19.08.14р. Справа № 904/4293/14
За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
до Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ".
про стягнення 21 719,76 грн.
Суддя Манько Г.В.
Представники:
Від позивача: Шуба Я.С, дов.№ 33 від 01.01.14р.
Від відповідача: Невмержицька О.М., дов. № 52-16/107 від 30.01.14р.
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, просить суд стягнути з публічного акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ плату за користування вагонами у сумі 20595 грн. 48 коп., збір за зберігання вантажу 1124 грн. 28 коп. Просить суд стягнути з відповідача судовий збір.
Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечував проти відкладення розгляду справи. Пояснив, що надав до господарського суду усі докази, якими підтверджені позовні вимоги. Зазначив, що графіки руху поїздів входять до переліку відомостей, що мають гриф конфедиційно.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. Просив суд залишити позов без розгляду в зв'язку з ненаданням позивачем графіку руху поїздів. Просив суд додатково зобов'язати відповідача надати для огляду графік руху поїздів.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Господарський суд дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, заслухавши пояснення позивача та відповідача, -
Державним підприємством "Придніпровська залізниця" були прийняті до перевезення порожні вагони ТОВ "МТК", ТОВ "Євразтранс", ТОВ "Лемтранс" на адресу одержувача - ПАТ "Південний гірничо - збагачувальний комбінат" по накладним, оформленим відправником у відповідності до вимог Правил оформлення перевізних документів.
Згідно вимог Правил оформлення перевізних документів накладна є обовязковою двосторонньою письмовою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Порожні власні вагони які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній. Пункт 6.2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних передбачає, що місячне планування перевезень вантажів у власних вагонах здійснюється відправником за окремим замовленням та за погодженням з власником вагонів. Залізниця затверджує плани перевезень у власних вагонах, які попередньо погоджені відправником із власником вагонів.
Отже, забезпечення вантажовідправників власними вагонами здійснює власник вагонів на підставі укладених ним з вантажовідправником договорів без участі залізниці.
Відповідно до вимог Правил користування вагонами спірні дані вагони були затримані на шляху прямування, зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг з вини ПАТ «Півд ГЗК», у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу одержувачем на свою під'їзну колію.
Факти затримки вагонів на коліях станції призначення з вини одержувача засвідчені в актах загальної форми ГУ-23, що є доказом правомірності затримки вагонів на підході до станції призначення.
Слід взяти до уваги, що вимогами п. 9 Правил користування пагонами і контейнерами чітко зазначено, що наказ на затримку вагонів на підході до станції призначення видається з вини вантажовласника. Вина вантажовласника підтверджується актами загальної форми ГУ-23, актом про затримку вагонів, витягами із Книг повідомлення про прибуття вантажу ф.ГУ-2, повідомленням про затримку вагонів, наказами на затримку вагонів і закінчення затримки оформлених у відповідності вимогами діючих нормативно - правових документів: Правил користування вагонами, Правилами зберігання вантажів, ст.ст. 46, 47, 125 Статуту залізниць України.
Накази № 771 та 755 від 19.12 2013р., про затримку спірних вагонів на підході до станції призначення були надані через наявність на коліях станції призначення Кривий неприйнятих ПАТ «Південний ГЗК» вагонів, що надійшли на його адресу.
Позивачем надано до суду акти загальної форми ГУ-23, складені на станції призначення за період з моменту прибуття спірних вагонів на станцію підходу до часу закінчення дії наказу на їх затримку. Дані акти складені станцією призначення Кривий Ріг у відповідності до вимог Правил користування вагонами і контейнерами, Правил складання актів.
Розривів між актами, складеними з вини відповідача за спірний період немає і його вина в затримці вагонів на станції підходу по наказам №755 та № 771 документально підтверджена.
Порядок нарахування збору за зберігання вантажу визначений Правилами зберігання вантажів. Вимогами вказаних правил зазначено, що факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми, збір за зберігання вантажу у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну зберігання сплачується незалежно від місця затримки. Ставка збору при нарахуванні збору за зберігання рухомого складу на своїх осях визначена у розділі 3 Тарифного керівництва №1. Відповідно до вказаних вимог залізницею правомірно нараховано збір за зберігання спірних вагонів.
Отже, ПАТ «Південний гірничо - збагачувальний комбінат» повинен сплатити залізниці плату за користування вагонами в сумі 20 595,48 грн. та збір за зберігання вантажу сумі 1 124,28 грн.
Керуючись вимогами ст.ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Статутом залізниць України, Правилами користування вагонами і контейнерами, Правилами зберігання вантажів, Тарифним керівництвом № 1, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" плату за користування вагонами у сумі 20595 грн. 48 коп., збір за зберігання вантажу 1124 грн. 28 коп., судовий збір 1827 грн.
Видати наказ коли рішення набере законної сили.
Повне рішення складено 26.08.2014р.
Суддя Г.В. Манько