Справа № 355/711/14-ц Головуючий у І інстанції Коваленко К.В.
Провадження № 22-ц/780/4593/14 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.
Категорія 49 20.08.2014
Іменем України
20 серпня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого судді: Мережко М.В.,
Суддів: Білоконь О.В., Верланова С.М.,
При секретарі: Черепинець А.І.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-я особа: ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
У квітні 2014 року позивач звернулася в суд із зазначеним позовом.
Свої вимоги обгрунтовувала тим, що відповідач є батьком їх спільної дитини - дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Починаючи із 01 вересня 2012 року ОСОБА_4 навчається у ВНЗ «Перший Київський медичний коледж» на денному відділенні, тому позбавлена можливості працювати і утримувати себе. Строк закінчення навчання 30 червня 2015 року. Вартість навчання складає 7 000 грн за навчальний рік.
Добровільної допомоги відповідач не надає. Відповідач у змозі надати матеріальну допомогу у вигляді аліментів в розмірі 1\3 частини всіх видів заробітку на час навчання дочки.
Крім того, позивач просила стягнути на її користь з відповідача частину витрат по оплаті за навчання дочки в сумі 7 000 грн. Крім того, для навчання дочки був придбаний нетбук, вартістю якого складає 2 299 грн, і ці витрати відносяться до додаткових витрат. Позивач просила стягнути з відповідача 1\2 частину вартості нетбука в розмірі 1 149,50 грн.
Рішенням Баришівського районного Київської області від 13 червня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто аліменти із відповідача на користь позивача на утримання дитини в розмірі 1\4 частини всіх видів доходів щомісячно на період навчання, починаючим з 01 травня 2014 року і до закінчення навчання 30 червня 2015 року. В частині стягнення додаткових витрат відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги. В апеляційній скарзі посилалася на ту обставину, що суд першої інстанції не з'ясував всі обставини справи, а саме не взяв до уваги, що всі витрати по утриманню дочки несе лише вона, відповідач допомоги не надає, ухиляється від сплати аліментів, і висновок суду, що відповідач не може надавати додаткову матеріальну допомогу не відповідає дійсним обставинам справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК6 України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач є батьком ОСОБА_4 (а.с.7).
Починаючи із 01 вересня 2012 року ОСОБА_4 навчається у ВНЗ «Перший Київський медичний коледж» на денному відділенні, тому позбавлена можливості працювати і утримувати себе. Строк закінчення навчання 30 червня 2015 року. Вартість навчання складає 7 000 грн за навчальний рік. (а.с. 9-11).
Добровільної допомоги відповідач не надає.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, що він не працює, у нього на у триманні мати, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка хворіє потребує постійного догляду ( а.с. 32), при цьому просив суд позов задовольнити частково.( а.с. 27).
Відповідно до ст. 199 Сімейного Кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
За правилами цієї статті, якщо дочка, син навчаються на денному відділенні, аліменти можуть бути присуджені їм щомісячно, але без урахування часу канікул. При призначенні аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3, від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.
Задовольняючи частково вимоги про стягнення аліментів з відповідача, суд вірно виходив із того, що, вік ОСОБА_4 перевищує 18, але є меншим 23 років, вона продовжує навчання, і у неї є потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі, і відповідач може надавати таку допомогу.
Доводи апелянта про те, що відповідач може сплачувати як аліменти так і додаткові витрати на утримання дочки, яка продовжує навчання, є безпідставними. Судом під час розгляду справи було враховано, що відповідач має утримувати хвору мати похилого віку, а відтак можливості надавати матеріальну допомогу повнолітній дитині є обмеженими. Відмовляючи у стягненні витрат, понесених ОСОБА_2 на оплату навчання дочки за попередні роки, суд вірно виходив із положень ст. 185 Сімейного Кодексу України, за змістом якої, ці витрати до додаткових не відносяться.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає рішення законним та обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Баріишівського районного суду Київської області від 13 червня 2014 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: