Справа № 382/121/14-ц Головуючий у І інстанції Кисіль О.А.
Провадження № 22-ц/780/4069/14 Доповідач у 2 інстанції Коцюрба
Категорія 21 21.08.2014
Іменем України
18 серпня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - Коцюрби О.П.,
Суддів - Журби С.О., Сержанюка А.С.,
При секретарі - Химинець Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 12 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Яготинської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитини, -
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Позивач звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Яготинської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитини, в якій зазначив, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах. Під час спільного проживання у них народилася дитина, син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
На даний час, сторони проживають окремо, ведуть різні бюджети. Після припинення фактичних шлюбних відносин, дитина проживає з матір'ю. Відповідачка не дає йому спілкуватися з дитиною, а також не надає можливості брати участь у вихованні та розвитку дитини. З цього проводу, він звертався до органу опіки та піклування, прокуратури, міліції. Він не погоджується, щоб дитина проживала з відповідачкою, та вважає, що в інтересах дитини найкраще визначити місце її проживання за його місцем проживання. Він працює, має стабільний, самостійний дохід, що дозволить йому в повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, позитивно характеризується, має житло, іншу дружину, яка не заперечує та має бажання доглядати за дитиною.
Відповідачка, не має самостійного доходу, житла, постійно змінює місце проживання, зловживає спиртними напоями, веде себе аморально, змінює співмешканців, що може зашкодити розвиткові дитини. Дитина не відвідує дитячий садочок, не має змоги спілкуватися з дітьми та розвиватися.
Під час проживання в м. Яготин, Київської області, дитина відвідувала дитячий садочок, проте відповідачка систематично забувала забирати дитину з садочку, або якщо і забирала, то в стані алкогольного сп'яніння. Неодноразово, вихователі, приводили дитину до дому чи залишали сусідам, так як відповідачка знаходилася в стані сп'яніння. Певний період часу дитина проживала у м. Фастів, Київської області у незнайомих людей без відповідачки.
Враховуючи дані обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визначити місце проживання дитини з ним.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 12 травня 2014 року позивачу відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з вище зазначеним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просив, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що рішення Яготинського районного суду Київської області від 12 травня 2014 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення Яготинського районного суду Київської області від 12 травня 2014 року в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах біля восьми років. Під час спільного проживання, у них народилася дитина, син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після припинення фактичних шлюбних відносин, дитина залишилася проживати з відповідачкою.
Позивач фактично проживає у трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_1 з усіма зручностями, яка зі слів, належить родичам.
Умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним нормам, в квартирі прибрано, в кімнаті для дитини площею біля 11 кв.м є письмовий стіл, стілець, комп'ютер, шафа, диван, іграшки. В даній квартирі проживає позивач зі своєю дружиною, двоє дітей дружини позивача, бабуся, яка зареєстрована, але не проживає. Позивач працює та отримує заробітну плату в середньому розмірі 1502, 18 грн., з врахуванням виплати аліментів, в середньому розмірі 716, 48 грн.
Позивач зареєстрований в будинку АДРЕСА_2, має задовільні умови проживання в даному будинку, є окрема кімната для дитини, ліжко, шафа, іграшки. Утримується домашнє господарство. В даному будинку проживає мати позивача, яка не заперечує проти проживання дитини в даному будинку. Відповідно до договору дарування житлового будинку від 19 березня 2014 року вказаний будинок належить позивачу, та відповідно до договору дарування земельної ділянки від 19 березня 2014 року також належить земельна ділянка площею 0, 3985 га., призначення: для ведення особистого селянського господарства.
ОСОБА_1 за місцем роботи, та місцем реєстрації характеризується позитивно. За місцем реєстрації та фактичного місця проживання до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався. Відповідно до постанови Яготинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2011 року, ОСОБА_4, засудженого згідно вироку Яготинського районного суду Київської області від 10 серпня 2010 року за ст..122 ч.1, 75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, звільнено від призначеного покарання, як особу, що на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2011 році» має двох неповнолітніх дітей. За місцем реєстрації та місцем проживання на обліку в лікаря нарколога та психіатра позивач не перебуває.
Позивач звертався до прокуратури Яготинського району Київської області, та з листа - відповіді на його звернення вбачається, що відповідачка на обліку Яготинської районної державної адміністрації, в зв'язку з неналежним виконанням батьківських обов'язків не перебуває. Позивачу було надано роз'яснення щодо його права звернутися з заявою до служби у справах дітей за місцем проживання дитини в разі наявності спору щодо участі у вихованні дитини. Позивач звертався до служби у справах дітей з заявою про визначення місця проживання дитини та йому було надано відповідну відповідь.
Дружина позивача має двох неповнолітніх дітей від різних шлюбів, працює та отримує заробітну плату в середньому розмірі 1767, 20 грн. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, має земельну ділянку, площею 1, 82 га., призначену для ведення товарного сільськогосподаського виробництва, а також має на праві власності житловий будинок, відповідно до договору купівлі - продажу від 15 травня 2006 року.
Відповідачка не працює, проживає разом з дитиною в будинку, що належить її співмешканцю ОСОБА_5 на праві власності, в будинку є електроенергія, пічне опалення, в будинку тепло, прибрано, у дитини є окреме ліжко, відповідний одяг. Сім'я також веде підсобне господарство, тримає птицю та пасіку. ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно. На обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває. За місцем роботи з 18 грудня 2012 року по 29 січня 2012 року має позитивну характеристику. За місцем роботи в ресторані «Асторія» з 20 лютого 2013 року по 09 квітня 2013 року характеризувалася посередньо, була звільнена з роботи в ресторані «Асторія» за власним бажанням. За місцем роботи в Яготинській ЦРЛ з 21 травня 2013 року по 03 червня 2013 року характеризувалася посередньо, звільнена, в зв'язку з прогулом без поважних причин. За місцем роботи з 18 грудня 2012 року по 29 січня 2012 року має позитивну характеристику. До адміністративної відповідальності не притягувалася. Сторони не заперечували того факту, що відповідачка не притягувалася до кримінальної відповідальності.
Співмешканець відповідачки ОСОБА_5 характеризується за місцем проживання та роботи позитивно, спиртними напоями не зловживає, громадського порядку не порушує, є пенсіонером, отримує пенсію в середньому розмірі 1082, 99 грн., також працює охоронцем тракторної бригади ТОВ «Жоравське», та отримує заробітну плату в середньому розмірі 1693, 39 грн.
Дитина сторін - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 на диспансерному обліку в Яготинській ЦРЛ не перебуває, здоровий. З 17 грудня 2013 року по даний час відвідує дитячий садок «Сонечко» в с. Жоравка, Яготинського району, Київської області. Дошкільну програму засвоює добре, уважний, має добру пам'ять, не має труднощів у спілкуванні з дітьми та дорослими, мовневий розвиток та соціально-побутові навички відповідають віку. Хворіє рідко. Протягом дня, дитина уважна та рівномірна. Вихованням дитини займається мати ОСОБА_2, яка приділяє дитині достатню увагу у її вихованні та навчанні. ОСОБА_2 виконує всі зауваження та пропозиції щодо виховання та навчання дитини, вчасно сплачує кошти за харчування дитини.
В поясненнях ОСОБА_2, наданих нею о/у ГКМСД Яготинського
РВГУ Київської області ОСОБА_7, вказано, що вона проживає у ОСОБА_5 зі своїм сином в с. Жоравка, Яготинського району, Київської області, тимчасово не працює. Між сторонами існує спір з приводу місця проживання дитини, так як батько дитини, взявши дитину для спілкування, не повідомляв її де саме знаходиться дитина, тому вона має побоювання, що знову батько дитини забере сина та не поверне, а тому не повідомляє свого місця знаходження.
З висновку Яготинської районної державної адміністрації Київської області вбачається, що за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з його матір'ю - ОСОБА_8 в с. Жоравка, Яготинського району, Київської області.
07 лютого 2014 року працівниками Служби у справах дітей та сім»ї Яготинської районної державної адміністрації Київської області в присутності матері було проведено бесіду з сином сторін по справі - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час спілкування, хлопчик добре відзивався про маму, свій садок. Не пам'ятає, коли востаннє бачився з батьком, проте, дитина запитала те що коли він перебував у батька в м. Києві, то його виганяли з квартири дочки тітки ОСОБА_14. Сама дитини вказала, що хоче проживати з мамою в селі.
Викладене підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7, копіями паспортів, довідки, листів, свідоцтва про народження дитини, акту обстеження житлово-побутових умов, заяв, характеристик постанови яготинського районного суду Київської області, державного акту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, витягів з державного реєстру право чинів та реєстрацію права власності на нерухоме майно, договору дарування житлового будинку та земельної ділянки.
В силу ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватись з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
В ст. 161 СК України вказано, якщо мати та батько дитини, які проживають окремо не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно до ч. 1, 2, 4 ст. 3 СК України (в редакції 2003 року) сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до принципу 4 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення, вона повинна мати право на здоровий ріст і розвиток, з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері. Дитина повинна мати право на належне харчування, житло, розвиток і медичне обслуговування.
Статтею 27 Конвенції про права дитини, прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН, від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності 02 вересня 1990 року і ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, визнається право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави - учасниці у відповідності з національними умовами в і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів для надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН, від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності 02 вересня 1990 року і ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, забезпечується, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають у відповідності із застосовуваним законом і процедурами, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивача з приводу ведення відповідачкою аморального способу життя, зловживання спиртними напоями, та не здійснення належного виховання та догляду за дитиною, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Проживання відповідачки з дитиною в приватному будинку, який не є її власністю, має пічне опалення, колодязне водопостачання, та те, що вона тимчасово не працює не може бути в даному випадку підставою для визначення місця проживання дитини за місцем проживання позивача, так як ОСОБА_2 приділяє належну увагу дитині, її розвиту та вихованню, дитина має необхідне харчування та одяг, ОСОБА_5, з яким відповідачка проживає однією сім»єю, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах забезпечує сім»ю, що підтверджується доказами по справі.
Яготинський районний суд Київської області на законних підставах не прийняв до уваги доводи ОСОБА_12 про можливість створення ним необхідного догляду за дитиною, її матеріального забезпечення, враховуючи його та дружини матеріальне становище тому що при наявності інших утриманців, які є в них від попередніх шлюбів, вони є сумнівними..
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, так як в судовому засіданні не встановлено, що проживання та перебування дитини за місцем проживання матері, створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров»я, суперечитиме її інтересам.
Так як Яготинський районний суд Київської області розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити, а рішення Яготинського районного суду Київської області від 12 травня 2014 року залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 12 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: