20 серпня 2014 року Справа № 915/953/14
м. Миколаїв
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) код 20077720
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18), код 30083966
про: стягнення 7872 грн. 11 коп.
. суддя В.Д. Фролов
за участю представників сторін
від позивача: Букоємський Р.В., довіреність № 14-138 від 13.05.2014 р.
від відповідача: Ходикін М.М., довіреність № 09-01/21 від 21.03.2014 р.
Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі-Позивач) пред'явлено позов до Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі-Відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 7872 грн. 11 коп., з яких: 3018 грн. 59 коп. - інфляційні витрати, 808 грн. 92 коп. - 3% річних, 4044 грн. 60 коп. - пеня, з посиланням на несвоєчасне виконання Відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати поставленого газу за договором №577-БО купівлі - продажу природного газу від 31.07.2012 року.
За даними позовними вимогами ухвалою суду від 24.06.2014 р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд справи призначено на 09.07.2014 р.
09 липня 2014 року у судовому засіданні оголошено перерву до 06.08.2014 р.
06 серпня 2014 року у судовому засіданні оголошено перерву до 20.08.2014 р.
В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам договору та чинному законодавству не розрахувався за спожитий природний газ своєчасно, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат.
Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечує, посилаючись на необґрунтованість розрахунку пені та 3% річних, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем враховані дні фактичної сплати заборгованості. Відповідачем надано суду контррозрахунок 3% річних та пені (а.с.53).
Крім того, 08 серпня 2014 року від Відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення стягнення пені.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши всі подані у справу докази, суд встановив:
Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Миколаївська теплоелектроцентраль" було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 577-БО від 31.07.2012 р. (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1 Договору, продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідач) у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію Ураїни ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підлягають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ), на умовах цього Договору.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 2934 тис. куб. м.
Згідно п.5.2 Договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20%- 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20%-766,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн.
Відповідно до п. 11.1 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 серпня 2012 року до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків-до їх повного здійснення.
На виконання умов Договору Позивачем, протягом листопада-грудня 2012 року було поставлено Відповідачу 3439,000 тис. куб. м природного газу на загальну суму 17360304 грн.87 коп., що підтверджується копіями актів приймання-передачі від 30.11.2012 р. та 21.12.2012 р. (а.с.17-18) та не заперечується Відповідачем.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до абз.2 п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (ч.2 ст.252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.
Таким чином, умови укладеного між сторонами договору передбачали остаточну оплату поставленого відповідачу у грудні 2012 року газу - 13.01.2013 (включно).
Відповідач, всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства розрахувався за спожитий природний газ не своєчасно. Однак, на час подання позову до суду, заборгованість Відповідача зі сплати вартості отриманого природного газу сплачена в повному обсязі, що сторонами не заперечено.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних у загальній сумі 808 грн.92 коп., тобто за зобов'язаннями грудня - 3% річних нараховані за період з 14.01.2013 по 22.01.2013 р.
Відповідач проти розрахунку 3% річних заперечує, вказуючи у відзиві, що Позивачем при здійсненні розрахунку не враховані приписи п.1.9 Постанови ВГСУ №14 від 17.12.2013, згідно яких день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, а також надав власний розрахунок 3% річних, відповідного до якого розмір 3% річних має становити 648 грн. 17 коп. (а.с.53).
Суд, перевіривши розрахунки 3% річних, наданих Позивачем та Відповідачем, дійшов наступних висновків.
Відповідно до абз.1 п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Однак, Позивачем здійснено нарахування 3% річних без урахування сплачених Відповідачем сум безпосередньо у день оплати. Таке врахування відбулося з наступного дня, що суд вважає неправомірним.
Судом розмір 3% річних уточнено, виходячи з наступних розрахунків.
За зобов'язаннями грудня 2012 року, Позивачем 3% річних нараховані за період з 14.01.2013 по 22.01.2013 (а.с.19). При цьому, у вказаний період Відповідачем були здійснені наступні платежі:
14.01.2013 Відповідачем в погашення боргу було перераховано - 598541 грн. 30 коп.
15.01.2013 Відповідачем в погашення боргу було перераховано - 446188 грн.48 коп.
16.01.2013 Відповідачем в погашення боргу було перераховано - 263531 грн.02 коп.
17.01.2013 Відповідачем в погашення боргу було перераховано - 322266 грн. 97 коп.
18.01.2013 Відповідачем в погашення боргу було перераховано - 290404 грн. 86 коп.
21.01.2013 Відповідачем в погашення боргу було перераховано - 280033 грн.02 коп.
22.01.2013 відбулось повне погашення заборгованості.
До 14.01.2013 року Відповідачем було сплачено за грудень 2012р. - 7498516 грн. 89 коп.
Таким чином, борг станом на 14.01.2013 становив 1955483 грн.72 коп. Нарахування 3% має здійснюватись за 1 день (14.01.2013) та становить 160 грн. 72 коп.
Станом на 15.01.2013 борг становив 1509295 грн. 24 коп. Нарахування 3% річних має здійснюватись за 1 день (15.01.2013) та становить 124 грн. 05 коп.
Станом на 16.01.2013 борг становив 1245764 грн. 22 коп. Нарахування 3% річних має здійснюватись за 1 день (16.01.2013) та становить 102 грн. 39 коп.
Станом на 17.01.2013 борг становив 923497 грн. 25 коп. Нарахування 3% річних має здійснюватись за 1 день (17.01.2013) та становить 75 грн. 90 коп.
Станом на 18.01.2013 борг становив 633092 грн. 39 коп. Нарахування 3% річних має здійснюватись за 1 день (18.01.2013) та становить 52 грн. 03 коп.
Станом на 21.01.2013 борг становив 353059 грн. 37 коп. Нарахування 3% річних має здійснюватись за 3 дні та становить 87 грн.06 коп., оскільки 22.01.2013 борг було повністю погашено.
Загальний розмір 3% річних за неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за грудень 2012 року становить 602 грн. 15 коп.
Перерахунок 3% річних здійснено судом за допомогою програми «Законодавство».
Враховуючи викладене, суд вважає правомірним нарахування Позивачем 3% річних у загальній сумі 602 грн. 15 коп.
В частині стягнення 3% річних у сумі 206 грн. 77 коп. (808, 92 - 602,15) позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач також просить стягнути з Відповідача збитки від інфляції в сумі 3018 грн. 59 коп. за грудень 2012 року у зв'язку з несвоєчасною оплатою Відповідачем газу поставленого у грудні 2012 року.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, тобто вказана норма права передбачає, що якщо кредитор вирішив скористатися своїм правом на стягнення збитків від інфляції, то вони підлягають стягненню за весь час прострочення, а не за окремі місяці за вибором кредитора.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.
Згідно абз.2 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Аналогічна позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України №23/466 від 05.04.2011 та листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" №62-97р. від 03.04.1997, у яких зазначено, що індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. При здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату № 265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Отже при стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується, вказана правова позиція також зазначена в Постанові Вищого Господарського Суду України по справі №29/75-10-1823 від 24.11.2010, по справі №4/54-10-18-18 від 19.01.2011 та по справі №915/727/13 від 30.10.2013.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку Позивача збитки від інфляції ним нараховані за період з 01.2013 по 02.01.2013.
Однак, як зазначалось вище, найменший період визначення становить місяць, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Враховуючи, що Позивачем нараховано інфляційні за період прострочення виконання Відповідачем зобов'язання, які не дорівнюють календарному місяцю, то суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3018 грн.59 коп. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що покупець у разі порушення ним умов договору стосовно порядку оплати поставленого природного газу крім суми заборгованості сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
На підставі п.7.2 Договору та у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996 (із змінами та доповненнями), Позивачем нарахована пеня в сумі 4044 грн.60 коп. за зобов'язаннями грудня 2012 - пеня нарахована за період з 14.01.2013 по 22.01.2013.
Відповідач проти розрахунку пені заперечує, вказуючи у відзиві, що позивачем при здійсненні розрахунку не враховані приписи п.1.9 Постанови ВГСУ №14 від 17.12.2013, згідно яких день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, а також надав власний розрахунок пені, відповідного до якого розмір пені має становити 3257 грн.33 коп.
Суд, перевіривши розрахунки пені, наданих Позивачем та Відповідачем, дійшов наступних висновків.
Відповідно до абз.1 п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Однак, Позивачем здійснено нарахування пені без урахування сплачених Відповідачем сум безпосередньо у день оплати. Таке врахування відбулося з наступного дня, що суд вважає неправомірним.
Судом розмір пені уточнено, виходячи з наступних розрахунків.
За зобов'язаннями грудня 2012 року, Позивачем пеня нарахована за період з 14.01.2013 по 22.01.2013. При цьому, у вказаний період відповідачем були здійснені наступні платежі:
14.01.2013 Відповідачем в погашення боргу було перераховано - 598541 грн. 30 коп.
15.01.2013 Відповідачем в погашення боргу було перераховано - 446188 грн.48 коп.
16.01.2013 Відповідачем в погашення боргу було перераховано - 263531 грн.02 коп.
17.01.2013 Відповідачем в погашення боргу було перераховано - 322266 грн. 97 коп.
18.01.2013 Відповідачем в погашення боргу було перераховано - 290404 грн. 86 коп.
21.01.2013 Відповідачем в погашення боргу було перераховано - 280033 грн.02 коп.
22.01.2013 відбулось повне погашення заборгованості.
Таким чином, залишок боргу станом на 14.01.2013 становив 1955483 грн.72 коп. Нарахування пені має здійснюватись за 1 день (14.01.2013) та становить 803 грн. 62 коп.
Станом на 15.01.2013 борг становив 1509295 грн. 24 коп. Нарахування пені має здійснюватись за 1 день (15.01.2013) та становить 620 грн. 26 коп.
Станом на 16.01.2013 борг становив 1245764 грн. 22 коп. Нарахування пені має здійснюватись за 1 день (16.01.2013) та становить 511 грн. 96 коп.
Станом на 17.01.2013 борг становив 923497 грн. 25 коп. Нарахування пені має здійснюватись за 1 день (17.01.2013) та становить 379 грн. 52 коп.
Станом на 18.01.2013 борг становив 633092 грн. 39 коп. Нарахування пені має здійснюватись за 1 день (18.01.2013) та становить 260 грн. 17 коп.
Станом на 21.01.2013 борг становив 353059 грн. 37 коп. Нарахування пені має здійснюватись за 3 дні та становить 435 грн. 28 коп., оскільки 22.01.2013 борг було повністю погашено.
Загальний розмір пені за неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за грудень 2012 року становить 3010 грн. 81 коп.
Перерахунок пені здійснено судом за допомогою програми «Законодавство».
Враховуючи викладене, суд вважає правомірним нарахування Позивачем пені у загальній сумі 3010 грн. 81 коп.
В частині стягнення пені у сумі 1033 грн. 79 коп. (4044,60 - 3010,81) позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо клопотання Відповідача про зменшення розміру пені, суд вважає необхідним зазначити наступне.
В обґрунтування заяви Відповідач посилається на наступне: збитки ПАТ "Миколаївська ТЕЦ" за 12 місяців 2013 року склали 2710000,0 грн., а непокритий збиток за балансом станом на 31.12.2013 становив 39514000,0 грн., при тому, що статутний капітал підприємства становить 62513000,0 грн. Відповідно, майже вдвічі власний капітал ПАТ "Миколаївська ТЕЦ" є меншим за статутний, що свідчить про реальну загрозу банкрутства та неможливість належної підготовки до опалювального сезону 2013-2014 років; порушення зобов'язання з боку ПАТ "Миколаївська ТЕЦ" по даному договору не потягло збитків для Позивача, а нараховані інфляційні втрати та 3% річних частково компенсують можливі збитки; порушення зобов'язання перед Позивачем сталося не з вини Відповідача, а з причини несвоєчасної оплати заборгованості з боку ДП "Енергоринок" та значного розміру заборгованості населення та бюджетних установ. Всі кошти, які отримуються Відповідачем першочергово направляються на оплату заборгованості за газ, з урахуванням вказівок НАК "Нафтогаз України".
Позивач проти зменшення розміру пені заперечив у судовому засіданні та у запереченнях, які надав у судовому, посилаючись на те, що фінансове становище Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" також є несприятливим, в підтвердження чого надані суду звіт про фінансові результати за 2013 рік, згідно якого збитки підприємства склали 12521324 тис. грн. та баланс станом на 31.12.2013, згідно якого непокритий збиток підприємства становить 27321932 тис. грн.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Оцінивши викладені у заявах Відповідача та Позивача обставини та дослідивши надані ними докази суд дійшов наступних висновків.
Фінансовий стан ПАТ "Миколаївська ТЕЦ" свідчить про наявність реальної загрози банкрутства підприємства, що за умови соціальної значимості останнього може призвести до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м. Миколаєва, лікувальних закладів, шкіл, інших об'єктів соціальної сфери міста, бюджетних установ та державних закладів.
Позивачем не доведено суду, що понесення ним збитків сталося внаслідок неналежного виконання саме Відповідачем своїх зобов'язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням Відповідачем умов Договору.
Судом взято до уваги, що заборгованість за природний газ, станом на січень 2014 року, повністю погашена, при цьому, більша її частина із незначним порушенням строків, тобто Відповідачем в добровільному порядку повністю усунено порушення.
Надані Відповідачем відомості щодо заборгованості перед ним населення, об'єктів промисловості, житлово-комунальних об'єктів та бюджетних установ, також свідчать, що порушення Відповідачем зобов'язань по Договору сталося не через його недобросовісність або недбалість, а викликано об'єктивними причинами.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і існують об'єктивні підстави для зменшення розміру пені. В той же час, приймаючи до уваги несприятливий фінансовий стан Позивача, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені на 50% - до 1505 грн. 41 коп.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в розмір 1505 грн. 41 коп.
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково.
Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема судового збору, при задоволенні позову на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 82- 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, код 30083966) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 1505 (одна тисяча п'ятсот п'ять) грн. 41 коп. пені, 602 (шістсот дві) грн. 15 коп. - 3% річних, та 838 ( вісімсот тридцять вісім) грн. 59 коп. судового збору.
3.В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3018 грн. 59 коп. збитків від інфляції, 1033 грн. 81 коп. пені та 206 грн. 77 коп. - 3% річних, відмовити.
Суддя В.Д. Фролов