21.08.2014 року Справа № 904/373/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванов О.Г. (доповідач),
суддів: Величко Н.Л., Герасименко І.М.
при секретарі судового засідання: Ревкова Г.О.
представники сторін:
від позивача: Чигрин В.В., представник, довіреність № 13-11-15568 від 10.12.13,
від відповідача: Подолінська Т.В., представник, довіреністьб/н від 20.12.13,
від відповідача: Пономаренко Є.В., представник, довіреністьб/н від 03.02.14.
Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "КБ "Надра", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2014 року у справі № 904/373/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "КБ "Надра", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента Ltd", м. Дніпропетровськ
про стягнення 3 288 861,22 грн.
До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство "КБ "Надра" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента Ltd" про стягнення заборгованості за договором про надання банківської гарантії від 28.03.2006 року у сумі 3 288 861, 22 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.03.2006 року між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "Вента Ltd" було укладено договір про надання банківської гарантії, відповідно до п. 1.1 якого, з урахуванням змін та доповнень, банк за дорученням клієнта надає гарантію на суму 600 000,00 доларів США строком дії до 31.03.2009 року включно.
Пунктом 2.1.4 договору банк зобов'язався оплатити при настанні гарантійного випадку, суму зазначену в документах, наданих бенефіціаром по гарантії і направити клієнту відповідне повідомлення із зазначенням строку відшкодування оплачених по гарантії коштів.
03.02.2009 року ПАТ "КБ "Надра" отримав вимогу від бенефіціара на оплату суми: 143 456,80 доларів США. 13.03.2009 року ПАТ "КБ "Надра" отримав вимогу від бенефіціара на оплату суми: 185 011.89 доларів США. Всього на загальну суму: 328 468,69 доларів США.
У зв'язку з настанням гарантійного викупу передбаченого п. 2.1.4. договору гарантії, в період з 08.04.2011 року по 21.04.2011 року ПАТ "КБ "Надра" було проведено оплату загальної суми заборгованості 328 468,69 доларів США новому кредитору CENTRAGAS HOLDING AG.
Тому, станом на 31.10.2013 року банк розрахував заборгованість ТОВ "Вента Ltd", яка підлягає поверненню ПАТ "КБ "Надра", що складається з - 185 011.89 доларів США, відповідно до курсу НБУ становить 1 478 800,04 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 596 740,92 грн. - комісія, 780 991,23 грн. - відсотки, 238 579,720 грн. - пеня за порушення строку сплати кредиту, 96 274,20 грн. - пеня за порушення строку сплати комісії та 97 475,03 грн. - пеня за порушення строку сплати процентів, а всього 3 288 861, 22 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2014 року (суддя Золотарьова Я.С.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Вмотивовуючи рішення, суд послався на те, що у Позивача відсутнє право зворотної вимоги за гарантією до Відповідача, оскільки вимога бенефіціара про сплату за гарантією була надіслана до Позивача після спливу строку її дії, і така оплата останнім була здійснена з порушенням умов гарантії та неналежному бенефіціару, якому було в порушення умов гарантії передано право вимоги за нею. Такий висновок суд першої інстанції зробив виходячи з того, що гарантія, стягнення суми зворотної вимоги (регресу) за якою є предметом розгляду у даній справі, була надана на паперовому носії у формі гарантійного листа, викладеного у додатку № 1 до Договору про надання банківської гарантії від 28.03.2006, на суму не більше 300 000,00 (триста тисяч) доларів США та строком дії до 28.03.2007, протягом якого до неї не вносилися жодні зміни, і по якого дія гарантії припинилася, а бенефіціар втратив право вимоги за нею.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Публічне акціонерне товариство "КБ "Надра" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента Ltd" на користь Публічного акціонерного товариства "КБ "Надра" заборгованість за договором про надання банківської гарантії від 28.03.2006 року в сумі 3 288 861,22 грн.
Зокрема, Позивач вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо форми гарантії, стягнення суми зворотної вимоги (регресу) за якою є предметом розгляду у даній справі, і порушення порядку внесення змін до неї, зазначаючи, що гарантія була оформлена в бездокументарній формі шляхом направлення бенефіціару відповідного авторизованого SWIFT-повідомлення без здійснення фактичної емісії гарантійного листа на паперовому носії, а зміни до неї вносилися за відповідними клопотаннями Відповідача також в бездокументарній формі шляхом направлення бенефіціару відповідних SWIFT-повідомлень щодо збільшення суми гарантії та строку її дії, внесення яких останнім не заперечувалося.
Таким чином, Позивач вважає, що вищезазначена гарантія з урахуванням змін до неї була оформлена на суму не більше 600 000,00 (шістсот тисяч) доларів США, строком дії до 31.03.2009, а тому вимога бенефіціара про сплату коштів за гарантією, яка (вимога), як зазначає Позивач, була ним отримана 13.03.2009, є такою, що пред'явлена протягом строку дії гарантії, закінчення якого не позбавляє бенефіціара права вимагати виконання цієї вимоги, а Позивача - обов'язку її виконати.
Саме це право вимагати виконання Позивачем платіжної вимоги бенефіціара про сплату коштів за гарантією, на думку Позивача і було предметом переуступки права вимоги згідно Додатку Б повідомлення позичальнику та підтвердження від 22.06.2010 та договору новації (переуступки) та реструктуризації боргу від 20.01.2011. Тобто Позивач вказує в апеляційній скарзі, що при переуступці права вимоги за гарантією здійснювалася заміна сторони не в зобов'язаннях гарантії (заміна бенефіціара), як в оскаржуваному рішенні зазначив суд першої інстанції, а в зобов'язаннях Позивача сплатити заборгованість, яка утворилася внаслідок невиконання перед бенефіціаром умов гарантії, а тому Позивач вважає, що сплата заборгованості за гарантією бенефіціару, якому перейшло відповідне право вимоги, не порушує умови гарантії, вимоги законодавства та звичаїв, якими сторони домовились керуватися у правовідносинах пов'язаних з гарантією, і дає йому право зворотної вимоги (регресу) до ТОВ «Вента. ЛТД» згідно з Договором про надання банківської гарантії від 28.03.2006.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, у своєму відзиві та додаткових пояснення зазначає, що у Позивача відсутнє право зворотної вимоги (регресу) за гарантією, наданою в рамках Договору про надання банківської гарантії від 28.03.2006. Свої заперечення Відповідач обґрунтовує тим, що гарантія, стягнення суми зворотної вимоги (регресу) за якою є предметом розгляду у даній справі, була надана на паперовому носії у формі гарантійного листа, викладеного у додатку № 1 до Договору про надання банківської гарантії від 28.03.2006, строком дії до 28.03.2007, протягом якого до неї не вносилися жодні зміни. SWIFT-повідомлення адресовані бенефіціару, які Позивач позиціонує як зміни до гарантії, Відповідач не вважає такими змінами, оскільки вони не відповідають вимогам, які до них ставляться законодавством, а саме, вони не ініційовані відповідним дорученням та клопотання Відповідача, не погоджені бенефіціаром та зроблені в іншій формі, ніж гарантія, що змінюється. Вимогу бенефіціара, адресовану Позивачу, яка, як зазначає останній була ним отримана 13.03.2009, Відповідач вважає такою, що була виставлена після закінчення строку дії гарантії, і її задоволення є порушенням умов гарантії, законодавства та звичаїв, якими сторони домовились керуватися у відповідних правовідносинах. Саму ж вимогу Відповідач вважає безпідставною, документально підтверджуючи проведення розрахунків з правочином, в забезпечення виконання грошових зобов'язань за яким була надання вищезазначена гарантія, як доказ дотримання зобов'язань за цим правочином.
До того ж, Відповідач, зауважує на тому, що з вимоги бенефіціара про виконання умов гарантії, адресованій Позивачу, неможливо встановити дату її створення (складання), направлення або отримання адресатом.
Щодо переуступки права вимоги за гарантією, Відповідач не погоджується з позицією Позивача, оскільки вважає, що предметом Додатку Б повідомлення позичальнику та підтвердження від 22.06.2010 та договору новації (переуступки) та реструктуризації боргу від 20.01.2011, є передача безпосередньо права вимоги за гарантією як фінансового інструменту, а не боргу за нею, що є порушенням умов як самої гарантії, так і вимог законодавства та звичаїв, якими сторони домовились керуватися у відповідних правовідносинах.
Заперечуючи проти переуступки права вимоги за гарантією, Відповідач вказує на те, що згідно з умовами договору новації (переуступки) та реструктуризації боргу від 20.01.2011, зобов'язання Позивача перед новим кредитором за гарантією припинилося, а Позивач взяв на себе нове зобов'язання, а саме, боргове, яке жодним чином не пов'язане із гарантійним, з іншими умовами, строками та особливим порядком його виконання (реструктуризацією), а тому виконання Позивачем цього боргового зобов'язання не є підставою для виникнення у останнього права зворотної вимоги (регресу) до Відповідача. Спірним Відповідач вважає і факт набуття чинності договором новації (переуступки) та реструктуризації боргу від 20.01.2011, оскільки, на його думку, Позивачем не було надано належних та допустимих доказів в підтвердження настання обставин, з якими договір повязує дату набрання ним чинності, а саме, лист Національного банку України про відсутність необхідності реєстрації цього договору. Мова йде про копії електронних документів на паперових носіях, які долучені до матеріалів справи Позивачем, які не є належними та допустимими доказами, оскільки не мають всіх обов'язкових реквізитів електронних документів та не завірені в установленому законодавством порядку, що не дозволяє встановити їх цілісність та справжність.
В судовому засіданні 20.08.2014 представник ПАТ «КБ «Надра» підтримав доводи своєї апеляційної скарги. Представники ТОВ «Вента. ЛТД» заперечували на задоволенні апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях.
В судовому засіданні 21.08.2014 колегією суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.
12.01.2006 між Відповідачем та фірмою А/Т Хімічний завод "Гедеон Ріхтер" (Завод) було укладено Генеральний контракт № RG-G/9182/UKR-2006 (Генеральний контракт), згідно з п. 1.1 якого сторони домовились встановити довгострокове співробітництво в галузі купівлі-продажу медикаментів з метою задоволення потреб у ліках в регіонах, що належать до сфери діяльності Відповідача (т. 2 а.с. 29-34).
П. 3.8 Генерального контракту передбачено, що за дорученням Відповідача Позивач надає Угорському Експортно-Імпортному банку безумовну банківську гарантію на суму 300 000,00 (триста тисяч) доларів США в прийнятній для Угорського Експортно-Імпортного банку формі, на основі якої здійснюється форфейтинг.
У випадку, якщо Угорський Експортно-Імпортний банку відмовиться від подальшого форфейтингу, Завод має право припинити подальші поставки товару Відповідачу на умовах банківської гарантії, а відпуск товару продовжувати на умовах купівлі-продажу (п. 3.9 Генерального контракту).
Сторони Генерального контракту в п. 4.6 погодили, що всі платежі за даним Генеральним контрактом, пов'язані з форфейтингом, здійснюються на підставі договору між Заводом і Угорським Експортно-Імпортним банком.
В п. 4.1.8 Генерального контракту встановлено, що у разі застосування таких видів оплати як акредитив або платіж під банківську гарантію бенефіціаром має бути Завод.
Відповідно до п. 11.5 Генерального контракту жодна із сторін не має права передавати права та обов'язки за даним контрактом третій особі без попередньої згоди іншої сторони, окрім Угорському Експортно-Імпортному банку.
28.03.2006 Відповідач подав до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра", правонаступником якого є Позивач, заяву про надання гарантії, в якій просив надати гарантію на користь бенефіціара (Угорського Експортно-Імпортного банку у розмірі 300 000,00 доларів США строком дії до 28.03.2007, в якості забезпечення Генерального контракту (т. 1 а.с.46).
28.03.2006 між Позивачем і Відповідачем було укладено Договір про надання банківської гарантії (надалі - Договір), згідно з п. 1.1 якого Позивач зобов'язався за дорученням Відповідача надати гарантію на суму 300 000,00 (триста тисяч) доларів США строком дії до 28.03.2007 включно. Гарантія надається у забезпечення зобов'язань Відповідача по оплаті продукції, поставленої Заводом за Генеральним контрактом (т. 1 а.с. 12-13).
Згідно з пунктом 2.1.1 Договору Позивач взяв на себе зобов'язання надати гарантію строком дії та у сумі, які вказані в п.1.1 даного договору, забезпечити передачу її умов бенефіціару у строк до п'яти робочих днів після підписання даного договору та оплату при настанні гарантійного випадку проти надання бенефіціаром документів до банку.
В пункті 2.2.16 Договору сторони у справі дійшли згоди, форма і текст гарантії міститься в додатку № 1 до цього Договору.
28.03.2006 року сторонами у справі було підписано Додаток № 1 до Договору "Гарантійний лист для Угорського Експортно-Імпортного банку". Відповідно до тексту гарантійного листа, викладеного у Додатку № 1 до Договору, Позивач зобов'язався безвідклично і безумовно за першою письмовою вимогою Угорського Експортно-Імпортного Банку виплатити йому будь-яку суму до 300 000,00 доларів США, після відповідної вимоги про оплату, яка вказує, що сума форфейтованих документів, яка була належним чином оплачена останнім Заводу, не була оплачена Відповідачем при настанні строку платежу за Генеральним контрактом. Також сторони передбачили, що гарантійний лист діє до 28.03.2007 року, після чого він стає недійсним, а сама гарантія регулюється Уніфікованими Правилами для гарантій за вимогою, ІСС Номер 458 (т. 1 а.с.14).
06.07.2006 між сторонами у справі була додаткова угода № 1 до Договору, якою було змінено найменування Відповідача (т. 1 а.с.15).
29.01.2007 між сторонами у справі була укладена додаткова угода № 2 до Договору, в якій сторони дійшли згоди, зокрема, викласти п.1.1 Договору у наступній редакції: "Банк за дорученням клієнта надає гарантію на суму 450 000,00 доларів США строком дії до 31.12.2007 року включно. Гарантія надається у забезпечення зобов'язань клієнта по оплаті продукції, поставленої Хімічним Заводом Gedeon RICHER Ltd, через HungarianExport-ImportBank LTD за генеральним контрактом № RG-G/9182/UKR-2006 від 12.01.2006 року, укладений між клієнтом та заводом." (т. 1 а.с. 15, зв.)
16.10.2007 між сторонами у справі була укладена додаткова угода № 3до Договору, якою було змінено строк дії гарантії до 31.03.2008 року, шляхом внесення змін до п.1.1 договору (т. 1 а.с.16).
18.02.2008 між сторонами у справі була укладена додаткова угода № 4 до Договору, в якій сторони дійшли згоди, зокрема, викласти п.1.1 Договору у наступній редакції: "Банк за дорученням клієнта надає гарантію на суму 600 000,00 доларів США строком дії до 31.03.2009 року включно. Гарантія надається у забезпечення зобов'язань клієнта по оплаті продукції, поставленої Хімічним Заводом Gedeon RICHER Ltd, через HungarianExport-ImportBank LTD за генеральним контрактом № RG-G/9182/UKR-2006 від 12.01.2006 року, укладений між клієнтом та заводом." (т. 1 а.с.16 зв.).
18.07.2008 між сторонами у справі була укладена додаткова угода № 5 до Договору, в якій сторони внесли зміни до договору про надання банківської гарантії від 28.03.2006 року.
В матеріалах судової справи містяться роздруківки документів, які надсилались Позивачем в електронній формі з використанням системи SWIFT на адресу Угорського Експортно-Імпортного банку та відповідні роздруківки документів, адресованих Позивачу кореспондентом яких був Угорський Експортно-Імпортний банк, із наданих перекладів яких з англійської на українську мову, засвідчених нотаріально, колегією суддів апеляційного господарського суду під час розгляду даної справи встановлено таке.
30.03.2006 Позивач направив за допомогою системи SWIFT на адресу Угорського Експортно-Імпортного банку повідомлення із текстом гарантійного листа, зазначеним в Додатку № 1 до Договору (т. 1 а.с. 131,132, 149, 150).
31.01.2007 Позивач направив за допомогою системи SWIFT на адресу Угорського Експортно-Імпортного банку повідомлення, в якому просило зробити такі поправки до Гарантійного листа: «У першому абзаці гарантійного листа фразу «Хімічні заводи «Гедеон «Ріхтер ЛТД», слід читати «Хімічні заводи «Гедеон Ріхтер ПІЕЛСІ». У Другому Абзаці гарантійного листа фразу «будь-яка сума до 30 000,00 доларів США» слід читати «будь-яка сума до 450 000,00 доларів США. У п'ятому абзаці гарантійного листа замість фрази «дійсний до 28 березня 2007 року» слід читати «дійсний до 31 грудня 2007 року» (т. 1 а.с. 128, 143,144).
17.10.2007 Позивач направив за допомогою системи SWIFT на адресу Угорського Експортно-Імпортного банку повідомлення, в якому просило зробити такі поправки до Гарантійного листа: «у п'ятому абзаці гарантійного листа слід читати «дійсний до 31 березня 2008 року» замість фрази дійсний до « 31 грудня 2007 року» (т. 1 а.с. 75-77, т. 2 а.с. 111-113).
19.02.2008 Позивач направив за допомогою системи SWIFT на адресу Угорського Експортно-Імпортного банку повідомлення, в якому просило зробити такі поправки до Гарантійного листа: «У другому абзаці гарантійного листа замість фрази «будь-яка сума до 450 000,00 доларів США» слід читати «будь-яка сума до 600 000,00 доларів США.». У п'ятому абзаці гарантійного листа замість фрази « дійсний до 31 березня 2008 року» слід читати «дійсний до 31 березня 2009 року» (т. 1 а.с. 130, 147, 148).
Як вказує Позивач, підставою для надсилання на адресу Угорського Експортно-Імпортного банку вищезазначених повідомлень за допомогою системи SWIFT були клопотання Відповідача від 03.09.2007 року (т. 1 а.с. 190), від 06.12.2007 (т. 1 а.с. 191).
Зокрема, згідно з клопотанням від 03.09.2007 року Відповідач просить Позивача продовжити банківську гарантію до 31.03.2007 року, а з клопотанням від 06.12.2007 року - продовжити банківську гарантію до 31.03.2009 року зі збільшенням суми гарантії до 600 000,00 дол. США.
Як зазначає Позивач, 13.03.2009 року ним за допомогою системи SWIFT було отримано повідомлення від Угорського Експертно-імпортного банку, в якому останній вимагає від адресата здійснити оплату за гарантією на суму 185 011,89 дол. США, зазначаючи при цьому, що сума документів в рамках операції форфейтингу, які були уступлені Угорському Експортно-Імпортному банку Заводом, не були оплачені Відповідачем по настанню дати платежу, а саме 25.02.2009». (т. 1 а.с. 103-104, т. 2 а.с. 127-130).
22.06.2010 між Угорським Експортно-Імпортним банком та «Міжнародною корпорацією фінансових послуг Каргілл» (CargillFinancialServiceInternational, Inc.) було укладено Додаток Б повідомлення позичальнику та підтвердження, за яким з 22.06.2010 до останнього перейшли всі права за Гарантійним листом, стягнення зворотної вимоги (регресу) за яким є предметом розгляду у даній справі. Зазначений Додаток Б також підтверджений підписом представника Позивача (т. 1 а.с. 134, 135, 152, 153).
20.01.2011 між Позивачем КаргілФайненшнлСервісез Інтернешнл, Інк. (CargillFinancialServiceInternational, Inc.) (Первинний кредитор) та ЦентрагазХолдінг АГ (CentragasHolding AG) (Новий кредитор) було укладено договір про новацію (переуступку) та реструктуризацію.
Відповідно до п. 1.1 Договору про новацію (переуступку) та реструктуризацію Первинний кредитор та Новий кредитор погодились про передачу всіх прав та вигод Первинного кредитора Новому кредитору за фінансовими договорами, зазначеними в додатку до цього договору, серед яких є і гарантійний лист, стягнення зворотної вимоги (регресу) за яким є предметом розгляду у даній справі.
В п. 2.3 Договору новації та реструктуризації від 20.01.2011 його сторони прийшли до згоди, що цим Договором Новий Кредитор та Первинний Кредитор визнають та погоджуються, що починаючи з Дати набрання Чинності, умови цього Договору повністю відображають зобов'язання Боржника по відношенню до Нового Кредитора та не має жодних подальших зобов'язань, які виникають за Існуючими Фінансовими Договорами або іншим чином (включаючи, але не обмежуючись такі, що виникають стосовно штрафів за прострочення, комісій або в будь-який інший спосіб).
В п.п. (b) п. 4.2 Договору про новацію(переуступку) та реструктуризацію від 20.01.2011 на Дату Набрання Чинності Позичальник звільняється від всіх зобов'язань за Існуючими Фінансовими Договорами.
Також сторонами договору про новацію (переуступку) та реструктуризацію від 20.01.2011, в. п. 3.2 було погоджено, що Позивач сплачує загальний борг 31.12.2008 одним платежем.
При цьому, відповідно до п. 4.1 договору про новацію (переуступку) та реструктуризацію від 20.01.2011 він вступає в силу на дату реєстрації в Національному Банку України або на дату листа від Національного Банку України про те, що така реєстрація не вимагається.
14.07.2014 Позивачем було надано до суду роздруківку листа Національного банку України від 24.02.2011 № 13/210/863-2862 з роз'ясненнями щодо реєстрації договору новації. Як з нього вбачається він був отриманий засобами електронного зв'язку (електронною поштою). Згідно зі змістом цього листа реєстрації договору новації не вимагається, але в ньому не зазначено реквізитів договору новації, якого він стосується (т. 2 а.с. 109-110).
В матеріалах судової справи містяться роздруківки документів, які надсилались Позивачем в електронній формі з використанням системи SWIFT на адресу ЦентрагазХолдінг АГ (CentragasHolding AG), із наданих перекладів яких з англійської на українську мову, засвідчених нотаріально, вбачається, що за допомогою цих повідомлень Позивачем було здійснено оплати за договором про новацію (переуступку) реструктуризацію від 20.01.2011 на всю суму фінансових договорів, зазначених у додатку до цього договору (т.1 а.с. 79-98, 154-161).
Вимогою-повідомленням від 10.06.2013 вих. № 05, отримання якої не заперечує Відповідач, Позивач повідомив про здійснення ним оплат за гарантією на користь кредитора на суму 328 468,69 дол. США та вимагав відшкодування цієї суми з боку Відповідача (т. 1 а.с. 20).
Зазначена вимога Відповідачем виконана не була, що і стало причиною пред'явлення Позивачем позову до суду, який є розглядається у даній справі.
Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.
До законодавства, що регулює відносини гарантії належить ст. 200 Господарського кодексу України; ст.ст. 546-548, ст.ст. 560-569 Цивільного кодексу України; Уніфіковані правила міжнародної торгової палати для гарантій на першу вимогу 1992 року, публікація МТП №458 (надалі - Уніфіковані правила), оскільки відповідно до п. 2.1.2 договору та абз.8 Гарантійного листа сторони домовились про застосування до відносин між ними вказаних Уніфікованих правил; Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 639 (надалі - Положення).
Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, гарантія є видом забезпечення зобов'язання.
Статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Отже, згідно з вимогами вищезазначених актів законодавства гарантія є правочином, який вчиняється виключно в письмовій формі.
Ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Разом з тим, ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Так, в п. 2.2.16 Договору сторони у справі дійшли згоди, що форма і текст гарантії містяться в додатку № 1 до цього Договору, який має письмову форму, викладений на паперовому носії і підписаний сторонами Договору.
Пунктом 2 розділу І Положення визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії.
Гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії (п. 2 розділу І вказаного Положення).
Повідомлення - повідомлення, що складається та надсилається банками, які здійснюють операції за гарантіями у форматах міжнародних стандартів (що використовуються в міжнародній банківській практиці), за допомогою телекса (повідомлення може містити відповідний телексний ключ) або системи SWIFT, або іншими засобами передавання інформації на адресу банків, що беруть участь у здійсненні операцій за гарантіям и (п. 2 розділу І вказаного Положення).
Відповідно до п.п. 1, 3 Положення для отримання гарантії принципал подає до банку-гаранта заяву про надання гарантії. Заява про надання гарантії заповнюється з використанням відповідних технічних засобів або від руки та подається до банку-гаранта не менше ніж у двох примірниках, один з яких - оригінал, другий її копія. Перший примірник заяви про надання гарантії має містити відбиток печатки та підписи відповідальних осіб принципала, які зазначені ним у картці із зразками підписів і відбитком печатки, або підписи осіб, уповноважених на це їх установчими документами, а в разі подання заяви про надання гарантії в електронній формі за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо вона має містити електронні цифрові підписи відповідальних осіб, які підписують їх на паперовому носії.
Порядок надання гарантій банком-гарантом визначено главою 2 розділу ІІ Положення, відповідно до якої після прийняття банком-гарантом рішення про надання гарантії відповідальний працівник банку-гаранта готує проект договору про надання гарантії (з урахуванням вимог статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" і відповідно до внутрішніх банківських положень банку-гаранта подає його принципалу для підписання. Якщо заява про надання гарантії має силу договору про надання гарантії, а саме в заяві про надання гарантії передбачені всі умови, за якими надається гарантія, і ця заява погоджена з банком-гарантом (погодження здійснюється шляхом підписання керівником чи уповноваженою особою банку-гаранта, яка має право підпису таких документів, з проставленням відбитка печатки), то договір про надання гарантії може не складатися. Перевіривши прийнятність для банку-гаранта умов договору про надання гарантії і правильність оформлення поданих документів, відповідальний працівник банку-гаранта складає проект гарантії та погоджує її з принципалом і передає на підпис погоджену гарантію особі, яка має право підпису таких документів у банку-гаранті. Після її підписання банк-гарант протягом строку, визначеного договором про надання гарантії, надсилає повідомлення із зазначенням умов гарантії за реквізитами, що зазначені в заяві про надання гарантії. Якщо гарантія на користь бенефіціара надається на паперовому носії, то оригінал гарантії передається разом із супровідним листом (за потребою) принципалу для передавання її бенефіціару або надсилається безпосередньо бенефіціару разом із супровідним листом або через банк бенефіціара, або авізуючий банк, або через банки-кореспонденти, або надається безпосередньо представнику бенефіціара (разом із супровідним листом), якщо це зазначено в тексті заяви про надання гарантії.
Вимоги до гарантії визначені у п. 3. глави 2 розділу ІІ Положення, відповідно до якого гарантія має містити такі реквізити: назву документа - "Гарантія"; номер, дату та місце складання; повну або скорочену назву принципала, що збігається з назвою, яка зазначена ним у картці із зразками підписів і відбитка печатки [для фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові та документ, що її засвідчує (серія, номер, дата, ким виданий, місце проживання)], його місцезнаходження; назву валюти, в якій надається гарантія, словами та цифровий або літерний код іноземної валюти відповідно до Класифікатора; суму гарантії цифрами та словами і валюту платежу; дату, номер і назву (у разі наявності таких реквізитів) договору або іншого документа, який згідно із законодавством України має силу договору (за наявності), або посилання на тендерну документацію про проведення тендера, в яких передбачена вимога щодо надання гарантії; назву бенефіціара (для бенефіціара фізичної особи - прізвище, ім'я, по батькові), його місцезнаходження або місце проживання (за наявності такої інформації); назву банку бенефіціара - його назву та адресу, SWIFT-код (BIC kod) або номер телекса (зазначається за потребою); назву банку-гаранта; термін дії або строк дії гарантії чи обставини, за яких строк дії гарантії вважається закінченим; умови, за яких надається право вимагати платіж; умови щодо зменшення/збільшення суми гарантії (у разі потреби); умови, за яких можна вносити зміни до тексту гарантії принципалом, бенефіціаром, банком-гарантом; підпис і відбиток печатки банку-гаранта (у разі оформлення та надання гарантії на паперовому носії) або електронні цифрові підписи (у разі надання гарантії за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг"; інші умови.
Вказане вище Положення та умови Договору містить для Позивача, як банківської установи - резидента України, обов'язкові норми національного законодавства України, які регулюють його діяльність у сфері фінансових операцій за гарантіями.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що документом, який оформлений у чіткій відповідності до умов Договору та вищезазначених вимог чинного законодавства і відповідає вимогам банківської гарантії є лише гарантійний лист, викладений в Додатку № 1 до Договору, тобто в письмовому вигляді на паперовому носії.
У свою чергу посилання Позивача на повідомлення, що ним направлене 30.03.2006 Угорському Експортно-Імпортному банку за допомогою системи SWIFT, із текстом гарантійного листа, зазначеним в Додатку № 1 до Договору, як на форму оформлення гарантійного листа, спростовуються матеріалами справи, оскільки як зазначено в Договорі таке повідомлення є лише способом і формою доведення до бенефіціара умов оформленої гарантії.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо дотримання Позивачем вимог чинного законодавства та умов гарантії, при внесенні до неї змін, колегія суддів виходить з такого.
Як зазначено в Гарантійному листі, викладеному у Додатку № 1 до Договору, гарантія є безвідкличною.
Згідно з визначення, наведеним в п. 2 розділу І Положення, безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром.
П. 8 розділу І Положення встановлено, що операції за гарантіями здійснюються банками за дорученням принципала, або іншого банку-контргаранта в порядку, визначеному цим Положенням, у разі надання останніми відповідного належного забезпечення або без нього.
Відповідно до п. 1 глави 3 розділу ІІ Положення підставою для внесення змін до гарантії є лист-звернення принципала про внесення змін до чинної гарантії.
Згідно з п. 2 глави 3 розділу ІІ Положення банк-гарант після перевірки правильності заповнення листа-звернення про внесення змін до умов гарантії, за умови прийняття банком-гарантом рішення про прийняття таких змін (відповідно до своїх внутрішніх положень) і оформлення інших відповідних договорів банк-гарант у межах строку дії гарантії надсилає повідомлення про внесення змін до банку бенефіціара або передає ці зміни на паперовому носії безпосередньо представнику бенефіціара або представнику принципала для подальшого їх передавання бенефіціару.
Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
З огляду на це, зміни до безвідкличної гарантії можуть бути внесені лише з клопотанням принципала в тій самій формі, в якій вона вчинена, і за погодженням з бенефіціаром.
Додаткові угоди № 2 від 29.01.2007, № 3 від 16.10.2007, № 4 від 18.02.2008, вносили зміни лише до договору про надання банківської гарантії. Ці угоди не вносили зміни до гарантії, оформленої у вигляді гарантійного листа, викладеного в Додатку № 1 до Договору, а тому не можуть вважатися змінами до неї.
Позивач зазначає, що до гарантії оформленої у вигляді гарантійного листа тричі вносилися зміни 31.01.2007, 17.10.2007, 19.02.2008 шляхом направлення Позивачем повідомлень Угорському Експортно-Імпортному банку за допомогою системи SWIFT.
Однак, як вже зазначалося, законодавство України встановлює, що внесенню змін до гарантії має передувати відповідне клопотанням принципала і такі зміни мають бути погоджені з бенефіціаром.
В якості таких клопотань Позивачем було долучено до матеріалів справи клопотання Відповідача від 03.09.2007 року та від 06.12.2007 року (т. 1 с.с.190, 191).
Проте, перше повідомлення Позивача, адресоване Угорському Експортно-Імпортному банку за допомогою системи SWIFT, яким змінювався строк дії гарантії і її сума, датоване 31.01.2007, а перше клопотання Відповідача про внесення змін до гарантії датоване 03.09.2007, тобто зазначене клопотання Відповідача не могло бути підставою для направлення цього повідомлення, що є порушенням вимог Положення.
В матеріалах справи також відсутні докази погодження змін до гарантії бенефіціаром, що є обов'язковим для безвідкличних гарантій.
Окрім цього, зміни до гарантії у вигляді вищезазначених повідомлень вчинені в іншій формі ніж гарантія, яка оформлена у вигляді гарантійного листа, викладеного в Додатку № 1 до Договору, що є порушення вимог ст. 654 Цивільного кодексу України.
З огляду на це, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо строку дії та максимальної суми гарантії (до 28.03.2006 у сумі 300 000,00 дол. США).
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що зміни до гарантії здійснювалось в бездокументарній формі шляхом направлення відповідного авторизованого SWIFT повідомлення без здійснення фактичної емісії гарантійного листа на паперовому носії, що повністю відповідає умовам досягнутим між сторонами та зафіксованими в Додатку№1 до Договору про надання банківської гарантії, оскільки у Договорі про надання банківської гарантії від 28.03.2006 року взагалі не зазначено про можливість видачі чи зміни гарантії в бездокументарній формі, а у Додатку № 1 до даного Договору можливість застосування ідентифікованих SWIFT повідомлень передбачена лише при направленні вимог бенефіціаром Банку-гаранту, а не при зміні умов гарантійного листа.
Спростовуються матеріалами справи і положеннями актів законодавства України і доводи Позивача про чинність гарантії до 31.03.2009, зроблені на підставі меморіальних ордерів про сплату комісії за Договором як доказу обізнаності Відповідача з умовами гарантії та погодження її умов.
Зокрема, Відповідно до п. 1.19-1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
З огляду на визначення ініціатором меморіального ордеру є банк, а у цій справі Позивач, тому перерахування коштів за такими розрахунковими документами не є свідченням того, що Відповідач був обізнаний та погоджувався з умовами гарантії, у тому числі з повідомленнями, які Позивач позиціонує як зміни до гарантії.
В обґрунтування позовної заяви та апеляційної скарги Позивач посилається на вимогу Угорського Експортно-Імпортного банку отриману Позивачем за допомогою системи SWIFT 13.03.2009, в якій бенефіціар вимагав оплати 185 011,89 дол. США в рамках гарантії.
Дослідивши зазначену вимогу (т. 1 а.с. 103, 104, т. 2 а.с. 127-130) колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що Позивачем не було документально підтверджено дату її отримання, оскільки в ній відсутнє будь-яке посилання на дату 13.03.2009 року, чи на будь-яку іншу дату.
Колегія суддів апеляційної інстанції неодноразово витребувала у Позивача документальне підтвердження дати отримання ним вимоги Угорського Експортно-Імпортного банку про оплату за гарантією, але Позивачем була надали лише вимога у редакції, результати дослідження якої зазначені вище.
У зв'язку з чим колегія суддів прийшла до висновку, що Позивачем документально не доведено та обставина, що вимога Угорського Експортно-Імпортного банку була пред'явлена до закінчення строку дії гарантії.
Ст. 563 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Аналогічні положення містяться і в Уніфікованих правилах, ст. 19 яких встановлює, що вимога про сплату гарантійної суми має бути складена у відповідності з умовами гарантії до припинення її дії, а саме до спливу строку її дії, визначеного календарною датою або настанням відповідної події. Всі документи, зазначені в гарантії і необхідні для пред'явлення платіжної вимоги, а також будь-яка заява, що вимагається ст. 20, мають бути представлені гаранту до спливу строку дії гарантії в місці її видачі, в іншому випадку платіжна вимога має бути відхилена.
Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана.
Ст. 568 Цивільного кодексу України передбачено, що закінчення строку дії гарантії є підставою для того, щоб вважати зобов'язання гаранта перед кредитором припиненими.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями Уніфікованих правил, закріплених в ст. 24, якою передбачено, що якщо дія гарантії припинена в силу спливу строку дії, володіння гарантією не зберігає яких-небудь прав бенефіціара.
За відсутності доказів пред'явлення Угорським Експорт-Імпортним банком вимоги до Позивача про необхідність здійснення оплати за гарантією протягом строку дії гарантії, гарантія, а отже і зобов'язання за нею, припинили свою дію 29.03.2007 з усіма правовими наслідками передбаченими умовами гарантії, Уніфікованими правилами, вимогами чинного законодавства України.
Крім того, колегія суддів прийшла до висновку, що зміст вимоги Бенефіціара не відповідає умовам гарантії, оформленої у вигляді Гарантійного листа.
Так, згідно з умовами гарантії, оформленої у вигляді Гарантійного листа, підставою для її виконання Позивачем є наявність вимоги Бенефіціара про оплату, в якій мають бути зазначено, що сума форфейтованих документів, яка була належним чином виплачена Бенефіціаром Експортеру, не була оплачена Відповідчем. Натомість, вимога Бенефіціара про оплату не містить інформації про оплату Бенефіціаром Експортеру суми форфейтованих документів.
Ст. 563 Цивільного кодексу України передбачає певні умови для покладення на гаранта відповідальності за гарантією. Зокрема, ч. 2 ст. 563 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок кредитора звернутися до гаранта з вимогою у письмовій формі та з наданням документів зазначених в гарантії.
Відповідно до п. 2.1.3. Договору про надання банківської гарантії від 28.03.2006 року Банк зобов'язувався провести перевірку відповідності вимоги про платіж та документів, що надійшли від Бенефіціара, вимогам гарантії.
Отже, вимога Бенефіціара в розумінні вимог ч. 2 ст. 563 Цивільного кодексу України не відповідає умовам гарантії, зазначеним у Договорі про надання банківської гарантії від 28.03.2006 року та Гарантійному листі, оскільки до неї не надано жодного документу, що підтверджували відповідність вимоги про платіж умовам гарантії.
До того ж, вимога колегії суддів про надання Позивачем доказів, які підтверджують факт уступлення експортером (Хімічним Заводом Gedeon RICHER Ltd) Бенефіціару (Hungarian Export-Import Bank LTD) в рамках операції форфейтінга документів, які не були оплачені покупцем на суму 143 456,80 доларів США та 185 011,89 доларів США, а також доказів на підтвердження факту поставки експортером покупцю (ТОВ "Вента. ЛТД") товару за цими документами на вищезазначені суми, з яких можна встановити відповідність вимог та доданих до них документів умовам гарантії, Позивачем не виконана.
Відповідно до ст. 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Проте, Позивач не звернув уваги, що вимога Бенефіціара не відповідає умовам гарантії.
У відповідності до ст. 564 Цивільного кодексу України після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами.
Проте, доказів повідомлення гарантом (ПАТ "КБ "Надра") боржника (ТОВ "Вента. ЛТД") про одержання вимог кредитора (Hungarian Export-Import Bank LTD) та передання боржнику копії вимог разом з доданими до них документами, позивачем не надано, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про порушення Позивачем зазначених вимог законодавства.
Неповідомлення Відповідача про отримання вимоги Бенефіціара та не направлення її Відповідачу, мало наслідок у вигляді порушення прав Відповідача на заперечення проти вимоги Бенефіціара про оплату.
Аналогічної думки дотримується і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 27.07.2010 № 7/42-1161, в подібній справі.
Крім того, позивачем не виконано вимогу колегії суддів про надання документів, які підтверджують, що серед проведених ПАТ «КБ «Надра» в період з 08.04.2011 року по 21.04.2011 року платежів на загальну суму 295 950 125 доларів США було проведено оплату за гарантійним листом I/060330/GTY/793 на суму заборгованості 328 468,69 доларів США.
Щодо переуступок права вимоги за гарантією згідно з Додатком Б повідомлення позичальнику та підтвердження від 22.06.2010 та договором про новацію (переуступку) та реструктуризацію від 20.01.2011 слід зазначити таке.
Предметом переуступки прав за цими правочинами, як в них зазначено, були права вимога за гарантією, адже до нового кредитора переходили всі права та обов'язки за фінансовим інструментом (гарантійним листом).
Ст. 563 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. При цьому, ч. 5 цієї статті передбачає, що кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією. Норми даної статті повністю кореспондуються з ст. 4 Уніфікованих правил, де зазначено, що право бенефіціара вимагати виплати грошової суми, зумовленої в гарантії, не може бути передане іншій особі, якщо інше прямо не зазначено в гарантії.
Відповідно до статті 569 Цивільного кодексу України гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Отже, уклавши правочини про переуступку прав вимоги за гарантією було порушено вимоги Уніфікованих правил та умов гарантії щодо непередаваності прав вимог за нею.
До того ж, в п. 2.3 Договору новації (переуступки) та реструктуризації від 20.01.2011 його сторони прийшли до згоди, що цим Договором Новий Кредитор та Первинний Кредитор визнають та погоджуються, що починаючи з Дати набрання Чинності, умови цього Договору повністю відображають зобов'язання Боржника по відношенню до Нового Кредитора та не має жодних подальших зобов'язань, які виникають за Існуючими Фінансовими Договорами або іншим чином (включаючи, але не обмежуючись такі, що виникають стосовно штрафів за прострочення, комісій або в будь-який інший спосіб).
Аналогічні положення містяться і в п.п. (b) п. 4.2 Договору новації (переуступки) та реструктуризації від 20.01.2011, згідно з яким Відповідно до умов цього Договору, на Дату Набрання Чинності Позичальник звільняється від всіх зобов'язань за Існуючими Фінансовими Договорами.
Відповідно до ст. 23 Уніфікованих правил незалежно від положень про строк дій гарантії, що містяться в Уніфікованих правилах, гарантія припиняється на підставі надання гаранту самої гарантії чи письмової заяви бенефіціара про звільнення від відповідальності за гарантійним зобов'язанням.
Статтею 24 Уніфікованих правил встановлено, що якщо дія гарантії припинена на підставі її виконання (виплати гарантійної суми), в силу закінчення терміну дії, анулювання або іншим шляхом, володіння гарантією або доповненням до неї не зберігає яких-небудь прав бенефіціара.
Отже, зафіксувавши в договорі новації (переуступки) та реструктуризації від 20.01.2011 положення п. 2.3, 4.2, новий кредитор за гарантією (бенефіціар) у такий спосіб остаточно звільнив Позивача від відповідальності за виконання гарантії.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Позивач не сплативши новому кредитору за договором новації (переуступки) реструктуризації від 20.01.2011 не набув право зворотної вимоги до Відповідача, оскільки така оплата була здійснена без достатніх правових підстав, поза межами строку дії гарантії, не зважаючи на законодавчу заборону передавати право вимоги до гаранта, а також не враховуючи її умови (щодо суми) та не зважаючи на безвідкличність гарантії (тобто неможливість вносити зміни до неї).
Приймаючи до уваги викладене, доводи позивача про незаконність прийнятого судового рішення слід визнати необґрунтованими, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення має бути залишено без змін.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "КБ "Надра", м. Київ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2014 року у справі № 904/373/14 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 22.08.2014 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Н.Л. Величко
Суддя І.М. Герасименко