Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/6890/14-к
Провадження № 1-кп/490/396/2014
13 серпня 2014 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
її законного представника ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_7 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, є українкою, громадянином України, не є заміжнею, дітей не має, здобула неповну середню освіту, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засуджувалась
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального Кодексу України, -
28 березня 2014 року у проміжок часу з 16:00 до 17:00 години ОСОБА_4 таємно заволоділа майном ОСОБА_8 за таких обставин.
Знаходячись у приміщенні нічного клубу «Ілюзіон», що розташований у будинку 9 по вулиці Московській у місті Миколаєві, вона, скориставшись відсутністю ОСОБА_8 та маючи через таку відсутність вільний доступ до належного потерпілій мобільного телефону марки «iPhone 4», викрала його.
Після цього з місця вчинення злочину вона зник, а отриманий у такий спосіб мобільний телефон використовувала на власний розсуд.
Під час судового розгляду справи обвинувачена свою вину у вчиненні злочину за вказаних обставин визнав повністю та підтвердила усі викладені вище обставини.
Ці обставини під час судового слідства підтвердила також представник потерпілої ОСОБА_9 .
Відповідно до частини 3 статті 349 КПК України за такого суд, з урахуванням думки учасників судового провадження про можливість такого, визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо обставин вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, оскільки ці обставини ніким не оспорюються.
За такого суд вважає вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину за наведених вище обставин доведеною.
Її дії слід кваліфікувати за частиною 1 статті 185 Кримінального Кодексу України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно ОСОБА_4 , суд виходе з санкції відповідної статті. суспільної небезпеки вчиненого нею правопорушення, враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують її відповідальність, а також її вік, умови її життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості її особи.
Під час дослідження умов проживання та виховання неповнолітньої суд враховує, що вона виховується без батька, її мати займається її утриманням та вихованням, але змушена займатись утриманням пристарілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; при цьому ОСОБА_11 страждає на важке хронічне захворювання, через що об'єктивно потребує постійного догляду з боку сторонніх осіб.
Дослідженням умов проживання неповнолітньої встановлено, що вони є цілком задовільними.
Вивченням даних про особу обвинуваченої та особливості її особистості встановлено, що основним родом її занять є навчання, під час навчання вона зарекомендувала себе, як працелюбна учениця.
Разом з цим, з цієї ж характеристики, даних психологічного тестування ОСОБА_4 та пояснень її законного представника у судовому засіданні вбачається, що вона, в тому числі, внаслідок стану свого здоров'я є психічно недорозвиненою, через що легко піддається зовнішньому впливу, не має чітких психічних установок, залежить від стану референтної групи, сподівається досягнути кращого становища та завоювати престиж задля забезпечення себе речами, без яких змушена обходитись.
За такого в неї знижений контроль над своєю поведінкою, вона потребує постійного стороннього контролю.
В той же час вона має розвинуте почуття провини, що призводить її до стресу, компенсацію з якого знаходить у запереченні проблеми та активному наступі. До того ж, вона вимагає волі та заперечує проти встановлених їй обмежень, виявляє впертість, недисциплінованість.
Що ж стосується самого злочину, до законом він віднесений до злочинів середньої тяжкості.
В той же час суд відзначає, що вчинений ОСОБА_4 злочин є таким, що прямо випливає з встановлених вище особливостей її особистості, характер використання викраденого та мотиви викрадення свідчать про те, що мотивом злочину в цьому випадку було у більшій частині задоволення дитячих пустощів, ніж корисливих спонукань.
Як обставини, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_4 , суд враховує її щире каяття, відшкодування заподіяної нею шкоди, те, що злочин вона вчинила уперше, є неповнолітньою, щиро покаялась у вчиненні злочину.
Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Суд також враховує, що обвинувачений за місцем проживання ОСОБА_4 характеризується в цілому позитивно, на обліках в Миколаївській обласній психіатричній лікарні та Миколаївському обласному наркологічному диспансері не перебуває.
Оцінюючи усі ці обставини в їх сукупності, суд доходе висновку про те, що відносно обвинуваченої слід обрати покарання з застосуванням статті 101 КК України у вигляді арешту на строк 30 діб.
При цьому враховуючи те, що обвинувачена добровільно та повно усунула шкоду, надала правдиві покази щодо обставин вчиненого нею злочину, а також встановлені вище обставини щодо особливостей її особистості та вчиненого нею злочину, суд вважає, що вона може бути виправлена без реального виконання кримінального покарання, але за умови застосування до неї на підставі статті 105 КК України примусових заходів виховного характеру.
При обранні виду примусових заходів виховного характеру, які слід обрати відносно ОСОБА_4 , суд враховує встановлені вище обставини, що потягли вчинення нею злочину, через що вважає за необхідне вжити заходи на усунення цих обставин.
За такого суд вважає за необхідне передати неповнолітню під нагляд матері, зробивши їй застереження про необхідність бути слухняною, неприпустимість вияву впертості та вчинення злочинів або інших порушень громадського порядку, а також необхідність дотримання інших вимог примусових заходів виховного характеру, а також обмежити її дозвілля та встановити особливі вимоги до її поведінки, зокрема, заборонити їй перебувати поза домівкою протягом періоду з 21-00 години до 8-00 години наступного дня, відвідувати розважальні заклади (нічні клуби, бари, ресторани тощо), зобов'язати її продовжити навчання та сумлінно ставитись до виконання завдань, які з його випливають.
При цьому тривалість виховних заходів суд вважає за необхідне встановити до настання повноліття ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст. 368, 373-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_12 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального Кодексу України.
Призначити ОСОБА_4 покарання, з урахуванням вимог статті 101 КК України, у вигляді арешту строком на 30 /тридцять/ діб.
На підставі статті 105 КК України звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру.
Застосувати до ОСОБА_4 на період до 6 квітня 2016 року такі примусові заходи виховного характеру:
1. передати її під нагляд матері ОСОБА_5 ,
2. зробити їй застереження про необхідність бути слухняною, неприпустимість вияву впертості та вчинення злочинів або інших порушень громадського порядку, а також необхідність дотримання інших вимог примусових заходів виховного характеру
3. обмежити її дозвілля та встановити особливі вимоги до її поведінки, а саме:
o заборонити їй перебувати поза домівкою протягом періоду з 21-00 години до 8-00 години наступного дня,
o заборонити їй відвідувати розважальні заклади (нічні клуби, бари, ресторани тощо)
o зобов'язати її продовжити навчання та сумлінно ставитись до виконання завдань, які з його випливають.
Попередити ОСОБА_4 , що у разі ухилення від застосування примусових заходів виховного характеру ці заходи будуть скасовані і вона буде притягнута до кримінальної відповідальності.
Вирок може бути оскарженим до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення, а засудженим - у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
СУДДЯ = ОСОБА_13 =
13.08.2014