Справа: № 359/342/14ц Головуючий у 1-й інстанції: Чирка С.С. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
12 серпня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Карпушової О.В., Шелест С.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2014 року,
ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області, у якому, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати неправомірними дії щодо відмови відповідача у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язати останнього зарахувати в його пенсійний стаж роботу водієм автомобіля в період з 20 травня 1986 року по 04 червня 1986 року, протягом якого він брав участь в заходах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та призначити пільгову пенсію, починаючи з 21.04.2011 року.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в період з 20 травня по 04 червня 1986 року, а тому має право на призначення державної пенсії зі зменшенням мінімального пенсійного віку.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 звертався до Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на 10 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, заявнику було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах з підстав відсутності достатніх і належних доказів на підтвердження його участі в роботах у зоні відчуження у 1986 році.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся у суд.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.
Пунктом 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - мінімально необхідний для призначення пенсії вік зменшується на 10 років.
Враховуючи приведену норму, особа має право на пільгову пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 10 років, зокрема, у разі її участі в заходах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС протягом будь-якого періоду з моменту аварії до 1 липня 1986 року.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії серії НОМЕР_1 .
Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501, такі посвідчення видаються лише учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року незалежно від кількості днів, з 1 липня до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів.
Зважаючи на приведені норми, основним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.11.2006 року у справі №21-1048во06.
У той же час, відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 12 серпня 1993 року № 637, за відсутності відповідних записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Як убачається із матеріалів справи, у 1986 році позивач працював у Бориспільському побуткомбінаті, що підтверджується даними його трудової книжки.
Позивач стверджує, що протягом роботи в названій установі він залучався до заходів з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році у якості водія, а тому має право на пільгову пенсію.
Обговорюючи доводи позивача, колегія суддів зауважує, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулюються Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок).
Пунктом 7 цього Порядку визначені документи, необхідні для призначення пенсії.
Згідно пп. «ґ» пункту 7 Порядку документами, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»), є відповідне посвідчення та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.88 N 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відтак, необхідною умовою для призначення пільгової пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є наявність належного посвідчення, а також довідки встановленої форми, або ж інших первинних документів, які містять дані про період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, населений пункт чи об'єкт, де такі проводились заявником.
На підтвердження його участі в заходах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивачем надано копію розрахунково-платіжної відомості, в якій містяться відомості про проведену позивачу доплату в графі із записом «чорнобиль - сер. заробіток». Також, позивачем надано копію пропуску №017036, виданого на автомобіль ІЖ 2715 №00-89 КХО, про те, що цьому транспортному засобу дозволяється в'їзд в закриту зону та виїзд із зони через КПП: Рассоха, Чорнобиль, Зелений мис та ін. населені пункти.
Також, позивачем надано копії письмових пояснень громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у яких перший стверджує, що ОСОБА_1 працював водієм службової машини і був відряджений в розпорядження Київського обласного управління побутового обслуговування для роботи в Чорнобильській зоні протягом практично усього травня 1986 року, а другим, окрім того, зазначено, що позивач перебував у м. Чорнобиль 05.05.1986 року.
Пропри наведене, позивачем надано суду архівну довідку трудового архіву виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 24.02.2014 року №25-07/80, до якої було додано копію наказу по Бориспільському побуткомбінату №114 від 04.06.1986 року про відрядження ОСОБА_1 для проведення спеціальних робіт в районі Чорнобильської АЕС у розпорядження Київського побутуправління для подальших робіт водієм строком відрядження з 20 травня.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що надані позивачем докази у сукупності доводять його участь в заходах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період до 1 липня 1986 року, що є підставою для призначення йому пенсії зі зменшенням загального пенсійного віку на 10 років. Натомість, відповідачем не доведено, що наданий позивачем наказ №114 від 04.06.1986 року є підробленим чи містить недостовірні відомості.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.
Зважаючи на приведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування постанови місцевого суду.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 206, 212, 254, КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області залишити без задоволення.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.В. Карпушова
суддяС.Б. Шелест
.
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Карпушова О.В.
Шелест С.Б.