"21" серпня 2014 р.Справа № 915/684/13
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів Журавльова О.О., Лисенко В.А.,
(склад судової колегії змінено згідно розпорядження голови суду від 20.08.2014 р.)
при секретарі судового засідання: Оксенюк О.М.,
за участю представників сторін:
від позивача: Шкута Р.І., довіреність № 332/30-3, дата видачі : 27.12.13;
від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Юг ресурси»
на рішення господарського суду Миколаївської області від 08 квітня 2014 року
по справі № 915/684/13
за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»
до Приватного підприємства «Юг ресурси»
про звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки в сумі 621743,40 грн. та встановлення способу реалізації предмету іпотеки,
Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Юг ресурси» про звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки в сумі 621743,40 грн. та встановлення способу реалізації предмету іпотеки.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.04.2014 р. (суддя Мавродієва М.В.) позов задоволено частково, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 02.11.2005, укладеним між АКІБ "УкрСиббанк" та ЗАТ "Югресурси", посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за №4545, а саме: нежитлові приміщення більярд-клубу з майданчиком, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, пр.Миру, 17/2, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу відповідно до іпотечної вартості, визначеною за згодою сторін у сумі 1205554,0 грн., за рахунок чого задовольнити вимоги Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" по кредитному договору №138МК (№10622774000) від 02.11.2005, на загальну суму 621682,20 грн., з яких: 289676,08 грн. заборгованості за кредитом, 331101,63 грн. заборгованості по відсоткам, 441,26 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 463,23 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків.
Стягнуто з Приватного підприємства "Югресурси" на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 12433,64 грн. судового збору.
В решті позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, обставини справи свідчать про дотримання позивачем процедури звернення стягнення на предмет іпотек, а тому стягненню за рахунок заставленого майна підлягає сума 621682,20 грн., з яких:
289676,08 грн. - заборгованість за кредитом;
331101,63грн. - заборгованість за відсотками;
441,26 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту;
463,23 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне підприємство «Юг ресурси» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області скасувати в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 28.11.2006 року, з вартості якого підлягає сплаті заборгованість за кредитом за період з 02.04.2007 р. по 28.03.2010 р. в сумі 66 567,00 грн. та за процентами за період з 26.03.2007 р. по 28.03.2010 р. в сумі 20 424,76 грн. та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилався на те, що суд першої інстанції не застосував за заявою відповідача строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками, посилаючись на п.1.2.2 договору, яким визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 01.11.2012 року.
Однак, на думку скаржника, даний висновок є необґрунтованим, оскільки договором встановлений графік погашення кредиту, за яким повинно відбуватись погашення боргу.
Отже, оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, апелянт вважає, що оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись відповідно до графіку, а погашення процентів з 01 по 05 число кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
З огляду на викладене, апелянт зазначає, що вимоги банку про стягнення боргу за кредитом за період з 02.04.25007 по 28.03.2010 р. в сумі 66 567 грн. та за процентами за період з 26.03.2007 р. по 28.03.2010 р. в сумі 20424,76 грн. задоволенню не підлягають в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Представник ПП «Югресурси» в судові засідання не з'являвся, хоча був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду, а також відсутність пояснень апелянта щодо поважності причин неявки, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника апелянта.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2005 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (правонаступником якого згідно статуту є ПАТ "УкрСиббанк") та Закритим акціонерним товариством "Юг ресурси" (правонаступником якого згідно статуту є ПП "Югресурси") укладено кредитний договір №138 МК, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику (ПП "Югресурси") кредит у формі непоновлювальної кредитної лінії в національній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 550000,0 грн. у термін до 02.11.2005 (т.1 а.с.104-111).
Згідно п.1.5 Договору, кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника №26009013201700 для подальшого використання за цільовим призначенням або сплати платіжних документів позичальника з позичкового рахунку у порядку, визначеному банком та позичальником.
Відповідно до п.3.1 Договору кредиту, банк зобов'язався відкрити позичковий рахунок для видачі кредиту №20630013201700.
Відповідно до п.9.5 Договору кредиту, він набрав чинності з дати його укладення та діє до повного погашення суми кредиту та плати за кредит.
Згідно п.1.2.2 Договору кредиту, позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 01.11.2012, при цьому погашення відбуватиметься згідно графіка, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, передбачений договором. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок банку. Позичальник повинен повернути основну суму кредиту на рахунок №20630013201700 в АКБ "УкрСиббанк".
Доданий до Договору кредиту графік погашення заборгованості визначає дати щомісячного погашення кредиту (починаючи з 01.12.2005 по 01.11.2012) та розмір допустимої заборгованості на дату кожного погашення (т.1 а.с.112-114).
Відповідно до п.1.3 Договору кредиту, за користування кредитними коштами за цим договором встановлюється процентна ставка у розмірі 18% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору. За користування кредитними кошами понад встановлений термін процентна ставка встановлюється в розмірі 27% річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї заборгованості клієнта по основній сумі боргу незалежно від розміру простроченої заборгованості. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком позичальнику згідно умов даного договору, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку. Строк сплати процентів - з 01 по 05 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблено не пізніше дати остаточного повернення кредиту. Проценти сплачуються на рахунок №20685013201700 в АКБ "УкрСиббанк".
На виконання умов договору, позивач надав відповідачу кредит шляхом зарахування коштів на поточний рахунок відповідача №26009013201700 в сумі 448886,0 грн.
В свою чергу, кредит відповідачем погашений не в повному обсязі, частково у розмірі 159209,92 грн., та сплачено 348312,25 грн. процентів, що підтверджується банківськими виписками за особовим рахунком №26009013201700 за період з 31.10.2005 по 31.12.2009 (т.2 а.с.12-155), з яких вбачається, що з позичкового рахунку відповідача №20630013201700, за платіжними вимогами останнього, були перераховані грошові кошти у розмірі 448886,0 грн. та здійснювалось перерахування ЗАТ "Югресурси" грошових коштів на рахунок банку з призначенням платежу "погашення кредиту та відсотків за кредитним договором №10622774000 від 02.11.2005".
Як було з'ясовано в суді першої інстанції, номер Договору кредиту №138-мк в обліковій політиці банку змінений на №10622774000, що пояснює перерахування коштів відповідачем в погашення кредиту за договором з вказаним номером.
За умовами п.9.2 Договору кредиту сторони погодили, що протягом дії цього договору процентна ставка підлягає зміні в сторону збільшення у разі настання будь-якого з наступних випадків: порушення позичальником п.4.8 Договору (підтвердження фінансового стану) та/або здійснення поточних коливань процентних ставок по вкладам та/або кредитам, або змін у грошово-кредитній політиці НБУ; підвищення ставки по кредитах банків України у відповідній валюті; підвищення ставки на 3 відсоткових пункти по бланкових кредитах "овернайт" НБУ з моменту укладання кредитної угоди чи останнього перегляду процентної ставки.
Збільшення розміру процентної ставки здійснюється у такому порядку: про встановлення іншого розміру процентної ставки банк повідомляє позичальника шляхом направлення поштового рекомендованого листа за адресою, що вказана позичальником у Договорі кредиту, або іншу адресу, яку позичальник повідомив банку при зміні адреси. Сторони погодили, що зміна розміру процентної ставки, що здійснюється відповідно до цього пункту не потребує додаткового підписання сторонами угод про внесення змін, а новий розмір процентної ставки за цим договором починає застосовуватись з дати, що буде вказано в повідомленні банку.
При незгоді позичальника з встановленим розміром процентної ставки, останній може повідомити про це банк письмово. У разі незгоди позичальника з встановленим розміром процентної ставки, банк має право самостійно змінити термін повернення кредиту та сплати відсотків та достроково витребувати суму кредиту у повному розмірі в порядку, вказаному у розділі 11 цього договору.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем в підтвердження правомірності нарахування відповідачу процентів у визначених у розрахунку розмірах та нарахування збільшеного вдвічі від діючої процентної ставки у зв'язку з прострочкою платежу, надані суду листи №203712 від 22.02.2008, №13780 від 06.06.2008, №25672 від 07.06.2008, №35979 від 09.06.2008 та докази їх направлення позичальнику.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Крім того, 02.11.2005 позивач та відповідач уклали іпотечний договір (т.1 а.с.116-121), згідно якого відповідач, в якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту №138-мк від 02.11.2005, передав позивачу в іпотеку нежитлові приміщення більярд-клубу з майданчиком, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, пр.Миру, 17/2.
Іпотечний договір від 02.11.2005 посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за №4545, зареєстрований в Державному реєстрі іпотек, що підтверджується витягом з реєстру за №5516096 (т.1 а.с.130).
Згідно п.п.1.1 Іпотечного договору, заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 838553,0 грн.
22.11.2006 між сторонами було укладено Додатковий договір, яким у п.1.1 внесені зміни та визначено заставну вартість предмету іпотеки у сумі 1205554,0 грн. (т.1 а.с.123).
Відповідно до ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч.6 ст.3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Згідно п.2.1.1 Іпотечного договору, у разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань за договором, зазначеним у п.1.3 цього договору, іпотекодержатель набуває право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги у порядку, визначеному в розділі 5 цього договору, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, відсотки за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання, або простроченням виконання, неустойку, необхідні витрати на отримання предмету іпотеки та його реалізацію.
Пунктом 5.1 Іпотечного договору передбачено, що позивач має право у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем основного зобов'язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п.5.4 Іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду після невиконання іпотекодавцем у 30 денний строк вимоги згідно до повідомлення надісланого у порядку ст.35 Закону України "Про іпотеку". Реалізація предмету іпотеки провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не буде встановлено договором. Початкова ціна предмету іпотеки для його продажу з публічних торгів встановлюється у розмірі зазначеному у п.1.1 Іпотечного договору, або, за вимогою. Іпотекодержателя, визначається незалежним суб'єктом оціночної діяльності.
Згідно ст.35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про зверенння стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Як встановлено судом першої інстанції, 21.11.2012 на виконання умов Іпотечного договору та ст.35 Закону України "Про іпотеку", позивачем на адресу відповідача були направлені вимоги №30-11/34544 та №30-11/34404, у яких було зазначено про порушення умов кредитного договору та вимагалось виконати порушені зобов'язання у 30-денний строк з моменту отримання повідомлення і попереджалось про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги іпотекодержателя.
Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки матеріалами справи доведено наявність заборгованості відповідача за кредитом у розмірі 289676,08 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 331101,63 грн.
При цьому, відповідачем не спростовано висновків суду першої інстанції та не доведено погашення заборгованості, а тому судова колегія вважає факт наявності боргу відповідача встановленим.
Також судова колегія погоджується з висновками суду про те, що встановлені обставини справи свідчать про правомірність застосування у відповідності до умов договору процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, а також її дотримання позивачем.
Доводи апелянта про пропущення позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з даним позовом судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки дане питання висвітлено в рішенні суду першої інстанції, та зазначає наступне.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом першим ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Положеннями статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно ч.ч.2-5 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до п.1.2.2 Договору кредиту, погашення кредиту має відбуватись згідно графіка, але позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 01.11.2012.
Довід апелянта щодо того, що умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, а тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення, являється помилковим, виходячи з наступного.
Судова колегія зазначає, що графік погашення зобов'язання визначає періодичність виплат та їх розмір, однак, відповідно до п.1.2.2 договору, в будь-якому разу кінцевий строк виконання основного зобов'язання та остаточного погашення процентів становить 01.11.2012 року.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що перебіг строку позовної давності почався з 02.11.2012, а тому посилання скаржника на пропуск позивачем строку позовної давності по вимогам щодо сплати основного боргу та відсотків, є помилковим.
Крім того, апеляційний суд перевірив розрахунок пені, частково задоволений судом першої інстанції, та погодився з висновками суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне повернення кредиту - 441,26 грн. за період з 02.11.2012 по 20.03.2013; за несвоєчасне повернення відсотків - 463,23 грн. за період з 02.11.2012 по 20.03.2013.ю та відмову в стягненні пені за період з 23.10.2012 по 01.11.2012, оскільки остаточне погашення відповідачем заборгованості мало відбутись 01.11.2012, тобто станом на 23.10.2012 (початок нарахування пені) відповідачем, ще не були порушені договірні зобов'язання і право банка на нарахування пені не виникло.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги необґрунтовані, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, як вірно зазначено судом першої інстанції, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 621682,20 грн., з яких 289676,08 грн. - заборгованість за кредитом; 331101,63грн. - заборгованість за відсотками; 441,26 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 463,23 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.
За таких обставин, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Юг ресурси» слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 08 квітня 2014 року по справі № 915/684/13 слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Юг ресурси» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 08 квітня 2014 року по справі № 915/684/13 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.
Повний текст постанови підписаний 22.08.2014 року
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя О.О. Журавльов
Суддя В.А. Лисенко