308/5701/14-к
20.08.2014 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судув м. Ужгород , обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Ужгород, проживаючого АДРЕСА_1 , неодруженого, з неповною середньою освітою, тимчасово не працюючого, на утримання одна неповнолітня дитина, судимого
- 14.05.2012 року Ужгородським міськрайонним судом за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України 2 роки іспитового строку;
- 01.11.2013 року Ужгородським міськрайонним судом за ст.128 КК України до 2 років обмеження волі з застосуванням ст.71 КК України 4 роки позбавлення волі;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-
26 лютого 2014 року близько 20 годин 00 хвилин ОСОБА_4 , діючи умисно, таємно, повторно з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, переліз через огорожу та проник на подвір'я будинку АДРЕСА_2 , звідки викрав два газові котли сірого кольору, чим заподіяв потерпілому гр. ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 800 грн.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю та пояснив, що знаходячись в гостях у гр. ОСОБА_7 по АДРЕСА_3 , вийшов на подвір'я і через огорожу побачив, що на подвір'ї сусіднього будинку у приміщенні пристройки знаходилось два котла , які викрав через отвір вікна . Після відніс котли на металобрухт та продав незнайомому чоловіку за 70 грн. Викрадене майно повернуто потерпілому працівниками міліції.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підляга-ють доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні криміналь-ного правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі
обвинувачений, захисник правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує, як таємне викрадення чужого майна ( крадіжка ) поєднана з проникненням до іншого приміщення, вчинена повторно, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, у ОСОБА_4 на утриманні одна неповнолітня дитина, ОСОБА_4 після постановлення вироку від 01.11.2013 року Ужгородського міськрайонного суду за ст.128 КК України , але до повного відбуття покарання вчинив кримінальне правопорушення за ч.3 ст. 185 КК України та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відповідно до статті 66 КК України відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, визнання обвинуваченим своєї вини.
Обтяжуючі покарання обставини, згідно статті 67 КК України, судом не встановлені
Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України , якою встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_4 всі пом'якшуючі покарання обставини, суд приходить до висновку що його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без ізоляції його від суспільства, а тому при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 остаточного покарання у виді позбавлення волі на певний строк необхідно застосувати вимоги ст.71 КК України, частково приєднавши ОСОБА_4 до покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 01.11.2013 року.
Підстав для застосування до ОСОБА_4 вимог ст.ст.69,75 КК України суд не вбачає з огляду на особу обвинуваченого, який скоїв нове кримінальне правопорушення після постановлення вироку від 01.11.2013 року Ужгородського міськрайонного.
Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження нових злочинів.
Цивільний позов по справі - не заявлений.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 /три/ роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України призначити ОСОБА_4 , покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 01.11.2013 року та остаточно призначити йому покарання у вигляді - чотирьох років і два місяці позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання, а саме з 19.03.2014 року.
Стягнути на користь держави з ОСОБА_4 судові витрати по справі в розмірі 245 / двісті сорок п'ять / гривень 70 коп. за проведення товарознавчої експертизи .
Речові докази по справі: два газові котли сірого кольору, російського виробництва, які передано на зберігання ОСОБА_6 залишити в розпорядженні ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1