Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"19" серпня 2014 р. Справа № 911/2391/14
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська область, Васильківський район, с. Мархалівка
2) Асоціації фермерів «Агрокомплекс», Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орлівщина
про стягнення 31829,04 грн.
секретар судового засідання Колісник Ю.І.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 2 червня 2014 року);
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач 1) та Асоціації фермерів «Агрокомплекс» (далі - відповідач 2) про стягнення 31829,04 грн.
Заявлені позовні вимоги, а саме: солідарне стягнення з Асоціації фермерів «Агрокомплекс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» 646,73 грн. пені, 31182,31 грн. штрафу обґрунтовані тим, що Асоціація фермерів «Агрокомплекс» не виконала рішення господарського суду Дніпропетровської області від 3 квітня 2012 року у справі №36/5005/1870/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» до Асоціації фермерів «Агрокомплекс» про стягнення 50657,92 грн. Крім того, до складу судових витрат позивачем включено 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 19 червня 2014 року та призначено справу до розгляду на 2 липня 2014 року.
Відповідно до ухвали суду від 2 липня 2014 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 19 серпня 2014 року.
Відповідачі, повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 19 червня 2014 року та від 2 липня 2014 року, у судові засідання не з'явились, витребуваних документів не подали, хоча були повідомлені належним чином. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідачів за наявними в ній матеріалами.
19 серпня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
15 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» та Асоціацією фермерів «Агрокомплекс» укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК150611/1, згідно якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець - прийняти товар для власних та виробничих потреб, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору.
15 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (новий кредитор) укладено угоду №15-11/12-120 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Асоціацією фермерів «Агрокомплекс» (Боржник) зобов'язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК150611/7 від 15 червня 2011 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК150611/7 від 15 червня 2011 року.
Відповідно до умов додаткових угод до угоди №15-11/12/120 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15 листопада 2012 року новий кредитор одержує замість первісного кредитора право вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, 3% річних, штрафу, відсотків за користування чужими коштами та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК150611/1 від 15 червня 2011 року.
Крім того, додатковими угодами до угоди №15-11/12/120 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15 листопада 2012 року, зокрема, пунктом 2.4 угоди передбачено, що з моменту укладання даної угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК150611/7 від 15 червня 2011 року, по відношенню до боржника щодо нарахування пені, відсотків за користування чужими коштами, інфляційних втрат та 3% річних, штрафу, у з зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та не повним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК150611/7 від 15 червня 2011 року.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 6 червня 2013 року у справі №36/5005/1870/2012 здійснено процесуальне правонаступництво на стадії виконання рішення, а саме, замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області у справі №36/5005/1870/2012 від 9 липня 2012 року з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» на її правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».
Крім того, судом встановлено, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 червня 2012 року (у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Прудникова В.В.), яка набрала законної сили у справі №36/5005/1870/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» до Асоціації фермерів «Агрокомплекс» про стягнення 50657,92 грн. встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 7225,52 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача 7225,52 грн. боргу, 958,97 грн. пені, 3118,23 грн. штрафу, 11291,12 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 1609,50 грн. судового збору.
Поміж іншого, у своїй постанові від 21 червня 2012 року у справі №36/5005/1870/2012 колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду зазначила наступне: «… разом з тим, колегія суддів вважає, що господарським судом безпідставно відмовлено в стягненні штрафу, який передбачений п. 8.2.3 Договору, згідно якого у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу. Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем було допущено три таких порушення, а саме по специфікації №3 прострочено оплату першого платежу - 106,18 грн. на 119 днів, другого платежу -1148,12 грн. на 89 днів та другого платежу по специфікації №2 - 3714,90 грн. - 144 дні. Штраф складатиме 69294,02 грн. х 30% х 3 випадки = 62364,62 грн., але позивач просить стягнути половину цієї суми - 31182,31 грн. …».
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Отже, враховуючи те, що інша половина штрафу у розмірі 31182,31 грн. не заявлялась позивачем та не розглядалась судом у справі №№36/5005/1870/2012, а право на його стягнення встановлено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду, суд приходить до висновку, що позовна вимога в частині солідарного стягнення з відповідачів штрафу у розмірі 31182,31 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що чинне законодавство України не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Отже, як вже зазначалось, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 червня 2012 року підтверджується наявність заборгованості (основного боргу) Асоціації фермерів «Агрокомплекс» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» у розмірі 7225,52 грн., яка станом на день прийняття рішення у справі №911/2391/14 не погашена.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за угодою №15-11/12-120 від 15 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» укладено договір поруки №21-11-2012.
Відповідно до п. 1.1 договору, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Асоціацією фермерів «Агрокомплекс» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені та штрафу у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (надалі - основний договір).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що під основним договором у цьому договорі розуміється угода №15-11/12-120 про зміну кредитора у зобов'язанні від 15 листопада 2012 року.
Згідно п. 3.1 договору відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми пені та штрафу у розмірі 35000,00 грн.
Відповідно до пункту 4.1 договору у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутись із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.
Цей договір, згідно п. 6.1, набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.
Відповідно до п. 6.2 договору, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Розмір пені, визначений позивачем за період з 27 липня 2013 року по 2 квітня 2014 року складає 646,73 грн. є обґрунтованим, а тому, підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позов підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить солідарно стягнути з відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, в розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 підтверджуються договором №06-4/12 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 6 грудня 2012 року.
У відповідності зі Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, виданим 29 жовтня 2009 року, ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за даним договором становить 2000,00 грн.
Між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 підписано акт прийому-передачі виконаних робіт від 16 червня 2014 року щодо надання адвокатських послуг, з визначеною вартість послуг в сумі 2000,00 грн.
Сплата позивачем вартості адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №150 від 7 грудня 2012 року на суму 2000,00 грн.
Відповідно до пункту 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року за №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №6-рп/2013 у справі №1-4/2013.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених позивачем витрат по оплаті за договором про надання послуг адвоката в сумі 2000,00 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України, які підлягають покладенню на відповідача.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються солідарно на відповідачів.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська область, Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) та Асоціації фермерів «Агрокомплекс» (51215, Дніпропетровська область, с. Орлівщина, вул. Куйбишева, 3, код 25521214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) - 646 (шістсот сорок шість) грн. 73 коп. пені, 31182 (тридцять одна тисяча сто вісімдесят дві) грн. 31 коп. штрафу, 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено - 22 серпня 2014 року
Суддя Заєць Д.Г.