Справа: № 823/287/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
19 серпня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Літвіної Н.М. та Хрімлі О.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання протиправними дій, визнання незаконною та скасування вимоги про сплату недоїмки,
У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області щодо винесення та направлення до відділу ДВС Звенигородського РУЮ для примусового виконання вимоги про сплату недоїмки від 25 квітня 2013 року № Ф-89 та визнати незаконною і скасувати вказану вимогу.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року провадження у справі в частині вимог про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області щодо винесення вимоги про сплату недоїмки від 25 квітня 2013 року № Ф-89 та про визнання її незаконною і скасування було закрите.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року в задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із прийнятою постановою, звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 25 лютого 2014 року та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що судом було проігноровано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року, яка набрала законної сили.
Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю - не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обставини, на які посилається позивач, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року - без змін виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що листом від 20 грудня 2013 року № 4457/07 Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області звернулося до відділу ДВС Звенигородського РУЮ Черкаської області із заявою про примусове виконання вимоги про сплату недоїмки від 25 квітня 2013 року № Ф-89.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що зазначені дії відповідача були вчинені у відповідності до законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що вимога про сплату недоїмки від 25 квітня 2013 року № Ф-89 була оскаржена ОСОБА_2 в судовому порядку. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року в задоволенні вимог позивача було відмовлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно п. 3 розділу ІІ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» та ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі несплати ОСОБА_2 недоїмки протягом 10 днів з моменту узгодження вимоги від 25 квітня 2013 року № Ф-89, станом на 20 грудня 2013 року саме Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області було належним органом, який зобов'язаний був пред'явити таку вимогу до відділу ДВС Звенигородського РУЮ Черкаської області для примусового виконання.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області щодо направлення до відділу ДВС Звенигородського РУЮ для примусового виконання вимоги про сплату недоїмки від 25 квітня 2013 року № Ф-89.
Як на підставу для задоволення своїх вимог, позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року, було задоволено її позов про скасування вимоги про сплату недоїмки від 31 січня 2013 року № Ф-89, винесеної з таких же підстав, що й вимога від 25 квітня 2013 року № Ф-89.
Вказані доводи апелянта є необґрунтованими, адже скасування в судовому порядку іншої вимоги, ніж від 25 квітня 2013 року № Ф-89, не може підставою для не пред'явлення вказаної вимоги до примусового виконання до органів Держаної виконавчої служби.
Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 25 лютого 2014 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Н.М. Літвіна
О.Г. Хрімлі
Головуючий суддя Горяйнов А.М.
Судді: Літвіна Н. М.
Хрімлі О.Г.