ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/14736/14 13.08.14
За позовомПершого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Військової частини НОМЕР_1
доПриватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти"
проприпинення договору та витребування майна
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача 1:Щетинін Д.В., дов. №37/2012 від 15.07.2014 р.
від позивача 2:не з'явився;
від відповідача:Мога М.В., дов. №02/14 від 06.01.2014 р.
від прокуратури:Грищенко М.А. - заступник прокурора;
вільний слухач:Кисіль А.О. - журналіст;
Перший заступник прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Військової частини НОМЕР_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" (надалі - ПрАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти") про припинення договору та витребування майна.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю правових підстав у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин для припинення договору оренди вертольота Мі-8МТ заводський номер №93512, від 03.04.2012 р. №3/12-ФС, укладеного між позивачем 2 та відповідачем та зобов'язання відповідача повернути наведений вертоліт позивачу 2.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.08.2014 р.
12.08.2014 р. через канцелярію суду представником відповідача було подано відзив на позовну заяву за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити, вказував на безпідставність ототожнення прокурором поняття припинення договору з припиненням зобов'язань, адже за змістом спірних правочинів виникнення форм-мажорних обставин може бути підставою саме для припинення зобов'язань сторін такого правочину, а не самого правочину. Також заперечуючи проти позову вказував на те, що за змістом спірних договорів обов'язок орендаря (суборендаря) щодо повернення орендованого майна у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин пов'язаний з відповідною вимогою орендодавця, якої останнім не заявлялося.
13.08.2014 р. спеціальним кореспондентом ТК ZIK через канцелярію суду було подано клопотання зігдно змісту якого просить дозволити відеозйомку судового засідання.
Представник прокуратури в судове засідання 13.08.2014 р. з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.
Представник позивача 1 в судове засідання 13.08.2014 р. з'явився, подав відзив на позовну заяву за змістом якого позову прокурора не підтримував та відмовлявся від нього, вказував на недоцільність припинення спірних правочинів, а також на відсутність вимоги орендодавця про повернення спірного вертольоту орендарем (суборендарем).
Представник позивача 2, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 13.08.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача в судове засідання 13.08.2014 р. з'явився, проти позову заперечує, в його задоволенні просить відмовити повністю.
Належне повідомлення позивача 2 про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою про відправку на зворотній стороні ухвали суду від 18.07.2014 р. та повідомленням про вручення поштового відправлення №30291313 (01527324) згідно якого ухвала суду отримана позивачем 2 - 31.07.2014 р.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач 2 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання позивач 2 був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засідані 13.08.2014 р. судом розглянуто клопотання про відеозйомку судового процесу стосовно якого суд відзначає наступне.
Відповідно до статті 307 Цивільного кодексу України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомки, який передбачений ст. 307 Цивільного кодексу України, є істотною гарантією реалізації особистих немайнових прав: права на індивідуальність (ст. 300 Цивільного кодексу України), права на особисте життя (ст. 301 Цивільного кодексу України), права на повагу до гідності та честі (ст. 297 Цивільного кодексу України), права на недоторканність ділової репутації (ст. 299 Цивільного кодексу України) тощо.
Під поняттям "фото-, кіно-, теле-, чи відео зйомка" слід розуміти процес фіксації фактів на відповідні фото-, кіно-, теле-, чи відеоносії.
Суд поставив на обговорення присутніх представників учасників судового процесу питання щодо заявленого ТК ZIK клопотання про здійснення відеозйомки. Представники сторін присутніх в судовому засіданні проти здійснення відеозйомки судового процесу заперечили.
З огляду на наявність заперечень з боку представників сторін суд вважає за необхідне відмовити ТК ZIK у задоволенні заявленого клопотання в частині надання дозволу на здійснення відеозйомки зйомки.
Водночас, що стосується питання надання дозволу на присутність у судовому засіданні представників ЗМІ, то суд відмічає, що в п. 7 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено принцип гласності судового процесу.
Так, відповідно до ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.
Отже, оскільки у даній справі проводиться відкритий розгляд справи, додаткового вирішення судом питання щодо забезпечення доступу в зал судового засідання на час слухання справи представників ЗМІ чинне законодавство не потребує, а відповідні особи можуть бути присутніми при розгляді справи.
В судовому засіданні 13.08.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Стосовно заяви позивача 1 про відмову від позову суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно із ч. 6 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.
За змістом абз. 5 п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті.
Враховуючи, що в даному випадку позов подано прокурором в інтересах держави в особі зокрема позивач 1, то заява про відмову від такого позову з огляду на не підтримання її прокурором та викладені положення судом відхиляються.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
03.04.2012 р. між Військовою частиною НОМЕР_1 (орендодавець) та ПрАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" (орендар) було укладено договір №3/12-ФС оренди повітряного судна Мі-8МТВ №93512 (надалі - "Договір оренди") відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - вертоліт Мі-8МТ, заводський номер 93512.
Відповідно до п. 14.1 Договору оренди в редакції додаткової угоди б/н від 17.01.2014 р. зазначений договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 03.04.2020 р.
Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку прокурора, підстав для припинення дії Договору оренди, а також, зобов'язання відповідача повернути спірний вертоліт позивачу 2 у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин.
Підставою для припинення спірного договору та повернення орендованого майна позивачу 2 прокурор визначає виникнення форс-мажорних обставин, які зумовлені особливим періодом в державі - проведення антитерористичної операції на території низки регіонів України, та вказує на положення п.п. 11.1, 11.6 Договору оренди.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
По-перше, відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За змістом ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
У відповідності до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Згідно із п. 14.6 Договору оренди одностороння відмова від даного договору не допускається. Чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого повітряного судна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря як юридичної особи.
З огляду на викладені положення вбачається, що як норми законодавства, так і положення спірних правочинів не передбачають такої підстави для припинення дії Договору оренди, Договору суборенди, як виникнення форс-мажорних обставин, в т.ч. пов'язаних з особливим періодом в державі, а відтак, посилання прокурора на існування правових підстав для припинення таких правочинів з огляду на виникнення форс-мажорних обставин є необґрунтованим.
По-друге, відповідно до п. 11.1 Договору оренди сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим договором, якщо це викликано форс-мажорними обставинами. Під такими обставинами розуміють: особливий період в державі, введений згідно з чинним законодавством.
Тобто, наведеним положенням встановлено таку підставу для зміни (звільнення від виконання) зобов'язань сторін за Договором оренди як настання особливого періоду в державі, введеного згідно з чинним законодавством.
Суд відзначає, що дійсно станом на сьогоднішній день з огляду на положення Указу виконуючого обов'язки Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014, Законів України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 р. №1126-VII, від 06.05.2014 р. №1240-VII, Закону України "Про оборону" вбачається існування в державі особливого періоду.
При цьому, за змістом положення чинного законодавства України (в т.ч. положень ст. 11, 202, 509, 598-609, 627 Цивільного кодексу України) поняття правочину та зобов'язання є відмінними, оскільки останнє виникає в т.ч. з відповідного правочину, а тому поняття припинення зобов'язання не є тотожним поняттю припинення правочину.
Тобто, існування обставин з якими положення відповідного правочину передбачають зміну чи припинення відповідного зобов'язання не можуть бути підставами для зміни чи припинення такого правочину в цілому.
Отже, посилання прокурора на положення п. 11.1 Договору оренди як правову підставу для припинення дій відповідних договорів є безпідставними, оскільки останнім необґрунтовано ототожнюються поняття припинення зобов'язання та припинення правочину.
Крім того, зобов'язання орендодавця щодо передачі спірного вертольоту в оренду, саме про звільнення від виконання якого і йдеться мова в наведеному положенні спірного договору, виконано в повному обсязі, а підстави вважати, що такі положення стосуються зобов'язання орендаря із сплати орендних платежів за користування спірним вертольотом відсутні.
По-третє, відповідно до п. 11.6 Договору оренди у випадку настання форс-мажорних обставин відповідно до п. 11.1 цього договору, на вимогу орендодавця орендар забезпечує повернення повітряного судна на базовий аеродром орендодавця або, за письмовим погодженням на інший аеродром чи регіон України, у стані та із залишком ресурсу, який фактично має повітряне судно на момент повернення, в терміни, що визначені графіком повернення орендованих повітряних суден, який являється невід'ємною частиною договору.
Наведеним положенням сторонами було узгоджено порядок повернення орендованого повітряного судна у випадку настання передбачених положенням п. 11.1 Договору оренди обставин - особливий період в державі, введений згідно з чинним законодавством, який передбачає виникнення в силу положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України у орендаря (суборендаря) зобов'язання повернути орендоване майно у випадку пред'явлення орендодавцем відповідної вимоги.
В той же час, матеріали справи не містять доказів звернення позивача 2 до відповідача з вимогою повернути спірний вертоліт у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин - настання особливого періоду в державі, введеного згідно з чинним законодавством.
Більш того, представником позивача 1 у своєму усному поясненні та відзиві на позов прокурора було підтверджено відсутність такої вимоги та зазначено про недоцільність станом на сьогоднішній день повернення орендованого за спірними правочинами вертольоту військовій частині НОМЕР_1 , оскільки повернення такого повітряного судна не дасть можливості його використання з огляду на відсутність достатньої кількості екіпажів для виконання польотів у бойових умовах та пального, а також з огляду на те, що такий вертоліт залучено до виконання завдань у складі миротворчих місій Організації Об'єднаних Націй, а тому його вилучення призведе до значних фінансових втрат.
Таким чином, підстави з якими положення п. 11.6 Договору оренди передбачають обов'язок відповідача повернути орендоване майно відсутні.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладені обставини, прокурором не доведено, а судом не встановлено існування правових підстав для припинення дії Договору оренди та зобов'язання відповідача повернути спірний вертоліт позивачу 2, оскільки відсутні докази звернення позивача 2 з відповідною вимогою до відповідача про повернення об'єкту оренди, що за поясненням позивача 1 зумовлено недоцільністю вилучення у орендаря станом на сьогоднішній день такого повітряного судна, про що листом Національної гвардії України від 10.07.2014 р. №3/25/НД-П-115 було повідомлено прокурора.
За таких обставин, в задоволенні позову прокурора з викладених у ньому підстав необхідно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Військової частини НОМЕР_1 відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання повного тексту рішення - 18.08.2014 р.
Суддя Ю.О. Підченко