19 серпня 2014 року Чернігів Справа № 825/2658/14
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лобана Д.В.,
при секретарі Тищенко М.В.,
за участю представників сторін
від позивача Гвоздь К.Ю.,
від відповідача Шелеста С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВУДСТІЛ» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВУДСТІЛ» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 15.05.2014 № 0010431503.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкового повідомлення-рішення. Зокрема, висновки про порушення позивачем податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.
Позивач вважає, що обов'язок по сплаті орендної плати за земельну ділянку виникає лише після укладення договору оренди земельної ділянки, однак помилково визначило 01.01.2014 моментом початку нарахування орендної плати замість 24.03.2014.
Внаслідок цього, товариством помилково було сплачено орендну плату за земельну ділянку за січень 2014 року у розмірі 9271,88 грн та за лютий 2014 року у розмірі 12327,18 грн.
Виявивши помилку, ТОВ «ВУДСТІЛ» 19 травня 2014 року було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, в якій нарахування орендної плати вже здійснювалось виходячи з того, що моментом початку нарахування орендної плати за земельну ділянку є 24 березня 2014 року.
Разом з уточнюючою податковою декларацією з плати за землю за 2014 рік від 19.05.2014 до ДПІ у м. Чернігові на підставі ст. 43 ПК України ТОВ «ВУДСТІЛ» було подано заяву, в якій викладено прохання зарахувати помилково сплачені кошти: орендна плата за земельну ділянку за січень 2014 року у розмірі 9271,88 грн та орендна плата за земельну ділянку за лютий 2014 року у розмірі 12327,18 грн на загальну суму 21599,06 грн, як орендну плату за земельну ділянку за березень, квітень і травень 2014 року частково.
Цього ж дня 19 травня 2014 року, після подачі уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2014 рік від 19.05.2014 і заяви, ТОВ «ВУДСТІЛ» було отримано акт перевірки від 15.05.2014 та податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 15.05.2014 № 0010431503 за платежем: орендна плата з юридичних осіб, за яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 2159,91 грн.
З урахуванням вищевикладеного просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 68-69), в яких зазначено, що ТОВ «Вудстіл» 07.04.2014 подало звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної, або комунальної власності) за № 9018350291, де задекларувало податкові зобов'язання по орендній платі за землю на 2014 рік на загальну суму 147926,14 грн, за площу земельної ділянки в розмірі 1,6979 грн (в т.ч. за січень - в сумі 3055,3 грн, за лютий - 21599,06 грн, за березень - грудень - по 12327,18 грн щомісячно).
Тобто, товариством за січень та лютий 2014 року повинно бути задекларовано суми податку в розмірі по 12327,18 грн за кожний місяць. Разом з тим, на момент подання податкової декларації платником не були сплачені податкові зобов'язання по періодах, термін сплати яких минув, зокрема, за січень та лютий 2014 року (по терміну сплати 02.03.2014 та 30.03.2014 відповідно).
Після нарахування задекларованої суми грошового зобов'язання 07.04.2014 в картці особового рахунку платника по орендній платі за землю виник податковий борг в сумі 24654,36 грн (за січень та лютий 2014 року).
Товариством частково був сплачений податковий борг 16.04.2014 (платіжне доручення № 2039 від 16.04.2014 на суму 9271,88 грн) і 29.04.2014 (платіжне доручення № 2055 від 29.04.2014 на суму 12327,18 грн).
Працівниками ДПІ у м. Чернігові складений акт перевірки від 15.05.2014 № 534/15-03-26 своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання платником податків, в якому розраховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання по земельному податку у сумі 2159,91 грн та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2014 року № 0010431503, яким до платника застосовано штрафну санкцію за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 2159,91 грн.
Також, відповідач зазначає, що правомірність його правової позиції викладена у постанові Верховного суду України від 24.12.2010 у справі за позовом акціонерного товариства закритого типу «Консул» до ДПІ у Подільському районі м. Києва про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
ТОВ «ВУДСТІЛ» (ЄДРПОУ 32601781) зареєстроване виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 103249 (а. с. 26) та довідкою АА № 818516 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 27). Ці факти сторонами не заперечуються та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування.
Судом встановлено, що ТОВ «Вудстіл» укладено з Чернігівською міською радою договір оренди землі № 4130 від 24.03.2014 (а. с. 37-39).
Згідно з рішенням Чернігівської міської ради від 30.10.2013 (34 сесія 6 скликання) «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою юридичним та фізичним особам» п.п. 3.2 п. 3 ТОВ «Вудстіл» надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. Договір укладено на підставі рішення Чернігівської міської ради від 30 грудня 2013 року (36 сесія 6 скликання) «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою та надання, вилучення і передача земельних ділянок юридичним та фізичним особам» (п. 4).
При цьому, товариству Реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції у Чернігівській області видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 99935 від 26.09.2013, адреса об'єкта - м. Чернігів, вул. Шевченко, буд. 144, що підтверджує фактичне використання земельної ділянки за вказаною адресою, починаючи з вересня 2013 року.
Дійшовши висновку про відмову у задоволенні позовних вимог суд виходить з наступного.
У період перевірки ТОВ «Вудстіл» використовувалась земельна ділянка за адресою м. Чернігів, вул. Шевченко, буд. 144, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а. с. 70-71) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 72-74).
Абзацами 2 та 3 п. 286.5 ст. 286.5 Податкового кодексу України передбачено, що у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
Пунктом 287.6 ст. 286 Податкового кодексу України передбачено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Таким чином, обов'язок сплачувати земельний податок виникає у власника чи користувача земельної ділянки з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно та, як наслідок, припиняється в особи, яка відчужила об'єкт нерухомого майна.
Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.12.2012 по справі № 21-59а10.
Підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність свого рішення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ВУДСТІЛ» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВУДСТІЛ» (код ЄДРПОУ 32601781) судовий збір у розмірі 1644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) грн 30 коп. на користь Державного бюджету України (УК у м. Чернігові, код 38054398, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 853592).
Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а у разі проголошення її вступної та резолютивної частин, або прийняття її у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.
Суддя Д.В. Лобан