенко В. І.
Категорія - 19
20 серпня 2014 року м. Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Криворотенка В. І.,
суддів - Маслова В. О. , Лузан Л. В. ,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 липня 2014 року
в цивільній справі за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3, третя особа: управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, про відшкодування до Державного бюджету витрат, пов'язаних з навчанням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ,-
Звертаючись з позовом Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ просив стягнути з ОСОБА_3 25479 грн. 89 коп. витрат пов'язаних з навчанням.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 липня 2014 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету витрати пов'язані з навчанням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 25479 грн. 89 коп., вирішено питання щодо судового збору.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду відповідач ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції наказом ректора ДДУВС № 304ос від 06 серпня 2007 року ОСОБА_3 було зараховано на навчання курсантом першого курсу ДДУВС (а.с.7).
01 вересня 2007 року та 31 серпня 2010 року між ДДУВС, Головним управлінням МВС України та ОСОБА_3 було укладено договір про підготовку фахівця у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за державним замовленням на денній формі навчання. Умовами договору передбачені підстави, розмір та порядок відшкодування фактичних витрат на підготовку у разі дострокового розірвання договору, у тому числі, в разі відмови від подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ та звільнення з органів внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання (а.с.10, 11).
17 червня 2011 року ОСОБА_3 успішно закінчив ДДУВС отримувавши юридичну освіту за освітньо - кваліфікаційним рівнем «спеціаліст», про що був виданий відповідний наказ №41 ос (а.с.8).
Наказом УМВС України в Сумській області № 9 о/с від 23.01.2014 року ОСОБА_3 було звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (за власним бажанням) (а.с. 6).
Тобто, відповідача було звільнено з УМВС України в Сумській області до досягнення трирічного терміну перебування на службі при звільненні з органів внутрішніх справ.
Вказані факти з достатньою повнотою встановлені судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності з ч. 1 ст. 212 ЦПК України.
Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб.
Згідго ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Статтею 627 ЦК України, яка передбачає свободу договору, визначено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ч.3 ст.631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання.
За положеннями ч.2 ст.56 Закону України «Про вищу освіту» випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.
Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року №313 (далі Порядок) передбачено порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.
Згідно зі ст.3 Порядку витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, Головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України та особою. Сторонами такого договору є: виконавець - навчальний заклад, замовник - Головне управління або управління Міністерства внутрішніх справ України, особа - курсант.
У разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх здійснюється в судовому порядку відповідно до ч.1 ст.6 Порядку.
Таким чином, встановивши, що ОСОБА_3 звільнився в запас Збройних сил України за п.64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України до спливу перших трьох років після закінчення навчання, місцевий суд, з врахуванням обставин справи у відповідності з зазначеним вище нормами закону, дійшов до обґрунтованого висновку щодо зобов'язання відповідача відшкодувати фактичні витрати пов'язані з його навчання у ДДУВС за кошти державного бюджету України, які згідно розрахунку позивача становлять 25479 грн. 89 коп. (а.с.12-19,55-65).
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно з ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
В підтвердження суми витрат пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_3 в період навчання з 2007 р. по 2011 р. в ДДУВС, позивачем надано відповідні довідки-розрахунки, які засвідчені підписами посадових осіб та печаткою університету, і сумнівів зазначені довідки не викликають.
Посилання апелянта на те, що він з грудня 2008 року проживав за межами учбового закладу, тому був знятий з харчування і на його утримання не використовувалася електрична енергія, вода, водовідведення, теплова енергія ґрунтуються лише на його поясненнях і жодними доказами не підтверджується. Проте спростовуються наданими позивачем довідками - розрахунками і бухгалтерськими документами, що маються у справі.
Не знайшло підтвердження і посилання апелянта на те, що він речове майно придбав за власні кошти, тому відсутні підстави стягнення з нього вартості даного майна. Як вбачається з арматурної картки про отримання речового майна (а.с. 55-56) відповідач особистим підписом підтвердив отримання речового майна переліченого в картці.
Інші доводи апеляційної скарги апеляційний суд відхиляє як такі, що є необґрунтованими, не можуть вплинути на вирішення спору по суті та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, коли суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 липня 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -