11 серпня 2014 року м. Мукачево Справа №303/3018/14-ц
2/303/2447/14
Номер рядка стат.звіту -26
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Куропятник О.М.
при секретарі Вансович Т.С.
з участю представників відповідача - ОСОБА_1 ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево матеріали цивільної справиза позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості ,-
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості .
Як на підставу для задоволення позовних вимог, Банк посилається на те, що кредитним договором № б/н від 18.05.2005 року в розмірі 22867 грн. 86 коп.
Свої вимоги мотивує тим, що 18.05.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, згідно якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобовязання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитним лімітом, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, за перевитрати платіжного ліміту, комісії за користування кредитом та інших витрат на умовах передбачених дійсним договором.
У судове засідання представник позивача не з'явився, оскільки заявив клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задоволити та проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.
Представника відповідача в судовому засіданні позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» не визнали, просивли відмовити в задоволенні позову по строках позовної давності.
Заслухавши представників відповідача,вивчивши представників матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до кредитного договору, укладеного 18.05.2005 року, отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Згідно наданих розрахунків відповідач належним чином зобов'язання не виконав, станом на 31.03.2014 року заборгованість становить 28317 грн. 43 коп., яка складається з наступного: 3975 грн. 86 коп. - заборгованість за кредитом; 24341 грн. 57 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом. Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 5449 грн. 57 коп., яка була задоволена судовим наказом Мукачівського міськрайонного суду від 16.10.2006 року з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», різниця становить - 22867 грн. 86 коп.
Ззгідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правовими нормами, які містяться в ст. 256, 257, п. 1 частини другої ст. 258, частині четвертій ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Пунктом 7 частини одинадцятої ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів» передбачена імперативно сформована заборона для кредитодавця щодо вимоги на повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Правовими приписами п. 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Представники відповідача таку вимогу заявили.
З п.1.1 Договору випливає, що отриманий ОСОБА_3 кредит був споживчим, оскільки був наданий на ремонт квартири, що відповідає змісту п. 23 ст. 1 Закону «Про захист прав споживачів».
Оцінюючи фактичні обставини по справі на предмет їх відповідності вищевказаним нормам цивільного законодавства суд приходить до висновку про необхідність відмови Банку у задоволенні позовних вимог за предметом позову з огляду на наступне.
Як свідчать дані штемпеля на позовній заяві ПАТ «ПРИВАТБАНК», за стягненням вищевказаної суми заборгованості, позивач звернувся до суду 16 травня 2005 року, заборгованість погашена відповідачем 31 серпня 2006 року, згідно поданої довідки - розрахунку.
Отже тому саме з цієї дати почав спливати строк позовної давності для вимог позивача, оскільки після цього строку відповідач не здійснював більше платежів у рахунок погашення заборгованості за Договором що могло б стати підставою для визначення строку позовної давності з урахуванням приписів частини першої ст. 264 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).
Передбачена Договором кредиту умова (7.1) про його дію до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань не є встановленим сторонами строком дії договору, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 Цивільного кодексу України. Отже, в даному випадку підлягають застосуванню положення статті 257 Цивільного кодексу України, якою передбачено трьохрічний строк позовної давності.
Як свідчать фактичні дані по справі позивач цей строк пропустив, і поновити його не просив.
Таким чином, вказане є однозначною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
В зв'язку з цим, судом не аналізуються обставини щодо підставності позовних вимог в частині нарахування Банком заборгованості в розмірі 22867,86 грн. з урахуванням положень частини четвертої ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки суд загалом відмовляє у задоволенні всіх позовних вимог, у зв'язку з пропуском банківською установою загального строку для звернення до суду за захистом своїх прав.
Судові витрати покласти на позивача по справі.
Керуючись ст.ст. 10, 14, 57-60,88 212-215, 223, 224-228, 294 Цивільного процесуального кодексу України,ст.ст.526,256,257,559,266,251,252 ЦК УКраїни, ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" у зв"язку з пропуском строком позовної давності, Постановою Пленуму ВСУ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин",суд -
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Р ішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий О.М.Куропятник