Справа №592/10946/13 Головуючий у суді у 1 інстанції - Корольова
Номер провадження 22-ц/788/1511/14 Суддя-доповідач - Рибалка В. Г.
Категорія - 39
18 серпня 2014 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Рибалки В. Г.,
суддів - Ільченко О. Ю. , Гагіна М. В.
за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 липня 2014 року
у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Сумської міської ради , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6
про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 липня 2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивачі посилаються на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. Просять скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 липня 2014 року та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складалася з половини домоволодіння АДРЕСА_1 . Згідно технічної документації домоволодіння складалося на той час з житлового будинку житловою площею 95 кв.м., сараю «Б» і огорожі № 1-2. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченою Другою Сумською державною нотаріальною конторою від 30 вересня 1988 року половину домоволодіння успадкували в рівних долях: дружина спадкодавця - ОСОБА_8 та онуки - ОСОБА_9 , - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , тобто по 1/8 частці домоволодіння. Онуки спадкували у порядку представлення за свою матір ОСОБА_12 , померлу ІНФОРМАЦІЯ_2 . На іншу 1/2 частину домоволодіння було видано свідоцтво про право власності ОСОБА_8 , як дружині, яка пережила спадкодавця. Тому загалом їй належало 5/8 часток домоволодіння. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла, а ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_9 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 січня 2008 року, посвідченого Другою Сумською державною нотаріальною конторою, р № 2 - 90, спадкоємиця ОСОБА_10 - ОСОБА_6 успадкувала 1/3 частку спірного домоволодіння. Згідно свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 16 травня 2006 року, посвідченого Першою Сумською державною нотаріальною конторою, р. № 5 - 921, спадкоємець ОСОБА_11 ОСОБА_5 успадкував 1/3 частку домоволодіння АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про права на спадщину за законом від 19 травня 2000 року, посвідченого Корост енською міською державною нотаріальною конторою Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 успадкували 1/4 частині кожний, домоволодіння розташованого по АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_9 . Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 грудня 2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Сумської міської ради, треті особи: Перша Сумська державна нотаріальна контора, Друга Сумська державна нотаріальна контора,, КП «Сумське бюро технічної інвентаризації» про встановлення факту прийняття спадщини за заповітом, встановлення факту припинення права власності на житло, набуття права власності на земельну ділянку за давністю користування, визнання права власності на самочинні приміщення та визнання недійсними свідоцтв про право власності на спадщину за законом.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 529 ЦК України (в. редакції 1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Згідно ст. 534 ЦК України (в. редакції 1963 року), кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України (в. редакції 1963 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
Згідно ст. 553 ЦК України (в. редакції 1963 року), спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При розгляді справи суд першої інстанції належним чином з'ясував та перевірив доводи та заперечення сторін, дав належну оцінку зібраним у справі доказам та обґрунтував висновки викладені в рішенні.
Суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення необґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_9 не вчинив будь - яких дій спрямованих на збереження спадщини, а шестимісячний строк, протягом якого спадкоємець має вчинити дії, які свідчать про прийняття ним спадщини закінчився 09 липня 1993 року, а спадкоємця ОСОБА_9 наказом командира в/ч 36.712 виключено зі списку особового складу частини лише 22 липня 1993 року, а тому ОСОБА_9 фізично не міг вступити в управління або володіння спадковим майном, розташованим у м. Суми, оскільки до 22 липня 1993 року проходив службу в м. Коростень Житомирської області є безпідставними. Ухвалюючи рішення, суд виходив із доказів у справі. Доказів щодо вчинення дій ОСОБА_9 спрямованих на збереження спадщини у суду не було.
Згідно ст. 58 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
При ухваленні рішення, суд першої інстанції дав належну оцінку поясненням свідків та наявним у справі доказам.
Ствердження позивачів в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_9 наказом МО України від 26 червня 1993 року було звільнено з військової служби в запас за скороченням штатів, а перебування ОСОБА_9 в списках в/ч НОМЕР_1 в період з 22 червня 1993 року по 22 липня 1993 року не вимагало від офіцера фізично знаходитись в розташуванні цієї військової частини і реально виконувати службові обов'язки не знаходять свого підтвердження.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 грудня 2011 року у задоволенні позову цих самих позивачів про встановлення факту прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_9 після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 було відмовлено. (а.с. 87-91)
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права
У зв'язку з цим апеляційні скарги на рішення необхідно відхилити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -