18 серпня 2014 року Справа № 876/7207/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 20 червня 2014 року про зміну способу виконання судового рішення за поданням державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -
04.06.2014р. державний виконавець Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції звернувся в суд з поданням про зміну способу виконання рішення у справі, просить змінити порядок і спосіб виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова (далі-Управління) в частині зобов'язання Управління нарахування та виплати на користь ОСОБА_2 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.04.2011р. по 22.07.2011р. з урахуванням проведених виплат шляхом стягнення з Управління в розмірі 665,02 грн. вже нарахованого підвищення до пенсії.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 20 червня 2014 року подання задоволено, змінено спосіб виконання виконавчого листа №2а-1205/11 виданого 27.11.2013 року Галицьким районним судом м. Львова по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова в частині зобов'язання Управління провести виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.04.2011р. по 22.07.2011р. з урахуванням проведених виплат у спосіб стягнення з Управління в розмірі 665,02 грн. вже нарахованого підвищення до пенсії.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 20 червня 2014 року Управління подало апеляційну скаргу зазначивши, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання про зміну способу і порядку виконання рішення.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта в їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.11.2013р. Галицьким районним судом м.Львова на виконання постанови суду видано виконавчий лист у справі №2а-1205/11, відповідно до якого зобов'язано Управління нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 за період з 01.04.2011р. по 22.07.2011р. включно підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
28.01.2014р. державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2а-1205/11 та боржнику надано строк добровільно виконати рішення до 04.02.2014 року.
Згідно повідомлення Управління зазначено, що ОСОБА_2 за період з 01.04.2011р. по 22.07.2011р. включно є нарахована заборгованість по виплаті пенсії в сумі 665,02 грн. та вказано про неможливість виплати недоплачених згідно рішення сум у зв'язку з відсутністю фінансування на даний вид виплат.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами п. 2 ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).
Даючи оцінку поданню державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, колегія суддів приходить до переконання, що останній просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а фактично резолютивну частину судового рішення, прийнятого по суті позовних вимог та вирішити позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час постановлення рішення у справі.
Слід зауважити, що в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. 198, ст.223 КАС України).
Згідно вимог ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із поданням про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо; для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов відповідного фінансування, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
Також колегія суддів наголошує, що «захист порушеного права у судовому рішенні» і «спосіб виконання судового рішення» не є тотожними поняттями.
Колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, задовольняючи подання про зміну способу виконання рішення, не звернув увагу та не врахував відмінності між позовною вимогою, яка є видом захисту порушених прав позивача, від способу виконання судового рішення, як одного з його заходів, змінивши постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.
Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, підтверджених судом, однак дане твердження не може бути підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Вищий адміністративний суд у справі №К/800/598/14 за касаційною скаргою територіального управління Пенсійного Фонду України на рішення судів щодо вирішення питання про зміну способу виконання постанови суду в частині зобов'язання виплатити спірні суми на їх стягнення в Ухвалі від 12.02.2014р. зазначив, що вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії, яка нарахована у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.
Окрім того колегія суддів зауважує, що 11.02.2014р. Інформаційним листом №173/11/14-14 Вищого адміністративного суду України, у зв'язку зі змінами в чинному законодавстві відкликано Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 13.06.2013р. №846/12/13-13, яким надавалось судам роз'яснення щодо зміни способу виконання судових рішення у справах, пов'язаних із соціальними виплатами, які мають зобов'язальний характер щодо проведення таких виплат, та які не належать до зазначених у ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» видів рішень.
Відповідно до ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції обставини у справі встановлено повно та правильно, але не правильно застосовано норми процесуального права, що призвело до незаконного судового рішення, що є наслідком скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 199, 202, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова задовольнити.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 20 червня 2014 року про зміну способу виконання постанови у справі №461/6092/14-а - скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні подання державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про зміну способу виконання рішення.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Л.Я. Гудим
О.М. Довгополов