ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/13551/14 12.08.14
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
До Державної служби України з надзвичайних ситуацій
Про стягнення 48 842,87 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Левченко В.І. - представник (дов. № 91/2013/08/16-2 від 16.08.2013)
Від відповідача не з'явився
Суть спору:
Публічним акціонерним товариством «Київенерго» заявлений позов до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення 48 842,87 грн
Ухвалою суду від 08.07.2014 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/13551/14 та призначено розгляд справи на 12.08.2014.
В судове засідання 12.08.2014 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав суду додаткові документи по справі.
В судове засідання 12.08.2014 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 12.08.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
01.07.1999 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Київенерго", та відповідачем Державною службою України з надзвичайних ситуацій було укладено договір № 320911 про постачання теплової енергії у гарячій воді, яки підписано представниками сторін і посвідчено печатками сторін, оригінал якого було досліджено в судовому засіданні, належним чином засвідчена позивачем копія наявна в матеріалах справи.
Умовами вказаного договору сторони погодили, що позивач постачає відповідачу теплову енергію, у вигляді гарячої води, а відповідач зобов'язаний оплатити вартість спожитої теплової енергії (п. 1.1 Договору)
Згідно п. 2.2.1-2.2.2 та 2.3.1 -2.3.2 договору позивач забов'язаний постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1, підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київської міською держадміністрацією. Відповідач зобов'язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1до Договору , не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії, виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4.
Відповідно до п. 2 додатку 4 відповідач щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі тепло збуту № 6 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Пунктом 3 Додатку № 4 до Договору передбачено, що відповідач виконує сплату за вказаними в п. 2 Додатку документами не пізніше 25 числа поточного місяця.
Відповідно до пояснень позивача, ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.12.2012 р. по 01.01.2013 р. виникла заборгованість за використання теплової енергії, яка станом на 01.06.2014 р. становить 44 772,83 грн.
Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 44 772,83 грн. заборгованість за використання теплової енергії, 2149,10 - інфляційної складової боргу, 1920,94 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором купівлі-продажу.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 44 772,83 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Крім суми основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 2 149,10 грн. - інфляційної складової боргу, 1 920,84 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором .
Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 2149,10 грн. - збитків від інфляції та 1 920,94 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01030, м. Київ, вул.. О. Гончара, буд. 55, код ЄДРПОУ 37535001) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5;, код ЄДРПОУ 00131305) 44 772 (сорок чотири тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 83 коп. - основної заборгованості, 2149 (дві тисячі сто сорок дев'ять ) грн.. 10 коп. інфляційної складової боргу, 1920 (одну тисячу дев'ятсот двадцять) грн.. 94 коп. - 3% річних, 1287 ( одну тисячу двісті вісімдесят сім) грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання
повного рішення 19.08.2014.
Суддя Л.В. Прокопенко