ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/10730/14 18.08.14
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Азінко"
до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія"
про стягнення 23 125,34 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Нікітюк Є.О.
від відповідача: не з'явилися
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АЗОВ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" (далі-відповідач) про стягнення суми збитків у розмірі 23 008,71 грн., пені у сумі 64,01 грн., 3% річних у розмірі 52,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо виплати частини страхового відшкодування за укладеним договором про співробітництво по факультативному перестрахуванню та ретроцессії №ФП.11-003 від 25.07.2011р. та договору перестрахування №44398/30 від 15.10.2013 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У судовому засіданні 03.07.2014 р. представник позивача надав докази зміни назви Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЗОВ" на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Азінко", згідно рішення загальних зборів акціонерів, оформлених протоколом №28 від 16.06.2014 р.
Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представники відповідача у дане судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду даної судової справи були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 18.08.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
25.07.2011 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Азов", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Азінко" та Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно - страхова компанія" укладено договір №ФП.11-003 про співробітництво в галузі факультативного перестрахування та ретроцессії, предметом якого є основоположні та загальні умови перестрахування та ретроцессії страхових ризиків, що взаємно передаються та приймаються сторонами на факультативній основі, а також основні взаємні права і обов'язки сторін, пов'язані з передачею та прийняттям страхових ризиків в перестрахування або ретроцессію.
Згідно п. 4.1. договору, під відповідальністю перестраховика розуміється обов'язок перестраховика виплатити страхове відшкодування в частині та на умовах, передбачених договором перестрахування, при настанні страхового випадку по первинному договору страхування. Такий обов'язок поширюється на всі страхові випадки по первинному договору страхування, що відбулись в період дії пов'язаного з ним договору перестрахування, якщо інше не обумовлено в договорі перестрахування.
Відповідно до п. 7.2. договору, при настанні страхового випадку, передбаченого первинним договором страхування і договором перестрахування, перестраховик, за умови відсутності запитань, що повинні бути оформлені та направлені у відповідності до п. 7.4. договору, виплачує перестрахувальнику частину страхового відшкодування, яка відповідає його частці (обсягу) відповідальності за договором перестрахування, протягом 15 робочих днів після одержання від перестрахувальника листа-вимоги на виплату страхового відшкодування з розрахунком частки перестраховика у збитку та комплекту копій документів.
15.10.2013 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Азов" та Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно - страхова компанія" укладено договір перестрахування №44398/30, за умовами якого, страхувальником являється ОСОБА_2, а предметом перестрахування автомобіль «Lexus» ES 350, державний номер НОМЕР_1, який застраховано на основі договору добровільного страхування наземного транспорту №44394/А від 15.10.2013 р.
Відповідно до п. 14 договору, утримання перестраховика становить 27,83 %.
Згідно п. 17.7 договору, кожна із сторін цього договору перестрахування залишає за собою право стягнення з другої сторони пені у розмірі 0,01% від суми боргу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за невиплату або несвоєчасну виплату будь-яких грошових сум, належній другій стороні за цим договором перестрахування.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2013 р. у м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля «Lexus» ES 350, державний номер НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_3 та автомобіля «Ford Fiesta», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
29.01.2014 р. позивачем було складено страховий акт №ИС-14-05, згідно якого, вартість страхового відшкодування, що підлягає виплаті потерпілій особі - ОСОБА_2, становить 112 937,00 грн.
22.11.2013 р. позивачем було направлено повідомлення відповідачеві №1836 про те, що 21.11.2013 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу - «Lexus» ES 350, державний номер НОМЕР_1.
03.02.2014 р. позивачем направлено відповідачеві лист №130 з інформацією про загальну вартість збитку, завданому автомобілю «Lexus» ES 350, державний номер НОМЕР_1, в якому, зокрема, надано розрахунок суми відшкодування відповідача згідно договору перестрахування №44398/30 від 15.10.2013 р., яка становить 31 594,57 грн.
Вказаний лист отриманий відповідачем 07.02.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (засвідчена копія в матеріалах справи).
Листом №1326 від 18.02.2014 р. відповідач повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів, після отримання яких буде прийнято рішення про страхову виплату.
Позивач, у свою чергу, направив відповідачеві лист №281 віл 28.02.2014 р. разом із копіями витребуваних документів, яке було отримане останнім 03.03.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
25.03.2014 р. позивач повторно направив відповідачеві листа №450-14 з вимогою провести виплату страхового відшкодування у сумі 30 008,71 грн. у строк до 28.03.2014 р.
При цьому, відповідачем було сплачено лише 7 000,00 грн. у якості страхового відшкодування згідно договору перестрахування № 44398/30 від 15.10.2013 р.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором №ФП.11-003 про співробітництво в галузі факультативного перестрахування та ретроцессії від 25.07.2011 р. та договором перестрахування №44398/30 від 15.10.2013 р. щодо проведення регламентованої виплати страхового відшкодування в частині власної долі, невиплачена сума якої становить 23 008,71 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 64,01 грн. - пені та 52,62 грн. - 3% річних.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу.
У пункті 1.3. ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Частиною 1 та 2 статті 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приймаючи до уваги, що відповідач 03.03.2014 р. отримав листа позивача разом із витребуваними документами, необхідними для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, враховуючи п. 7.2. договору №ФП.11-003 про співробітництво в галузі факультативного перестрахування та ретроцессії від 25.07.2011 р., обов'язок відповідача провести регламентовану виплату повинен бути виконаний до 22.03.2014 р.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому, відповідачем не надано суду доказів перерахування коштів у якості страхового відшкодування на суму 23 008,71 грн.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і 3 % річних та встановив, що останній відповідає вимогам законодавства.
Таким чином, оскільки відповідач прострочив виплату страхового відшкодування перед позивачем, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення 64,01 грн. пені та 52,62 грн. 3% річних за період з 28.03.2014 р. по 24.04.2014 р.
Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Азінко" задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145, ідентифікаційний код - 23734213), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Азінко" (04071, м. Київ, пров. Хорива, буд. 4, кв. 2, ідентифікаційний код - 24646706) 23 008 (двадцять три тисячі вісім) грн. 71 коп. - страхового відшкодування, 64 (шістдесят чотири) грн. 01 коп. - пені, 52 (п'ятдесят дві) грн. 62 коп. - 3% річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 21.08.2014 р.
Суддя Бондарчук В.В.