20 серпня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді Рожина Ю.М.,
судів - Ковальчук Н.М., Максимчук З.М.,
секретаря судового засідання Ковальчук Л.В.,
за участю
представника позивача ПАТ КБ „Приватбанк" Лукашина Е.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ПАТ КБ „Приватбанк" на заочне рішення Сарненського районного суду від 3 червня 2014 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що з'явились у судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, -
Заочним рішенням Сарненського районного суду від 3 червня 2014 року відмовлено ПАТ КБ „Приватбанк" у позові до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за безпідставністю.
В апеляційній скарзі представник позивача вказує на незаконність рішення суду першої інстанції, зазначає, що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводить, що відповідачем не виконувалися договірні зобов'язання, чим порушені права позивач. Покликається на те, що судовим наказом від 4 вересня 2008 року з відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 2793 грн. 58 коп. Разом з тим відповідач не виконувала свої зобов'язання після ухвалення судового наказу. Зазначає, що заборгованість за кредитним договором визначена без врахування стягнутої суми за судовим наказом, а тому підлягає стягненню з відповідача за неналежне виконання договірних зобов'язань. За викладених обставин просить рішення суду скасувати, задовольнити позовні вимоги, стягнути заборгованість за кредитом та судові витрати по справі.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 7 травня 2007 року ПАТ КБ „Приватбанк" уклало договір №ROXRRX20470204 за яким ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 1772 грн. 40 коп. із сплатою за користування кредитом у розмірі 0,01% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 15 грн. 7 коп. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 295 грн. 4 коп. із строком повернення кредиту до 7 жовтня 2007 року.
За заявою позивача, судовим наказом Сарненського районного суду від 4 вересня 2008 року з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ „Приватбанк" за невиконання договірних зобов'язань щодо повернення кредиту стягнуто заборгованість у розмірі 2793 грн. 58 коп.
Відмовляючи у позові суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у позивача не виникло права на звернення стягнення заборгованості за кредитним договором з огляду на те, що судовим наказом стягнуто борг у повному обсязі, а позивач діяв недобросовісно з порушенням принципу розумності та справедливості.
У відповідності до приписів ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.1049 та ч.1 ст.1054 ЦК України на позичальника за кредитним договором покладається обов'язок повернути позикодавцеві грошові кошти (кредит) у розмірі та в строк, на умовах встановлених в договірних зобов'язаннях, сплативши проценти за користування кредитом.
Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом за приписами ч.1 ст. 598 ЦК України та зазначені у ст.ст.599- 601, 604- 609 ЦК України.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання (п.17 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України №5 від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин").
Суд першої інстанції не вдався до перевірки виконання судового наказу Сарненського районного суду від 4 вересня 2008 року за яким з відповідачки на користь позивача стягнуто 2793 грн. 58 коп.
Заборгованість за кредитним договором, на час звернення позивача до суду, станом на 17 квітня 2014 року, складає у сумі 24735 грн. 78 коп., яка складається із заборгованості за кредитом 972 грн. 57 коп., заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом 6413 грн. 62 коп., заборгованість по сплаті комісії за користування кредитом 29 грн. 31 коп. та пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 17320 грн. 28 коп.
Дана обставина в судовому засіданні відповідачем не спростована, свої заперечення до суду не подавала, у судові засідання не з'явилась, а за таких обставин позовні вимоги ПАТ КБ „Приватбанк" є обґрунтованими.
За вимогами ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна надати належні та допустими докази, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язання на засадах добросовісності, розумності та справедливості у правовідношеннях покладається саме на боржника, який повинен вчинити дії на користь другої сторони (кредитора) щодо виконання свого обов'язку за договором, а саме повернути кошти, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Виходячи з вимог ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а при наявності такої заяви, лише при умові спливу такого строку (ч.4 ст.267 ЦК України), є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п.31 постанови №7 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року „Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", орієнтує суди на те, що при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.
Колегія суддів виходить з того, що в матеріалах справи відсутня заява відповідача, боржника за кредитним договором, ОСОБА_4 про застосування строку позовної давності до договірних зобов'язань укладених з ПАТ КБ „Приватбанк".
Відповідач була відсутня у судовому засіданні суду першої інстанції, хоча належним чином була повідомлена про час та дату розгляду справи, у встановлений законом порядку (а.с.20), що також засвідчено у рішенні суду першої інстанції.
За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а тому наявні підстави для застосування положень ст.307 ЦПК України щодо скасування рішення суду першої інстанції, яке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, як таких, що є обґрунтованими та доведеними.
У відповідності до ст.88 ЦПК України підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення судового збору з відповідача при звернення до суду першої та апеляційної інстанції в розмірі 365 грн. 40 коп.
На підставі викладеного, відповідно до ст.509, ч.1 ст.598 ст.ст.599- 601, 604- 609, ч.1 ст.1049, ч.1 ст.1054 ЦК України, керуючись ст.ст.303,307,309,314,316,324-325 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку ПАТ КБ „Приватбанк" задовольнити.
Заочне рішення Сарненського районного суду від 3 червня 2014 року скасувати.
Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" заборгованість за кредитним договором у сумі 24735 (двадцять чотири тисячі сімсот тридцять п'ять) гривень 78 коп. та судові витрати 365 (триста шістдесят п'ять) гривня 40 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий: Ю.М. Рожин
Судді: Н.М. Ковальчук
З.М. Максимчук