Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"07" серпня 2014 р. Справа № 911/2409/14
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»
2. Фермерське господарство «Христина»
про стягнення 4 900,98 грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 02.06.2014);
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився.
секретар судового засідання: Жиленко Е.В.
Обставини справи:
19.06.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №16-8/06 від 16.05.2014 (вх. №2549/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (далі - відповідач-1) та Фермерського господарства «Христина» (далі - відповідач-2) про стягнення 4 900,98 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що угодою №200-ТА від 26.01.2011 про заміну кредитора у зобов'язанні до ФОП ОСОБА_1 перейшло право вимоги до Фермерського господарства «Христина» та угодою №31/01-13 від 31.01.2013 про заміну кредитора у зобов'язанні до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» перейшло право вимоги від первісного кредитора ФОП ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Христина» щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат, що виникла в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-продажу №ЗУФ-57/04/08 від 08.04.2008.
При цьому позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними договорами між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» було укладено договір поруки №07-04-2014-5 від 07.04.2014, відповідно до умов якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Фермерського господарства «Христина».
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2014 було порушено провадження у справі № 911/2409/14 та призначено розгляд справи на 07.08.2014.
08.07.2014 через канцелярію господарського суду Київської області позивач супровідним листом №08-20/07 від 08.07.2014 (вх. № 13190/14) подав документи витребувані ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2014.
У судовому засіданні 07.08.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві вих. №16-8/06 від 16.05.2014 (вх. №2549/14).
У судове засідання 07.08.2014 представники відповідачів, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 07.08.2014 господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у справі, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:
08.04.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (продавець за договором) та Фермерським господарством «Христина» (покупець за договором) було укладено договір №ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товарів на умовах відстрочення платежу (далі-договір), відповідно до п. 1.1. цей договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього договору.
Рішенням господарського суду Львівської області по справі №15/160 від 24.11.2011, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» задоволено частково, вирішено стягнути з Фермерського господарства «Христина» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» 3 676, 86 грн. курсової різниці, 838, 97 грн. пені, 104, 67 грн. 3% річних, 660, 25 грн. індексу інфляції, 800, 00 грн. витрат на адвокатські послуги, 138, 69 грн. державного мита та 289, 39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду Київської області по справі №911/2318/13 від 28.08.2013, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ТАЙС» задоволено частково, вирішено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та Фермерського господарства «Христина» на користь Товарситва з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» 79,79 грн. інфляційних, 1 707,42 судового збору, 694,68 витрат на послуги адвоката та стягнути з Фермерського господарства «Христина» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» 4 163,26 курсової різниці, 411,78 грн. пені, 56,14 грн. 3% річних.
Відповідно до змісту ст.115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Згідно із ч. 3 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільний або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як встановлено рішення господарського суду Київської області по справі №911/2318/13 від 28.08.2013, зобов'язання Фермерського господарства «Христина» згідно договору №ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 було виконано лише 08.09.2009.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зі змісту укладеного договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.
В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.
Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області по справі №15/160 від 23 вересня 2009 року та рішенням господарського суду Київської області по справі №911/2318/13 від 28 серпня 2013 року питання щодо розрахунку заборгованості (дооцінки вартості товару) Фермерського господарства «Христина» згідно договору №ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умова відстрочення платежу від 08 квітня 2008 року із врахуванням сум погашення боргу відповідно до банківських виписок від 22 грудня 2008 року на суму 5000,00 грн. та від 14 січня 2009 року на суму 4 000,00 грн. не заявлялося.
Господарським судом встановлено, що 26.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (первісний кредитор за договором) та Фізично особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор за договором) було укладено угоду №200-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України).
Пунктом 1.1 даної угоди, визначено, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Фермерським господарством «Христина», що іменується надалі «боржник», зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору №ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08 квітня 2008 року, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08 квітня 2008 року.
За цією угодою, згідно п. 1.2, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п.2.1. цієї угоди.
Відповідно до п. 2.1, 2.2 вказаної угоди вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 4 747,23 грн., первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана в п.2.1., що відступається згідно договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08 квітня 2008 року, є загальною сумою (розміром) курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період із 26 травня 2009 року по 07 вересня 2009 року.
Ця угода, згідно п. 6.1, набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.
На виконання умов даної угоди (п. 4.1.), Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» передало Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 перелік документів, що підтверджують право вимоги до Фермерського господарства «Хритина» щодо виконання обумовленого зобов'язання.
У відповідності до пункту 4.3. вказаної угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» повідомленням від 26.01.2011 про зміну кредитора у зобов'язані повідомило Фермерське господарство «Христина» про зазначені вище обставини. Докази направлення (копія опису вкладення в цінний лист 07.05.2013 та копія фіскального чеку №9311 від 07.05.2013) наявні в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні.
Таким чином, відповідач-2 у справі був належним чином повідомлений про заміну первісного кредитора новим.
Також 28.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (первісний кредитор за договором) та Фізично особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор за договором) було укладено додаткову угоду №1 до угоду №200-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 26.01.2011 (далі-угода№1).
Відповідно до п. 2.1 угоди №1 вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 4 747,23 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про укладання додаткової угоди про, що свідчать копія опису вкладення в цінний лист 17.02.2014 та копія фіскального чеку №8101 від 17.02.2014.
Господарський судом встановлено, що 31.01.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (первісний кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія НІКО-ТАЙС» (новий кредитор за договором) укладено угоду №31/01-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) (далі - угода №31/01-13).
Відповідно до п.1.1. угоди №31/01-13 первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Фермерським господарством «Христина», що йменується надалі боржник, зобов'язання щодо розміру курсової різниці, пені, 3-% річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору №ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08 квітня 2008 року, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № ЗУФ-57/04/08купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08 квітня 2008 року щодо виконання грошового обов'язку.
Відповідно до п.2.2 угоди №31/01-13 первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума вказана в п.2.1., що відступається згідно договору №ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08 квітня 2008 року є загальною сумою (розміром) пені, 3% річних, інфляційних витрат, курсової різниці, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України.
Вартість зобов'язання, що відступається даною угодою, становить 4 747,23 грн. (п. 2.1. угоди №31/01-13).
Ця угода, згідно п. 6.1 угоди №31/01-13, набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.
На виконання умов даної угоди (п. 4.1. угоди №31/01-13), Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» перелік документів, що підтверджують право вимоги до Фермерського господарства «Христина» щодо виконання обумовленого зобов'язання.
У відповідності до пункту 4.3. угоди №31/01-13 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, повідомленням від 31.01.2013 про зміну кредитора у зобов'язані повідомило Фермерське господарство «Христина» про зазначені вище обставини. Докази направлення (копія опису вкладення в цінний лист від 07.06.2013 та копія фіскального чеку № 2229 від 07.06.2013) наявні в матеріалах справи.
Таким чином, відповідач-2 у справі був належним чином повідомлений про заміну первісного кредитора новим, відповідно до угоди №31/01-13.
Також 11.03.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (первісний кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія НІКО-ТАЙС» (новий кредитор за договором) укладено додаткову угоду №1 до угоди №31/01-13 від 31.01.2013, відповідно до якої вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить, проте не обмежується сумою у розмірі 4 747,23 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач-2 повідомлений про укладення додаткової угоди №1 до угоди №31/01-13 від 31.01.2013 про, що свідчать наявні в матеріалах справи копії опису вкладення в цінний лист від 17.02.2014 та фіскальний чек №8106 від 17.02.2014, оригінали оглянуто в судовому засіданні.
Господарський судом встановлено, що 07.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙСЕРВІСГРУП» (поручитель за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (кредитор за договором) було укладено договір поруки №07-04-2014-5 (далі-договір поруки), відповідно до п.1.1. у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Фермерським господарством «Христина» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару, курсова різниця) у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (основного договору).
Відповідно до п.2.1 договору поруки встановлено, що під основним договором в цьому договорі розуміють угоду №31/01-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 31 січня 2013 року, укладену згідно договору №ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08 квітня 2008 року.
Пунктом 3.1. договору поруки зазначено, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру заборгованості (дооцінка вартості товару, курсова різниця) у сумі 5000,00 грн.
Пунктом 4.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.
Відповідно до п.6.1 договору поруки встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.
Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується його обсяг відповідальності (п.6.2. договору поруки).
На виконання п.4.1. договору поруки, кредитор звернувся до поручителя з вимогою вих. №05-5/14 від 05.05.2014, яка була отримана директором ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» 08.05.2014, що підтверджується підписом та печаткою.
Також, директор ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» у відповіді вих. №55 від 12.05.2014 на вимогу гарантував, що зобов'язання, згідно договору поруки №07-04-2014-5 від 07.04.2014 будуть виконані в строк до 31.08.2014.
Проте, жодних доказів на підтвердження оплати суми штрафних санкцій відповідачами в порядку вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано.
Таким чином, позивачем заявлено до стягнення солідарно з відповідачів 4 900,98 грн. дооцінки вартості товару.
Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
У розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Згідно Наказу Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року №193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.
Пунктом 4 цього Наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Оскільки, відповідачами прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимоги позивача про солідарне стягнення дооцінки вартості товару, нарахованих на суму боргу, є правомірним.
Рішенням господарського суду Київської області у справі №911/2318/13 від 28.08.2013 встановлено, що відповідно до додатку до договору, на день підписання сторонами договору додатків до нього курс долара США на міжбанківській валютній біржі становив 5,05 грн./дол.США.
При цьому, приміткою до додатку передбачено, що у випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторонами, то для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1|A2)*B, де S - ціна на момент оплати, В - ціна на момент підписання, А2 - курс НБУ долара США до гривні на день підписання договору, А1 - курс НБУ долара США до гривні на день перерахування коштів.
Враховуючи те, що заборгованість відповідача-2 погашалась частинами, суд зазначає, що станом на 22.12.2008 (оплата 5 000,00 грн.) курс однієї гривні щодо долара США на офіційному сайті НБУ становить 7,88 грн. та станом на 14.01.2009 (оплата 4 000,00 грн.) курс однієї гривні щодо долара США на офіційному сайті НБУ становить 7,70 грн.
Здійснивши власний розрахунок дооцінки вартості товару, господарський суд приходить до висновку, що розрахунок позивача здійснено вірно.
Таким чином, вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 4 900,98 грн. дооцінки вартості товару підлягає задоволенню повністю.
Крім того, позивач просить покласти солідарно на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 500,00 грн.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.
Так, відповідно до договору №02-6/06-14 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02 червня 2014 року, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (замовник за договором) та адвокатом ОСОБА_1 (виконавець за договором), відповідно до п.1.1 якого, за цим договором виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин замовника між замовником та ФГ «Христина»» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп».
Надання вказаних послуг підтверджується наявним в матеріалах справи Актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 12.06.2014, згідно якого (п. 2) загальна вартість послуг склала 500,00 грн.
На виконання умов договору, платіжним дорученням платіжним дорученням №589 від 16.06.2014, оригінал якого наявний в матеріалах справи, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» перерахувала на рахунок адвоката ОСОБА_1 кошти у сумі 500, 00 грн. в якості оплати за послуги згідно договору №02-6/06-14 від 02.06.2014.
У матеріалах справи міститься копія посвідчення адвоката, виданого на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 та довіреність б/н від 01.04.2014, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на представництво його інтересів ОСОБА_1.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 брав участь у судових засіданнях в якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС».
Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Таким чином, з огляду на те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених витрат позивача в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).
Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_1 у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 911/2409/14, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 500, 00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню повністю у розмірі 4 900,98 грн. дооцінки вартості товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається повністю на відповідачів.
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Солідарно стягнути з Фермерського господарства «Христина» (80013, Львівська обл., Сокальський район, село Хоробрів, ідентифікаційний код: 32704136) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, село Мархалівка, вулиця Комсомольська, будинок 22, ідентифікаційний код: 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вулиця Академіка Заболотного, будинок 38, квартира 23, ідентифікаційний код: 38039872) 4 900 (чотири тисячі дев'ятсот) грн. 98 коп. дооцінки вартості товару, 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на адвокатські послуги та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя В.М. Антонова
Повне рішення складено 15.08.2014 року