Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/2777/14-ц
21.08.2014 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у особі головуючого судді А.А.Надопта, при секретарі С.С.Онисько, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу-
Позивачка звернулася у Виноградівський районний суд із позовною заявою про розірвання шлюбу із відповідачем, який був укладений 04.06.1988р. у виконкомі Шаланківської сільської ради, Виноградівського району за актовим записом №15, від якого у сторін народилось троє дітей: дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5- ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, які на даний час є повнолітніми.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що причиною розлучення є те, що сторони не зійшлися характерами, між ними часто виникають сварки та різні суперечки, сторони не проживають разом, не ведуть спільне господарство та не підтримують шлюбні відносини, що призвело до розпаду сім»ї, у зв»язку з чим позивачка просить шлюб із відповідачем розірвати.
В судове засідання позивачка не з»явилась, проте подала до суду письмову заяву від 21.08.2014р., в якій свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та просила такі задоволити, на розлученні наполягає, оскільки між ними примирення та збереження сім»ї є неможливим, вони проживають окремо, термін для примирення просила не давати, а відтак вона наполягає на розлученні, оскільки це буде на користь їх сім»ї, а справу розглянути у відсутності відповідача з винесенням заочного рішення, а справу розглянути у її відсутності.
Відповідач в судове засідання також не з"явився, проте подав до суду письмову заяву від 21.08.2014р., в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та просив такі задоволити, на розлученні також наполягає.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.169 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і, враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів та доказів і приходить до висновку, що уточнені вимоги є підставними та підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивач в своїй заяві, відповідачем вимоги заяви визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.174 ЦПК України визнання ним заяви прийнято судом, а відтак суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін на підставі наданих ними доказів.
Отже, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв"язку, суд знаходить позов підставним та обгрунтованим із-за таких міркувань.
Згідно з вимогами ст.55 Конституції України та ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його цивільних прав і обов»язків.
Так, у відповідності до вимог ст.ст.10,11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні достовірними та належними доказами встановлено, що між сторонами був укладений шлюб 04.06.1988р. у виконкомі Шаланківської сільської ради, Виноградівського району за актовим записом №15, від якого у сторін народилось троє дітей: дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5- ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, які на даний час є повнолітніми.
Встановлено, що причиною розлучення подружжя є те, що сторони не зійшлися характерами, між ними часто виникають сварки та різні суперечки, сторони не проживають разом, не ведуть спільне господарство та не підтримують шлюбні відносини, як наслідок, призвело до фактичного розпаду сім»ї, позивачка категорично відкинула пропозицію суду щодо примирення, у зв»язку з чим позивачка категорично наполягає на розлученні.
Відповідно до вимог ст.112 СК України суд з"ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розлучення, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя сторін.
Ці вимоги закону узгоджуються та доповнюються нормами п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998р. №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім»ю» із наступними змінами встановлено, що проголошена Конституцією України охорона сім»ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх сім»ї стали неможливим. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно і всебічно з»ясовувати фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення, забезпечувати участь у засіданні, як правило, обох сторін, уживати заходів до примирення подружжя. Рішення суду про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам законності та обґрунтованості. При цьому законність і обґрунтованість рішення визначається не тільки дотриманням судом норм процесуального права при розгляді цивільних справ, а й виконанням судом вимог матеріального права, що регулює правовідносини сторін, а саме особисті немайнові права та обов»язки подружжя.
При вирішенні даного спору суд виходить з того, що відповідно до вимог ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом ст.55 СК України дружина та чоловік зобов»язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім»ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов»язаний утверджувати в сім»ї повагу до матері. Дружина зобов»язана утверджувати в сім»ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім»ї за свою поведінку в ній.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3,4 ст.56 СК України).
На підставі наведеного, з урахуванням особливого характеру сімейних відносин та їх об»єктивну недоступність для оточуючих, беручи до уваги, що позивач категорично заперечує проти збереження їх сім»ї та наполягає на розлученні, суд не може покласти обов»язок збереження сім»ї сторін на позивача при наявності його категоричного запереченні цього.
З"ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, взявши до уваги наявність неповнолітніх дітей та обставини життя подружжя, суд встановив справжнє прагнення позивачки до розірвання шлюбу, а відтак приходить до переконання, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх шлюбу не суперечить інтересам сторін та їх
дітей, після цього не будуть порушені їх особисті та майнові права, у зв"язку із чим даний позов підлягає задоволенню.
В судовому засіданні позивачка також просила суд вирішити питання щодо залишення їй шлюбного її прізвища «ОСОБА_1».
У відповідності до вимог ст.28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов»язків і здійснює їх під своїм іменем. Ім»я фізичної особи, яка є громадянином України, складається з прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із Закону, звичаю національної меншини, до якої вона належить.
Зокрема, Законом України №2398-У1 «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», який набув чинності 27.07.2010р., внесено зміни до ст.235 ЦК України, а саме було доповнено частиною другою, згідно якої у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час реєстрації шлюбу, що розривається.
Статтею 295 цього-ж Кодексу передбачено, що прізвище фізичної особи може бути змінене у разі реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу або визнання його недійсним.
Сімейним Кодексом України (ст.113) передбачено також, що особа, яка змінила своє прізвище у зв»язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
На підставі викладеного, відповідно до вимог ст.ст.28,235,295 ЦК України, ст.ст.24,55,56,112 СК України та керуючись ст.ст.1,3,10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, укладений 04.06.1988р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виконкомі Шаланківської сільської ради, Виноградівського району за актовим записом №15- розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачці залишити прізвище «ОСОБА_1».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Закарпатської області протягом 10-ти днів з дня його винесення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
ГоловуючийА. А. Надопта