Справа №568/689/14-к
"20" серпня 2014 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні на стадії підготовчого судового засідання в залі суду в місті Радивилів обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта вища, працює начальником фінансово-господарського відділу Радивилівської районної ради, одруженого, раніше не судимого, в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.191 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 відповідно до наказу №10 від 14.01.2014 року було призначено на посаду начальника відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Радивилівської районної державної адміністрації.
В кінці листопада 2011 року у нього виник умисел направлений на розтрату майна, що знаходилось на балансі Радивилівської районної державної адміністрації та перебувало у віданні останнього шляхом умисного зловживання своїм службовим становищем, а саме двох автомобілів марки ГАЗ 2401 д.н.з НОМЕР_1 та ГАЗ 31029 д.н.з. НОМЕР_2 .
В порушення п.5 Порядку списання об'єктів державної власності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 року №1314 без прийняття суб'єктом управління - Рівненською обласною державною адміністрацією рішення про надання згоди на списання повністю амортизованих основних фондів (засобів), первісна (переоцінена) вартість яких становить більше як 5 тис. грн. (станом на 01.12. 2011 року) в кінці листопада 2011 року зловживаючи своїм службовим становищем дав вказівку водію ОСОБА_6 який не був обізнаним про злочинний умисел, здійснити перевезення з гаражів райдержадміністрації для зважування до Радивилівської виробничої дільниці ПАТ «Рівневтормет» та подальшої незаконної реалізації двох автомобілів марки ГАЗ 2401 д.н.з НОМЕР_1 та ГАЗ 31029 д.н.з. НОМЕР_2 , що той і зробив.
Відповідно до приймального-здавального акта №14 від 01.12.2011 року який надійшов 04.03.2014 року в бухгалтерію райдержадміністрації від ОСОБА_4 загальна маса прийнятих автомобілів як металобрухту становила 1210 кг. вартістю 2243 грн.
Таким чином, в порушення ч.5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996 вартість зданого Радивилівської районною державною адміністрацією металобрухту на суму 2243 грн. згідно приймального акта №14 від 01.12.2011 року за період з 01.12.2011 року по 25.10.2013 року під час проведення інвентаризації основних засобів на рахунок 105 у районній державній адміністрації та на час завершення позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Радивилівської районної державної адміністрації не відображені, кошти до адміністрації не надійшли, що призвело до недоотримання доходів по спеціальному фонду установи. Дебіторська заборгованість перед ПАТ «Рівневтормет» по бухгалтерському обліку та у звітності №7 д «Звіт про заборгованість бюджетних установ» не відображено, що призвело до розтрати державного майна яке було у його віданні та заподіяння матеріальної шкоди (збитків) Радивилівській районній державній адміністрації на суму 2243 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 перебуваючи в період часу з 14.01.2004 року по 11.06.2012 року на посаді начальника відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Радивилівської районної державної адміністрації, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам держави. розтратив державне майно яке перебувало на балансі адміністрації та у віданні останнього, а саме двох автомобілів марки ГАЗ 2401 д.н.з НОМЕР_1 та ГАЗ 31029 д.н.з. НОМЕР_2 чим завдав державі матеріальної шкоди на загальну суму 2243 грн..
Вказані умисні дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.191 КК України як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм становищем.
30 травня 2014 року між прокурором району радником юстиції ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12013190210000550, та ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ст.ст. 468,469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою прокурор та підозрюваний ОСОБА_4 . дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_4 . за ч.2 ст.191 КК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме штраф у розмірі 200 (двісті) неоподаткованих мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та отримана згода підозрюваного на його призначення. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені підозрюваному.
Розглядаючи в порядку ст.314 ч.3 п.1 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст.ст.468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Прокурор в судовому засіданні вважає, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги КПК та КК України і просить вказану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні також просить вказану угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи. При цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2.ст.191 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнав себе винуватим, згідно із ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості.
При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст.473 ч.2 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України.
Враховуючи викладене і те, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам Закону, суд прийшов до висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.
За таких обставин, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 своїми умисними діями, за ознаками як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм становищем, скоїв кримінальне правопорушення за ч.2ст.191 КК України, за якою належить призначити узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості, міру покарання.
Як видно з матеріалів досудового розслідування у справі зібрано достатньо доказів для обґрунтованої підозри і обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст. 191 КК України, а тому визнання ним винуватості є цілком виправданим.
Суд також переконаний в тому, що угоду сторонами підписано добровільно, свідомо, без впливу будь-яких сторонніх обставин чи факторів. Умови укладеної угоди також не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод чи інтересів сторін чи інших осіб. З угоди також не вбачається обставин, які б свідчили про очевидну неможливість виконання обвинуваченим узятих на себе за угодою зобов'язань.
При цьому суд також вважає, що обставини, які обтяжують і пом'якшують покарання, дані про особу ОСОБА_4 , характер кримінального правопорушення та інші обставини цілком враховані угодою про визнання винуватості і знайшли своє відображення в узгодженому остаточному покаранні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 373, 374.,475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30 травня 2014 року між прокурором району радником юстиції ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12013190210000550.
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 30 травня 2014 року покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 200 (двісті) неоподаткованих мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Речові докази два номерні знаки НОМЕР_3 до автомобіля ГАЗ 31029 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 серії НОМЕР_5 від 26.05.1995 року н.з. НОМЕР_3 та технічний паспорт на автомобіль марки ГАЗ 2401 д.н.з. НОМЕР_1 від 22.11.1981 року повернути Радивилівський районній державній адміністрації.
Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених ст.ст.373,394 КПК України, до апеляційного суду Рівненської області через Радивилівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя : ОСОБА_1