Справа: № 711/8294/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Михальченко Ю.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
12 серпня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Карпушової О.В., Шелест С.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Заступника голови комісії, першого заступника начальника головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Зінник С.М., Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2014 року,
ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Заступника голови комісії, першого заступника начальника головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Зінник С.М., а також залученого судом першої інстанції в якості другого відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив скасувати рішення комісії при названому управлінні від 25.07.2013 року №14 про результати розгляду його заяви про призначення пенсії на пільгових умовах у зв'язку із роботою на підприємстві зі шкідливими та важками умовами праці (на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при прийнятті оспорюваного рішення комісія діяла в порядку та в межах, визначених чинним законодавством, а вимоги позивача є необґрунтованими.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Судом установлено, що в період з 12.01.1981 року по 03.01.1996 року (далі - спірний період) позивач працював помічником машиніста екскаватора та машиністом крану (автокрану) в Управлінні механізації робіт об'єднання «Черкасисільбуд», правонаступником якого є Управління механізації будівництва об'єднання «Черкасиоблагробуд», яке, у свою чергу, з вересня 2003 року перейменоване у ВАТ «Черкаське управління механізації будівництва», та яке на даний час ліквідовано.
Із матеріалів справи вбачається, що в липні 2013 року позивач звертався до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
Рішенням Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області від 25.07.2013 року № 14, у складі Зінник С.М. - заступника голови комісії, першого заступника начальника головного управління, Коваль Т.М. - секретаря комісії, начальника відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення головного управління, Вовкогон А.М. - заступника начальника головного управління, Комар Л.Д. - головного державного експерта з умов праці відділу експертизи охорони умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації, Долініної С.І. - начальника відділу кадрів ПрАТ «Лавента» і Шепеля В.П. - голови обласної організації профспілки хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України, заявнику було відмовлено в підтвердженні пільгового стажу роботи на посадах помічника машиніста екскаватора та машиніста крана на будівництві за період з 12.01.1981 року по 03.01.1996 року, оскільки зазначені посади не передбачені Списком №2, затвердженим постановою КМ України від 11.03.1994 року №162.
Не погоджуючись із таким рішення, ОСОБА_2 звернувся у суд. Незаконність даного рішення позивач мотивує порушенням процедури його прийняття, визначеної Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, зазначаючи, що Комісія у своєму складі не мала жодного спеціаліста, який мав би технічну грамотність в галузі трудової роботи позивача (як помічника машиніста екскаватора та машиніста крану), а також про те, що йому, під час засідання комісії, не було надано можливості викласти свої доводи по суті розгляду заяви.
Окрім того, позивачем надано суду медичні довідки та виписки, що свідчать про хвороби позивача, зокрема, псоріаз, хворобу нирок та інших хвороб, в тому числі, що стосуються зору. Так, позивач стверджує, що згадувані хвороби спричинені шкідливими умовами праці, й фактично підтверджують те, що період роботи на посадах помічника машиніста екскаватора та машиніста крана слід віднести до спеціального стажу, що дає право на пільгову пенсію за Списком №2.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Обговорюючи відповідність оспорюваного рішення вимогам постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року № 18-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 24.11.2006 року за № 1231/13105 «Про затвердження Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років», колегія суддів зазначає, що затверджений Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.
Відповідно до цього Порядку, підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах здійснюється комісіями з питань такого підтвердження, які утворюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, і до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної інспекції України з питань праці. Також, до складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об'єднань.
Пунктом 6 Порядку визначені основні завдання Комісії, до яких відноситься: розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку, а також участь у підготовці методичних посібників з розгляду питань про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Пунктом 7 цього Порядку передбачено, що для виконання покладених на Комісію завдань їй надається право:
- заслуховувати на своєму засіданні особу, яка подала заяву про підтвердження стажу роботи (далі - заявник), або її законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально;
- запрошувати на засідання як консультантів та експертів фахівців центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій;
- отримувати від заінтересованих органів інформацію, необхідну для підтвердження стажу роботи, у встановленому порядку;
- інформувати органи Пенсійного фонду України з питань, що входять до компетенції Комісії.
Аналіз приведених норм свідчить про те, що участь заявника у засіданні Комісії не є обов'язковою, так само як і участь консультантів, експертів і фахівців, залучення та заслуховування названих осіб є правом, а не обов'язком Комісії. Тому, колегія суддів не приймає покликання апелянта на те, що у складі Комісії не було жодного спеціаліста, який мав би технічну грамотність в галузі трудової роботи позивача (як помічника машиніста екскаватора та машиніста крану), а також на те, що йому, під час засідання комісії, не було надано можливості викласти свої доводи по суті розгляду заяви.
Обговорюючи заявлене право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах (за Списком № 2), колегія суддів зазначає, що відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.
Згідно пункту 3 наказу Міністерства Праці та Соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 «Про затвердження Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Пунктом 10 вказаного Порядку передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими та важкими умовами праці необхідно надати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду та періоди виконаної роботи, виписку з наказу по підприємству про наслідки атестації на відповідному робочому місці, та у випадку відсутності в трудовій книжці відомостей, визначаючих право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, яка передбачена пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У трудовій книжці позивача не міститься записів про проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Разом з тим, Розділ ХХVII Списку №2 «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об'єктів», затвердженого постановою КМ України №162 від 11.03.1994 року, не відносить такі посади як машиніст крану та помічник машиніста екскаватора до посад, що дають право на пільгову пенсію.
За правилами ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, а обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Аналіз вище приведених норм Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також положень Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років свідчить про те, що право особи на пільгову пенсію за законом повинно підтверджуватись віднесенням роботи до Списку №2, а також доказами проведення атестації робочих місць.
Зважаючи на встановлені обставини, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження його права на пільгову пенсію згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Окрім того, колегія суддів не враховує надані позивачем докази незадовільного стану здоров'я, позаяк із таких не прослідковується безпосередній причинно-наслідковий зв'язок хвороб позивача із виконуваними ним роботами в спірний період. Наявні у позивача захворювання могли виникнути й з інших підстав, які роботи не стосуються.
Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оспорюване рішення прийняте відповідною Комісією в порядку та межах визначених чинним законодавством, а позовні вимоги є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладене та не доводять протилежне, тому скарга задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.В. Карпушова
суддяС.Б. Шелест
.
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Карпушова О.В.
Шелест С.Б.