Справа №592/2055/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Котенко О. А.
Номер провадження 22-ц/788/1529/14 Суддя-доповідач - Рибалка В. Г.
Категорія - 26
18 серпня 2014 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Рибалки В. Г.,
суддів - Ільченко О. Ю. , Гагіна М. В.
за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду у м. Суми цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2014 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми
про відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми (далі Фонд) на його користь 7000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі Фонд, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому обґрунтовує свої вимоги тим, що позивач не надав суду доказів на підтвердження спричинення йому моральної шкоди. Крім того, йому вже двічі виплачувалась одноразова допомога у розмірі 8800 грн. та 10640 грн. Вважає, що судом безпідставно не були застосовано строки позовної давності, передбачені ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", оскільки на час звернення позивача до суду закон не передбачав обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, з 17 серпня 1976 року по 03 жовтня 2013 року ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" і був звільнений у зв'язку з виходом на пенсію. (а.с. 5-6)
З Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 25 вересня 2002 року вбачається, що було виявлено професійне захворювання: нейросенсорна туговухість III-IV ст. професійного характеру (а.с. 8), а відповідно до Акту № 100 розслідування професійного захворювання від 30 вересня 2003 року йому діагностовано вегетативно-сенсорну полі невропатію верхніх кінцівок з ангіоспазмами пальців рук та стійкими вегетативно-трофічними порушеннями на кістях. Захворювання професійне. Нейросенсорна туговухість IV ступеня професійного характеру. (а.с. 11)
Відповідно до акту огляду МСЕК від 15 грудня 2003 року ОСОБА_3 встановлено 45 % втрати професійної працездатності (а.с. 29-32), а згідно висновку МСЕК від 04 листопада 2013 року позивачу встановлена втрата 50% професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням та третя група інвалідності. (а.с. 12)
Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 отримав професійне захворювання, внаслідок чого зазнав моральної шкоди, тому обґрунтовано частково задовольнив позов та стягнув на його користь суму такої шкоди, яка відповідає обсягу заподіяних моральних страждань, їх характеру та тривалості, а також істотності вимушених змін у зв'язку з професійним захворюванням. Колегія суддів знаходить, що таке рішення місцевого суду відповідає вимогам ст.1167 ЦК України та ст.153, 237-1 КЗпП України.
Втрата ОСОБА_3 працездатності на 50% і, як наслідок фактична втрата нормальних життєвих зв'язків, вимушені зміни в його життєвих і виробничих стосунках, безперечно вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому посилання відповідача на відсутність доказів заподіяння моральної шкоди позивачу є необґрунтованими.
Згідно ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Тому посилання відповідача на те, що позивачу вже двічі сплачувалась одноразова допомога не мають правового значення, оскільки відшкодування моральної шкоди підлягає сплаті незалежно від сплати чи несплати передбачених законом виплат.
Зокрема, згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Також, відповідно до частин 1, 2 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набуття ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
20 березня 2007 року була виключена ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року, відповідно до якої передбачався обов'язок Фонду відшкодовувати у період дії цієї норми завдану втратою професійної працездатності моральну шкоду працівникові, тому суд першої інстанції обґрунтовано поклав її відшкодування на цей орган, оскільки на день виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я у зв'язку з професійним захворюванням, норми зазначеного Закону передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату з 2001 року, саме Фондом.
З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що на час звернення позивача до суду закон не передбачав обов'язку Фонду щодо відшкодування моральної шкоди, не є підставою для відмови у позові, оскільки станом на 30 вересня 2003 року саме Фонд повинен був відшкодовувати шкоду.
Доводи Фонду про недотримання позивачем строків звернення до суду за захистом порушеного права є безпідставними та колегією суддів також не можуть бути взяті до уваги, оскільки ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачені строки проведення страхових виплат, на яку посилається апелянт, а не позовної давності, тобто строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Отже, порядок відшкодування моральної шкоди відповідачу визначено положеннями Цивільного кодексу України і відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 цього Кодексу на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, позовна давність не поширюється.
Таким чином, суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував обставини справи, у відповідності зі ст.212 ЦПК України дав оцінку зібраним доказам і вирішив спір згідно з законом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий (підпис)
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду Сумської області: В.Г. Рибалка