ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/6109/14 14.08.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК-Експерт»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона»
про стягнення шкоди в порядку регресу
Судді Васильченко Т.В. (головуючий) Любченко М.О.
Ломака В.С.
в присутності представників сторін:
від позивачаМельник В.В., довіреність б/н від 11.10.2013;
від відповідачаХмельницький Я.Б., довіреність №106/2013 від 09.10.2013.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «БК-Експерт» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3045,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «НФСК «Добробут» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №30/20872 від 19.10.2009 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Skoda OCTAVIA", реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.
При цьому, згідно договору про відступлення права вимоги від 01.11.2012, укладеного між ПрАТ «НФСК «Добробут» (первісний кредитор) та ТОВ «БК-Експерт» (новий кредитор) первісний кредитор перевів (уступив) належне йому право вимоги в порядку регресу до фізичних та юридичних осіб, що виникло у нього внаслідок виплати страхового відшкодування за договорами про страхування, укладеними між первісним кредитором та споживачами (страхувальниками), а новий кредитор набув право вимоги, в тому числі і спірної вимоги.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2014 порушено провадження у справі №910/6109/14 та призначено справу до розгляду.
16.06.2014 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на п.37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вказав, що оскільки вимога до відповідача була направлена більше ніж через рік від часу скоєння ДТП у відповідача відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування. Крім того, відповідач вказав, що позивач здійснює свою діяльність на умовах договору факторингу або цесії (відступлення права грошової вимоги) без відповідного дозволу (ліцензії).
В судовому засіданні 16.06.2014 суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду даної справи.
Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 16.06.2014 призначено колегіальний розгляд справи №910/6109/14 в наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака В.С., Любченко М.О.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 справу № 910/6109/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака В.С., Любченко М.О. та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні 28.07.2014 на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 04.08.2014.
31.07.2014 позивач через відділ діловодства суду подав заперечення на відзив відповідача, в якому вказав, що договір, укладений між позивачем та ПАТ «НФСК «Добробут» за своєю правовою природою є договором уступки права вимоги, що не є фінансовою послугою та не є договором факторингу. Крім того, позивач вказує, що посилання відповідача на приписи п.37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є безпідставними, оскільки право особи на звернення до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу не може бути обмежене законом та іншими нормативно-правовими актами.
В судовому засідання 14.08.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.08.2014 заперечив проти задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні 14.08.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
19.10.2009 між приватним акціонерним товариством «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут», як страховиком та представництвом «Берлін-Хемі АГ», як страхувальником було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №30/20872, об'єктом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Skoda OCTAVIA", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску.
Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП та вигодонабувачем є представництво «Берлін-Хемі АГ».
Строк дії договору згідно додатку №67 від 11.10.2010 до договору страхування №30/20872 від 19.10.2009 встановлено з 13.10.2010 по 12.10.2011.
17.03.2011 о 09 год. 05 хв. по вул. Соборна- Коперника в м. Рівне Рівненської області відбулась дорожньо- транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки "Skoda OCTAVIA", реєстраційний номер НОМЕР_1 та автобусу "ІВАН А07А22", реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_6, керуючи транспортним засобом - автобусом "ІВАН А07А22", реєстраційний номер НОМЕР_2, виконуючі поворот ліворуч не дотримав боковий інтервал та здійснив наїзд на автомобіль "Skoda OCTAVIA", реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7, в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.п. 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою ВДАІ з ОАТ м. Рівне ВДАІ УМВС України в Рівненській області №8786625.
Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 08.04.2011 у справі №3-287/11 встановлено порушення ОСОБА_6 п.п. 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
18.03.2011 страхувальник звернувся до ПрАТ «НФСК «Добробут» із заявою про виплату страхового відшкодування за договором №30/20872 від 19.10.2009 на рахунок СТО.
Відповідно до Звіту №031/1196 від 29.04.2011 з оцінки автомобіля "Skoda OCTAVIA", реєстраційний номер НОМЕР_1, складеного оцінювачем ОСОБА_8 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_4 від 24.05.2008) вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda OCTAVIA", реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 4010,95 грн.
05.07.2011 ПрАТ «НФСК «Добробут» був складений та підписаний страховий акт №33р39, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля "Skoda OCTAVIA", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 3045,00 грн.
На підставі складеного страхового акту №33р39 від 05.07.2011 ПрАТ «НФСК «Добробут», виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту №30/20872 від 19.10.2009, перерахувало суму страхового відшкодування в розмірі 3045,00 грн. на рахунок СТО, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1232 від 05.07.2011.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до ПрАТ «НФСК «Добробут» перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
01.11.2012 Приватне акціонерне товариство «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «БК-Експерт» (новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор переводить (уступає) належне йому право вимоги в порядку регресу до фізичних та юридичних осіб, що виникло у нього внаслідок виплати страхового відшкодування за договорами про страхування, укладеними між первісним кредитором та споживачами (страхувальниками), а новий кредитор набуває право вимоги та зобов'язується перерахувати первісному кредитору кошти за переведене (уступлене) право вимоги відповідно до розділу 3 договору.
Перелік заборгованості фізичних та юридичних осіб, право вимоги в порядку регресу до яких переводиться (уступається) новому кредитору, відображається в акті приймання-передачі регресних справ до даного договору та передається новому кредитору (п.1.2 договору про відступлення права вимоги).
05.11.2012 Приватне акціонерне товариство «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» та Товариство з обмеженою відповідальністю «БК-Експерт» на виконання договору про відступлення права вимоги від 01.11.2012 підписали акт приймання-передачі регресних справ, відповідно до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає оригінали регресних справ, серед яких, зокрема, і справа №33р39.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «БК-Експерт» отримало право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток власнику автомобіля "Skoda OCTAVIA", реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті ДТП, яка сталася 17.03.2011.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автобус "ІВАН А07А22", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "Skoda OCTAVIA", реєстраційний номер НОМЕР_1, належить громадянину ОСОБА_9 та знаходився під керуванням ОСОБА_6, вина якого у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи.
Доказів того, що ОСОБА_6 не мав права керування транспортним засобом автобусом "ІВАН А07А22", реєстраційний номер НОМЕР_2 та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 на законних підставах керував транспортним засобом автобусом "ІВАН А07А22", реєстраційний номер НОМЕР_2.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України №30/5009/2733/11 від 02.04.2012.
Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_6 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автобуса "ІВАН А07А22", реєстраційний номер НОМЕР_2 відшкодовується ОСОБА_6 як законним володільцем цього транспортного засобу, оскільки зворотного суду не доведено.
Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_10 уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформленого полісом серії №ВЕ/2793023 з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Крона» предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автобусом "ІВАН А07А22", реєстраційний номер НОМЕР_2, строк дії якого з 23.06.2010 по 22.06.2011, що підтверджено відповіддю МТСБУ, яка надійшла на запит суду.
Договір обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів (поліс №ВЕ/2793023) віднесено до 1 типу (п.15.1 Закону, в редакції чинній на момент укладення договору), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Отже, оскільки ОСОБА_6 експлуатував автобус "ІВАН А07А22", реєстраційний номер НОМЕР_2 на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Крона».
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Вказаним договором (поліс серії ВЕ №2793023) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25500 грн., франшиза - 2, що у відповідності до ст. 12.1 Закону становить 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих, тобто 510 грн.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda OCTAVIA", реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням зносу, складає 4010,95 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.
Позивач претензією №L 307/06/2013 від 01.07.2013 звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 3045,00 грн.
Втім, відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом ВЕ №2793023, розміри лімітів відповідальності та франшизи (510,00 грн.), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 2535,00 грн. (3045,00 грн. сума виплаченого страхового відшкодування - 510,00 грн. (франшиза) = 2535,00 грн.), у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню частково.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.
При цьому, твердження відповідача про пропуск позивачем річного строку звернення з вимогою про сплату страхового відшкодування, встановленого п.37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки вказана норма регулює відносини між страховиком та страхувальником цивільно-правової відповідальності, а не між страховими компаніями.
Спір у даній справі виник у зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто з правовідносин, що регулюються положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" згідно яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тоді як, із преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Отже, названий закон регулює інші відносини, відмінні від правовідносин, що виникли у даній справі і приписи п. 37.1.4 ст.37 цього закону до даних правовідносин не застосовуються. Вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є стороною цього договору.
При цьому, норми зазначеного закону не містять підстав для відмови у задоволенні вимог страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно договору майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.03.2014 у справі № 910/18716/13 та від 17.07.2013 у справі №910/4896/13.
За таких обставин, посилання відповідача на приписи підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з яким неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування за цим Законом, суд вважає безпідставним, оскільки право особи на звернення до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу не може бути обмежене законом та іншими нормативно-правовими актами.
Необґрунтованими суд вважає і доводи відповідача, що укладений між приватним акціонерним товариством «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» та товариством з обмеженою відповідальністю «БК-Експерт» договір відступлення права вимоги від 01.11.2012 є договором факторингу і позивач здійснює факторингову діяльність без відповідної ліцензії, оскільки предметом спірного договору є заміна кредитора у зобов'язанні іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що передбачено ст. 512 Цивільного кодексу України. При цьому, йдеться про передачу вже існуючого права, а тому такий правочин є відмінним від договору факторингу, до якого законом застосовуються додаткові вимоги та не потребує отримання ліцензії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 14.12.2011 у справі № 55/252 та від 13.03.2014 у справі №908/2768/13.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 43 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82,84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона» (04071, м.Київ, вул. Межигірська, 32 А, ідентифікаційний код 30726778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БК-Експерт» (04050, м.Київ, вул. Глубочицька, 44, ідентифікаційний код 36530730) суму страхового відшкодування у розмірі 2535 (дві тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн. 00 коп. та 1521 (одна тисяча п'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 15.08.2014.
Головуючий суддя Т.В. Васильченко
Судді М.О.Любченко
В.С.Ломака